У ніч з 13 на 14 квітня, в Бучі, за адресою бульвар Богдана Хмельницького, 4 стався потоп. Не те щоб Всесвітній, але води набігло чимало. Так десь із невеличку річечку… Із квартири № 105 на третьому поверсі, в якій зрідка з’являється її господар, струмувала вода…
Десь о 0.30 сполохані мешканці будинку зателефонували до аварійної служби КЖЕПу. І скоро на місце пригоди, на черговій “Газелі” прибув слюсар Василь (нехай вибачає, але його по-батькові я не знаю) у досить збудженому стані, явно “підшофе”. Чоловік довго та наполегл иво шукав ті крани, які необхідно було перекрити. А вода продовжувала свій невблаганний плин…
Тим часом жителі квартир, яких торкнулося лихо, віниками та ганчір’ям намагалися вигнати воду із власник помешкань. А пан Василь продовжував свої марні намагання знайти “ті кляті” вентелі, спроквола матюкаючись. І не знаходив, бо, як з’ясувалося, він працює зовсім на іншій ділянці, і будинок на Богдана не входить у його компетенцію. І, взагалі, – зміна у нього закінчилася ще о восьмій вечора і це не його справа. То й же слюсар, хто відповідає за будинок, мешканці якого тим часом потерпали від “повені”, був дома й заслужено відпочивав. Із ним кілька разів проконсультувалися по телефону, і, нарешті, якісь орієнтири було знайдено. Пан Василь, непевно ступаючи ногами, пішов закручувати…
Між тим у водія “Газелі” поцікавилися: “А як-то воно виходить, що чергова аварійна машина є, телефон аварійної служби відповідає, а бригади ремонтників немає?” На що водій, який мужньо витримував словесну зливу негативу від мешканців будинку, відповів у то му плані, що, дійсно, аварійна служба існує і вночі він єдиний, хто там є, але допомогти він нічим не може, бо бригади ремонтників, по суті, немає. А коли щось трапляється екстраординарне, то він мусить їздити “по слюсарях” та просити їх виїхати на місце пригоди. Цієї ночі “не поталанило” пану Василю і от зараз він мусить віддуватися за увесь КЖЕП…
Зрештою, зі своїх мандрів підвалами і горищами повернувся пан Василь, який впевнено відрапортував, що всі крани, нехай їм грець, нарешті закриті і вода перекрита. Із почуттям виконаного обов’язку та з гарячими подяками потерпілих “чаклун гайкового ключа” відбув додому. А вода продовжувала свій біг: по квартирах, стінах, коридорах, східцями - на волю, на вулицю… При цьому, значна її частина заповнювала підвал будинку…
І знову зателефонували до аварійної служби. І знову приїхав злий від настирності людей пан Василь. І знову шукав якісь крани, і спроквола “виражався”… Нарешті слюсар додумався до того, що причиною протікання може бути опалювальна система, то ж пішов подивитися насоси, які помпують воду до котельні. Повернувся пан Василь і сказав, що якусь там “заглушку” він закрити не може, бо тоді “гавкнуться” насоси…
Паралельно із намаганням пана Василя стати на заваді “стихії” люди дзвонили до пожежників, міліції та інших служб з проханням зламати двері сто п’ятої квартири, аби побачити та ліквідувати причину аварії. Подзвонили і до начальника КЖЕПу пана Гетьманенка… Але одні казали, що це не в їхній компетенції, а іншим було просто байдуже… Їм заважали відпочивати… А вода струмувала…
Нарешті, десь о п’ятій ранку розлючені “потопельники” зателефонували Бучанському міському голові Анатолію Федоруку та його заступнику Юрію Хоменку. Додзвонилися і до депутата міськради Анатолія Бєлорукова, який негайно прибув на місце пригоди.
Хочеться засвідчити, що тільки після персонального втручання у подію керівництва міста до потерпаючого будинку, приблизно о шостій ранку, прибули і відповідальні особи з КЖЕПу. Окрім, на жаль, його керівника Василя Гетьманенка. Не буду фантазувати про причину його відсутності, але на моїй пам’яті – це вже другий випадок, коли такий поважний керівник не з’являється на місце аварії. Десь із півроку тому трапилася подібна аварія з водою на дев’ятому поверсі, і тоді лише міський голова, не дивлячись на пізній час, приїхав до будинку і зробив усе, аби допомогти людям. Але хіба мер повинен своїми грудьми закривати всі “амбразури” в комунальному господарстві міста? Чи це його функція? Мабуть, у нього вистачає й інших проблем… Просто, кожен повинен відповідати за свою ділянку роботи.
О шостій ранку, нарешті, до будинку на Хмельницького підтягнулися на автівках відповідальні люди з КЖЕПу. На той час вода вже біля семи годин (!) текла собі й текла. Ще за годину, нарешті, бригадою ремонтників щось було “закручено” - і вода зупинилася. Але увесь час, допоки вони намагалися приборкати стихію, вода текла по квартирах... І по нервах людей…
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
P.S.
Як з’ясувалося, в ніч аварій керівника КЖЕПу пана Гетьманенка не було в місті, і саме цим пояснюється його відсутність на місті аварії.
