Жахливий стан лісопаркової зони навпроти залізничної станції “Лісова Буча”
Ми звикли до чистоти власних домівок. Проте, переступаючи поріг, часто-густо забуваємо підтримувати охайність під’їздів, вулиць та громадських приміщень. Чомусь поза своєю домівкою більшість із нас дозволяють собі смітити та ламати. І, при цьому ж, нарікають на муніципальні комітети, які покликані створювати та підтримувати благоустрій міста.
Тому, читачу, пам’ятай! Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!
Культура окремої людини формує культуру нації і – навпаки. Якої охайності навчиться дитина, якщо її батьки дозволяють собі викидати сміття з вікон? Що це – лінощі пройти кілька метрів до смітника чи банальне: „а чхав я на всіх”? На мою думку, справа зовсім не в зламаному сміттєпроводі чи нестачі урн. Справа в нас із вами.
Зізнайтеся чесно, самі собі: чи завжди ви шукаєте очима урну або сміттєвий бак, коли доїли шоколадку чи допили пляшку пива? Щодо останнього випадку, то дехто покладається на „санітарів доріг” – бомжів та п’янчужок, котрі чатують під кожним кущем у парку, аби ви тільки їм порожню тару залишили. А що ж робити з іншим сміттям, котре не користується популярністю в поціновувачів скла? Чомусь у більшості випадків обгортка чи недопалок стають надто важкими, щоб донести їх до смітника.
Дехто, щоправда, намагається поцілити жуйкою в урну з відстані кількох метрів. Не всі в нас можуть похизуватися снайперською влучністю і, як результат – біля відерця гори пластику та паперу, що „не долетіли”.
Чи завжди ви прибираєте все сміття, що залишилось після пікніка на галявині? 90відсотків бруду – це пластик, який довго розкладається та завдає значної шкоди живій природі. Від того, що ви позбираєте всі пляшки та кульки і віднесете додому, у вас руки не відпадуть! Більш того, рештками їжі не поживляться тварини та птахи – не всі харчі, прийнятні для людей, корисні для братів наших менших.
Парадокс, але найпалкіші поборники чистоти спокійно спостерігають за польотом пластикового стаканчика чи серветки з-під ход-догу повз коробку біля ларька. Зробити зауваження людині якось незручно. Можна нарватися на грубощі та й взагалі – „не заведено”. Проте, ті ж самі „чистюлі” голосніше за всіх репетують під час громадських зборів, на кухнях сусідів або в чергах до перукаря, мовляв, загадили – сил нема терпіти!
Знову про вандалізм: з юними розбишаками потрібно щось робити! Їх девіантна поведінка вже давно вийшла за межі „зламати лавку, наплювати у під’їзді”.
Лавки поламали, під’їзди загадили, тепер узялися за огорожі, лайт-бокси та урни. Для чого? Щоб потім похизуватися в колі „братів по розуму”: „Бачив? То я зламав!”. Таким от громадянам здається, що все на світі треба знівечити, особливо нове та коштовне. І „до лампочки” їм, що ті лайт-бокси та урни придбані муніципалітетом за кошти платників податків, тобто, їхніх батьків...
Руки сверблять? Є вихід — іди допоможи сусіду город копати! Хочеться щось розбити? Нема проблем - бийся головою об стінку! До речі, це кажуть спалює калорії. І струсу мозку можна не боятися – нічого струшувати...
Психологи стверджують, що така поведінка притаманна людям, які в дитинстві “потерпали” від батьків. Тому, коли виховуєте свою дитину, пам’ятайте – з неї може вирости такий от „бичок”, котрий переламає всі паркани та автобусні зупинки, бо мама чи тато в дитинстві часто по м’якому місці били.
Вам не подобається вигляд з вікна? Набридло перечіплюватися через сміття у власному під’їзді? Неприємно сидіти на понівеченій лавці? Не чекайте, склавши руки, на комунальників, мовляв, це їх робота! Почніть із себе. Звісно, кожен вважає себе порядною та культурною людиною. Пам’ятайте про це кожного разу, як викидаєте сміття, гуляєте парком чи відпочиваєте на природі.
Ми звикли до чистоти власних домівок. Проте, переступаючи поріг, часто-густо забуваємо підтримувати охайність під’їздів, вулиць та громадських приміщень. Чомусь поза своєю домівкою більшість із нас дозволяють собі смітити та ламати. І, при цьому ж, нарікають на муніципальні комітети, які покликані створювати та підтримувати благоустрій міста.
Тому, читачу, пам’ятай! Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!
Культура окремої людини формує культуру нації і – навпаки. Якої охайності навчиться дитина, якщо її батьки дозволяють собі викидати сміття з вікон? Що це – лінощі пройти кілька метрів до смітника чи банальне: „а чхав я на всіх”? На мою думку, справа зовсім не в зламаному сміттєпроводі чи нестачі урн. Справа в нас із вами.
