"Ода" Ірпіньводоканалу

Епопея з тарифами за комунальні послуги, мабуть, набридла кожному українцю, з часу, коли тема стала найактуальнішою в усіх ЗМІ. Щодо якості цих послуг, інформація, якщо і проходить, то не так часто, і, як на мене, не зовсім гостро. У даній статті хочеться розповісти про „якісні послуги”, які надає населенню Бучі Ірпіньводоканал. Мова піде про водопостачання по вул. Тарасівська.

Я вже не пам’ятаю тих часів, коли б не було проблем з водопроводом. У мешканців району давно не викликає подиву гуркіт з відкритого крану (замість води). Кожна родина звикла тримати певну кількість питної та технічної води в мисках, відрах, взагалі, в будь-яких “резервуарах”. Нема такого тижня, щоб, бодай на декілька годин, не зникала вода. Останнє відключення тривало майже три тижні.

Причиною став черговий порив, який „фахівці” водоканалу відшукували декілька днів, а, встановивши місце аварії, ліквідовували ще протягом більш ніж десяти днів. Звісно, вихідні дні — це закон. Люди страждають — служби відпочивають.

Дні йшли, воду постачали автоцистерною. До речі, дуже якісною та смачною була привезена водичка. Як виявилося, саме ця вода, увійшовши до системи мереж водопостачання, перетворюється в ту гидоту, яка потрапляє до квартир бучанців. Та це тема – іншої історії.
Отже, ремонт тривав досить довго. На дзвінки, ображених такою неповагою платників, диспетчер водоканалу або не відповідав, або слухавка була просто знята і лише йшли короткі гудки. Якщо ж вдавалося з’єднатися з ним, відповіді давалися в грубій формі, декого навіть просто посилали у всім відомому напрямку.

Далі було ще краще. Ремонт, нарешті, завершився, але вода в будинку, за адресою вул. Тарасівська, 1-г, - так і не з’явилася. Знову дзвінки до служби обслуговування: „Все включено... Ви вже дістали... Причина, чому немає води — нам не відома... пі-пі-пі-пі... ”,— і вся розмова. Не знаю, що подіяло — кількість дзвінків чи, може, який свідомий керівник відправив бригаду ремонтників – проте роботи відновилися вже біля самого будинку. Зазначу, що аварія була біля сусіднього будинку, а воду відключили лише у зв’язку з ремонтом.

Цілий день працювала бригада, була залучена важка техніка. Гуркотіли під вікнами, нарили ям біля під’їздів, повивертали бордюри, розламали асфальт під’їздних доріг... Увечері ями загорнули, увесь той безлад кинули – і зникли. А водичка... — не з’я-ви-ла-ся!!!

Знову дзвінки. Знову та ж відповідь, але вже з порадами звертатися до КЖЕПу. Пояснення такі: якщо проблеми поза межами будинків – їх вирішують працівники водоканалу, якщо ж у будинку — всі питання до комунального управління.

Наразі вода вже постачається, та цікавий сам факт. Я не фахівець, тому своїми словами передам те, що розповів один із працівників КЖЕПу. Виявилося, що коли „кваліфіковані фахівці” проводили ремонт, усуваючи причини аварії, ними не були дотримані всі відповідні заходи по даних видах робіт. Простіше кажучи, у стару трубу було всунуто нову пластикову, без попередньої прочистки. У зв’язку з цим до трубопроводу потрапили сторонні тверді предмети, а це, шматки цегли й бетону, каміння, пісок тощо. Тому, коли дали напір води – внутрішні системи будинку були забиті цим сміттям, а проблема водоканалу автоматично перетворилася на проблему КЖЕПу.

Ви спитаєте, чи задоволені ми, що нарешті є вода? Навіть не знаю... Мене непокоїть все-таки кількість сміття у внутрішніх системах. Вже, коли вода з’явилася, вона принесла з собою чорного кольору розріджену “субстанцію”, яка позабивала сіточки в кранах, а з інших місць, де є невеликі отвори, почалося прокапування. Врешті-решт, складається враження, що незабаром потребуватиме заміни внутрішньоквартирна сантехніка. А проблема КЖЕПу – стане проблемою мешканців квартир.

Що ж, тепер залишається лише подякувати Ірпіньводоканалу за те, що епопея з ремонтом таки завершилася. Потреби людей задоволені, хоча й про всяк випадок, кожен продовжує воду тримати у відрах... До всього, питання відновлення понівечених прибудинкових територій – залишається відкритим.