» » » Справжній учитель - присвячується Надії Іванівні Хвилі

Справжній учитель - присвячується Надії Іванівні Хвилі

Справжній учитель – це той, хто ніколи не забуває, що сам був дитиною

Н. І. Хвилі - заслуженому педагогу, вихователю, краєзнавцю, поетесі та просто непересічній людині присвячується..


Знання, яке місце вони по праву займають у житті людини, в її еволюційному розвитку?
Адепти, наші космічні учителі, стверджують, що знання – це єдине, що людина може взяти із собою після закінчення земного шляху, перед тим, як поринути в світ вічності.
Саме зараз, на початку 21-го століття, настав час осягнути мудрість, узагальнити та аналізувати увесь об’єм знань, якими володіє людство. Чи всі ми готові до цього?
Мудра людина навіть у єресі знайде розумне зерно, бо сама істина знань завжди зрозуміла й проста, але чим далі людина віддаляється від істини, тим менше вона може пояснити її простими словами.

В основу навчання й виховання дитини покладено постійне духовноемоційне спілкування учителя й школяра. Як знайти той особливий шлях до серця дитини, яким чином сформувати в її свідомості необхідність збагачувати особистий тезаурус (банк розумової інформації), тобто, систематичне прагнення навчатися, володіти різносторонніми знаннями, духовно збагачуватись?

Адже навчання в школі хоча й дуже важлива, але не єдина сфера духовного життя школяра.
Учитель, який зустрічається з учнями тільки на уроці – по одну зі сторін учительського столу, не може досконало знати дитячої душі, а хто не знає дитину, школяра, той не може претендувати на високе звання Учителя.

Стіл учителя стає тією стіною, яка розділяє його з дітьми, не дає змоги педагогу бачити й розуміти багатосторонність духовного життя класного колективу, бажання та прагнення школярів до індивідуалізації своєї особистості.

Головна причина конфліктних відносин між учителем та школярем – це взаємна недовіра та підозрілість, коли вчитель навіть не намагається відчути емоційний напрямок змін у дитячій душі, не переживає радості та негаразди в житті школяра, знаходиться від почуттів дитини на відстані.

От саме це є причиною взаємного непорозуміння, яке виникає в стосунках між учителем та школярами. Це саме та якість душі, без якої людина не може бути справжнім професійним педагогом. І навпаки, справжнім учителем, вихователем може бути той педагог, який ніколи не забуває, що в свій час теж був дитиною, а кожен школяр – це жива душа, яка тільки ступає на шлях пізнання, творчості, формування особистості та людських взаємовідносин.

Традиційно вважається, що шкільний урок – це одна з найважливіших сфер процесу пізнання світу школярами різного віку.
Від того, як діти пізнають навколишній світ, як адаптуються в ньому, які життєві переконання формуються у них, залежить і рівень емоційності, поведінки, ціннісних орієнтацій, і, нарешті, їх духовного життя. Але пізнання та входження дитини в цей світ не обмежується тільки опануванням шкільними знаннями.
Не можна оцінювати світогляд дитини лише балами, так само, як не можна ділити школярів на дві категорії, які вчать та які не вчать уроки, бо це примітивне розуміння багатогранності духовного життя дитини, дещо помилковий підхід до процесу виховання. Відомо, що виключно важливу роль у формуванні людської особистості мають роки дитинства, дошкільний та шкільний вік. Януш Корчак писав у книзі «Коли я знову стану маленьким», що ніхто не знає, чи більше одержить школяр позитивної енергії, коли дивиться на шкільну дошку, чи коли якась сила примушує спрямовувати погляд у вікно.

Що корисніше, важливіше для нього в цю мить – дещо логічний світ, обмежений рамками шкільної дошки, чи живий, природний світ, який пропливає за віконним склом.

Це звучить, як ще один доказ, що не слід насилувати, дуже обтяжуючи давно установленими правилами поведінки, душу маленької людини, учителю треба уважно слідкувати за відомими законами розвитку дітей, до їх особливостей, поривань і просто життєвих потреб. Звичайно, не можна конкретно протиставляти світ, обмежений шкільною дошкою, і світ, який «живе» за шибкою, бо не можливо навіть допускати думки про те, що навчання в школі може мати елементи насилля над волевиявленням дитини-школяра, адже в усьому повинен відчуватися професійний, творчий, індивідуальний підхід з боку вчителя. І, головне, дитинство – один з найважливіших періодів нашого життя.

Помилковим було б розглядати його як підготовку до майбутнього, дорослого життя, бо це частина справжнього, яскравого, неповторного життя – життя в дитинстві. І від того, в яких умовах воно проходить, наскільки часто батьки були поряд з дитиною у спілкуванні, які педагоги виховували дитину та що з цього комплексного виховання найбільше ввійшло в його розум і серце, й залежить, якою людиною стане сьогоднішній школяр.

Збирайте краплини знань
Укріплюйтесь краплинами терпіння,
Даруйте світу краплини любові,
Шукайте краплини радості,
Зберігайте в серці краплини надії,
Збирайте завжди річки й моря
дитячого духовного благополуччя.


Наталія Шевченко,
медичний психолог Київської обласної психоневрологічної лікарні №2
газета: №40 "Бучанські новини" від 12 жовтня 2007р.
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.