Кладовище

Після Пасхи розпочинається період поминальних днів. У цей час ми відвідуємо могили померлих родичів, друзів, близьких людей, молимося за їхні душі, згадуємо та вшановуємо пам’ять. Ще прибираємо територію цвинтаря – виносимо сміття, висаджуємо квіти. А тверді відходи частенько викидаємо за паркан, де прийдеться.

Такі купи мотлоху виглядають, м’яко кажучи, не естетично. Території перетворюються на суцільний смітник, а дії людей скидаються на прояв вандалізму. Хоча їх можна зрозуміти, адже спеціального майданчика з контейнерами — не облаштовано. Тут повинні спрацювати комунальники, проте й вони не завжди встигають вивозити всю цю “красу”. Та цього року ситуація покращилася. Особливо — на Новому кладовищі. Сміття немає, доріжка за парканом дбайливо посипана піском. Охайно та прибрано.

На цвинтарі, що по вул. Малиновського, також помітно, що відходи утилізуються вчасно, але, все ж таки, де не де валявся пластик та поліетилен.

У порівнянні, радикально протилежною вимальовується картина на Яблуньці. Там, відразу за територією кладовища, кидаються в очі втрамбовані насипи – звичайні смітники, що складаються з дощок, квітів, пляшок… Виникає питання: куди ж дивляться наглядачі цього цвинтаря?!

Невже за стільки років відповідні служби не в змозі вирішити питання щодо вчасного вивозу відходів та встановлення контейнерів, у які б вони викидалися?