А щодо самої аварійної служби, то її, по суті, в Бучі треба створювати. І чи не головною перешкодою для її організації, за словами Василя Андрійовича, є відсутність приміщення для слюсарів чергової бригади.
Десь о 0.30 сполохані мешканці будинку зателефонували до аварійної служби КЖЕПу. І скоро на місце пригоди, на черговій “Газелі” прибув слюсар Василь (нехай вибачає, але його по-батькові я не знаю) у досить збудженому стані, явно “підшофе”. Чоловік довго та наполегл иво шукав ті крани, які необхідно було перекрити. А вода продовжувала свій невблаганний плин…
Тим часом жителі квартир, яких торкнулося лихо, віниками та ганчір’ям намагалися вигнати воду із власник помешкань. А пан Василь продовжував свої марні намагання знайти “ті кляті” вентелі, спроквола матюкаючись. І не знаходив, бо, як з’ясувалося, він працює зовсім на іншій ділянці, і будинок на Богдана не входить у його компетенцію. І, взагалі, – зміна у нього закінчилася ще о восьмій вечора і це не його справа. То й же слюсар, хто відповідає за будинок, мешканці якого тим часом потерпали від “повені”, був дома й заслужено відпочивав. Із ним кілька разів проконсультувалися по телефону, і, нарешті, якісь орієнтири було знайдено. Пан Василь, непевно ступаючи ногами, пішов закручувати…
Між тим у водія “Газелі” поцікавилися: “А як-то воно виходить, що чергова аварійна машина є, телефон аварійної служби відповідає, а бригади ремонтників немає?” На що водій, який мужньо витримував словесну зливу негативу від мешканців будинку, відповів у то му плані, що, дійсно, аварійна служба існує і вночі він єдиний, хто там є, але допомогти він нічим не може, бо бригади ремонтників, по суті, немає. А коли щось трапляється екстраординарне, то він мусить їздити “по слюсарях” та просити їх виїхати на місце пригоди. Цієї ночі “не поталанило” пану Василю і от зараз він мусить віддуватися за увесь КЖЕП…
Зрештою, зі своїх мандрів підвалами і горищами повернувся пан Василь, який впевнено відрапортував, що всі крани, нехай їм грець, нарешті закриті і вода перекрита. Із почуттям виконаного обов’язку та з гарячими подяками потерпілих “чаклун гайкового ключа” відбув додому. А вода продовжувала свій біг: по квартирах, стінах, коридорах, східцями - на волю, на вулицю… При цьому, значна її частина заповнювала підвал будинку…
І знову зателефонували до аварійної служби. І знову приїхав злий від настирності людей пан Василь. І знову шукав якісь крани, і спроквола “виражався”… Нарешті слюсар додумався до того, що причиною протікання може бути опалювальна система, то ж пішов подивитися насоси, які помпують воду до котельні. Повернувся пан Василь і сказав, що якусь там “заглушку” він закрити не може, бо тоді “гавкнуться” насоси…
Паралельно із намаганням пана Василя стати на заваді “стихії” люди дзвонили до пожежників, міліції та інших служб з проханням зламати двері сто п’ятої квартири, аби побачити та ліквідувати причину аварії. Подзвонили і до начальника КЖЕПу пана Гетьманенка… Але одні казали, що це не в їхній компетенції, а іншим було просто байдуже… Їм заважали відпочивати… А вода струмувала…
Нарешті, десь о п’ятій ранку розлючені “потопельники” зателефонували Бучанському міському голові Анатолію Федоруку та його заступнику Юрію Хоменку. Додзвонилися і до депутата міськради Анатолія Бєлорукова, який негайно прибув на місце пригоди.
Хочеться засвідчити, що тільки після персонального втручання у подію керівництва міста до потерпаючого будинку, приблизно о шостій ранку, прибули і відповідальні особи з КЖЕПу. Окрім, на жаль, його керівника Василя Гетьманенка. Не буду фантазувати про причину його відсутності, але на моїй пам’яті – це вже другий випадок, коли такий поважний керівник не з’являється на місце аварії. Десь із півроку тому трапилася подібна аварія з водою на дев’ятому поверсі, і тоді лише міський голова, не дивлячись на пізній час, приїхав до будинку і зробив усе, аби допомогти людям. Але хіба мер повинен своїми грудьми закривати всі “амбразури” в комунальному господарстві міста? Чи це його функція? Мабуть, у нього вистачає й інших проблем… Просто, кожен повинен відповідати за свою ділянку роботи.
О шостій ранку, нарешті, до будинку на Хмельницького підтягнулися на автівках відповідальні люди з КЖЕПу. На той час вода вже біля семи годин (!) текла собі й текла. Ще за годину, нарешті, бригадою ремонтників щось було “закручено” - і вода зупинилася. Але увесь час, допоки вони намагалися приборкати стихію, вода текла по квартирах... І по нервах людей…
P.S.
Як з’ясувалося, в ніч аварій керівника КЖЕПу пана Гетьманенка не було в місті, і саме цим пояснюється його відсутність на місті аварії.
А щодо самої аварійної служби, то її, по суті, в Бучі треба створювати. І чи не головною перешкодою для її організації, за словами Василя Андрійовича, є відсутність приміщення для слюсарів чергової бригади.
