Євген Коновалець — визначний політичний діяч, безпосередній організатор ОУН і перший голова Проводу Організації Українських націоналістів. Активний учасник Визвольних Змагань, близький соратник Симона Петлюри.З ім’ям Євгена Коновальця пов’язана легендарна доба України – від боротьби за утвердження Української Народної Республіки до всеохопного націоналістичного руху.
Народився Євген Коновалець 14 червня 1891 року в селі Зашкові Львівського повіту в сім’ї народного вчителя. Навчався в Львівській академічній гімназії, потім — в університеті на правничому факультеті. То були часи жорстокої експансії поляків та австрійців. Ще будучи гімназистом, він став членом таємного гуртка, в якому переймалися поточними політичними проблемами.
Будучи студентом, Євген Коновалець стає членом Українського Студентського Союзу, потім членом його головної управи. Часто виїжджає з друзями на села, де вони проводять зустрічі, лекції, бесіди.
У 1914 році Євгена Коновальця було призвано до австрійської армії, що воювала з Росією. Брав участь у бою на горі Маківці в 1915 році, який для нього закінчився невдало – російським полоном. Перебуваючи в полоні, українці обговорювали долю України. А там були українці з Буковини, Угорщини та Галичини.
З розпадом царської Росії, полонені втікають, прибувають до Києва. Євген Коновалець зв’язується з керівництвом, організовує з колишніх полонених Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців. Атмосфера для військово-організаціїної праці була зовсім непридатною.
У головах провідних українських політиків були космополітичні, пацифістські ідеї. Вони вирішили, що світ може стати беззубим раєм, де вовк може жити разом з вівцями. З іншого боку, сп’яніла від розпаду імперії, з ілюзією анархічної свободи, здеморалізована вояцька маса заполонила шляхи та населені пункти. Вакуум безвладдя заповнювали більшовицькі лжеідеї, що, по суті, маскували ідеї російського імперіалізму.
У такій критичній ситуації Євген Коновалець розуміє, що потрібно творити власну армію, докладає при цьому багато зусиль. Зустрівшись із Головою Секретаріату УНР Володимиром Винниченком, ініціює ідею творення власного дисциплінованого війська. Проте, Винниченко, будучи в полоні соціалістичних ідей, ініціативу Євгена Коновальця не схвалив, вважаючи за потрібне «знищення всяких постійних армій», а не творення своєї. Та природний розвиток подій перепинити було неможливо.
Одна за одною творяться українські добровольчі частини, виникають відділи Вільного козацтва, формуються полки ім. Богдана Хмельницького, Павла Полуботка та інших.
Але українські збройні сили творилися стихійно, без єдиного міцного керівництва. Безладдя вносила нечітка позиція Центральної Ради, що все ще орієнтувалася на автономію України.
Курінь Січових Стрільців Євген Коновалець сформував за особистою підтримкою Симона Петлюри. Це була найбільш організована, найбільш боєздатна військова частина, що стала грізною силою Центральної Ради.
Спершу січовим стрільцям довелося ліквідувати більшовиціке повстання на заводі «Арсенал», втримати столицю України в руках Центральної Ради до підписання договору в Бресті 28 січня 1918 року.
Пізніше було багато боїв, багато поразок, невдач і перемог. 30 серпня 1919 року українські вояки разом із Січовими Стрільцями в котрий раз відвойовують Київ, більшовиків відкидають на схід. Та раптово з південного сходу відкривають фронт денікінці, із заходу — підступно вдаряють поляки. Становище армії УНР стає безнадійним.
У всіх своїх починаннях Євген Коновалець безкомпромісно обороняв право українського народу на самостійне життя. Створивши із розрізнених націоналістичних партій Організацію Українських Націоналістів у 1929 році, він став її Головою Проводу.
Розбудовується широка мережа організаційного життя. Авторитет Євгена Коновальця в західному світі та в ОУН був величезний — він був знаний у світі лідер поневоленої України.
Більшовицька Росія добре розуміла роль та значення Євгена Коновальця у визвольному русі. Виник задум фізично знищити його, щоб обезголовити керівництво ОУН, а потім знищити й сам рух. Варіантів було багато. Вісім років готувалася їх кривава акція.
23 травня 1938 року, в Роттердамі, Москва, руками Павла Судоплатова, виконала свій злочинний задум. Вибух пекельної машини обірвав життя славного сина України, невтомного борця за волю України. Та боротьба не припинилася, її продовжували нові тисячі, сотні тисяч борців – націоналістів.
Віримо, що історія відповідно оцінить великий вклад Євгена Коновальця в основи новітньої Української держави, що він займе своє гідне місце в пантеоні українських героїв, що прийдешні покоління українців із вдячністю будуть згадувати його ім’я серед великих людей Батьківщини.