Зізнайтеся чесно, самі собі: чи завжди ви шукаєте очима урну або сміттєвий бак, коли доїли шоколадку чи допили пляшку пива? Щодо останнього випадку, то дехто покладається на „санітарів доріг” – бомжів та п’янчужок, котрі чатують під кожним кущем у парку, аби ви тільки їм порожню тару залишили. А що ж робити з іншим сміттям, котре не користується популярністю в поціновувачів скла? Чомусь у більшості випадків обгортка чи недопалок стають надто важкими, щоб донести їх до смітника.
Дехто, щоправда, намагається поцілити жуйкою в урну з відстані кількох метрів. Не всі в нас можуть похизуватися снайперською влучністю і, як результат – біля відерця гори пластику та паперу, що „не долетіли”.
Чи завжди ви прибираєте все сміття, що залишилось після пікніка на галявині? 90відсотків бруду – це пластик, який довго розкладається та завдає значної шкоди живій природі. Від того, що ви позбираєте всі пляшки та кульки і віднесете додому, у вас руки не відпадуть! Більш того, рештками їжі не поживляться тварини та птахи – не всі харчі, прийнятні для людей, корисні для братів наших менших.
Парадокс, але найпалкіші поборники чистоти спокійно спостерігають за польотом пластикового стаканчика чи серветки з-під ход-догу повз коробку біля ларька. Зробити зауваження людині якось незручно. Можна нарватися на грубощі та й взагалі – „не заведено”. Проте, ті ж самі „чистюлі” голосніше за всіх репетують під час громадських зборів, на кухнях сусідів або в чергах до перукаря, мовляв, загадили – сил нема терпіти!
Знову про вандалізм: з юними розбишаками потрібно щось робити! Їх девіантна поведінка вже давно вийшла за межі „зламати лавку, наплювати у під’їзді”.
Лавки поламали, під’їзди загадили, тепер узялися за огорожі, лайт-бокси та урни. Для чого? Щоб потім похизуватися в колі „братів по розуму”: „Бачив? То я зламав!”. Таким от громадянам здається, що все на світі треба знівечити, особливо нове та коштовне. І „до лампочки” їм, що ті лайт-бокси та урни придбані муніципалітетом за кошти платників податків, тобто, їхніх батьків...
Руки сверблять? Є вихід — іди допоможи сусіду город копати! Хочеться щось розбити? Нема проблем - бийся головою об стінку! До речі, це кажуть спалює калорії. І струсу мозку можна не боятися – нічого струшувати...
Психологи стверджують, що така поведінка притаманна людям, які в дитинстві “потерпали” від батьків. Тому, коли виховуєте свою дитину, пам’ятайте – з неї може вирости такий от „бичок”, котрий переламає всі паркани та автобусні зупинки, бо мама чи тато в дитинстві часто по м’якому місці били.
Вам не подобається вигляд з вікна? Набридло перечіплюватися через сміття у власному під’їзді? Неприємно сидіти на понівеченій лавці? Не чекайте, склавши руки, на комунальників, мовляв, це їх робота! Почніть із себе. Звісно, кожен вважає себе порядною та культурною людиною. Пам’ятайте про це кожного разу, як викидаєте сміття, гуляєте парком чи відпочиваєте на природі.
КОМЕНТАР
начальник Інспекції по благоустрою міста Буча
Тетяна Бердікова:
– Уже сьогодні проводиться робота по широкому спектру питань. Інспектори ходять по приватному сектору, проводять роз’яснювальні бесіди з населенням. На даний час встигли рознести приписи по вулиці Києво-Мироцькій та Яснополянській. Також було вручено приписи власникам торгівельних закладів усіх форм власності, власникам об’єктів сфери послуг про прибирання закріплених за ними територій.
Роботи в нас дуже багато. Разом із працівниками КП Бучанське УЖКГ залучаємо організації та приватних підприємців. Наприклад, свою безкоштовну допомогу надає медико-соціальний реабілітаційний центр та підприємець Андрій Великодний. Маю надію, що це питання вирішиться найближчим часом.
Можу також додати, що бучанці байдуже відносяться до чистоти вулиць та прилеглих територій. Часто спостерігається ситуація: двірники прибрали вулицю, а наступного ж дня люди знову викидають сміття простонеба! Масово вивозять будівельні відходи у лісопаркову зону, в поле. Кошти, що витрачаються на прибирання територій, можна було б використати на інші потреби: провести освітлення, заасфальтувати дороги тощо. Хочеться, щоб мешканці міста з розумінням ставилися до проблеми збору сміття та прибирання належних територій.
начальник Інспекції по благоустрою міста Буча
Тетяна Бердікова:
– Уже сьогодні проводиться робота по широкому спектру питань. Інспектори ходять по приватному сектору, проводять роз’яснювальні бесіди з населенням. На даний час встигли рознести приписи по вулиці Києво-Мироцькій та Яснополянській. Також було вручено приписи власникам торгівельних закладів усіх форм власності, власникам об’єктів сфери послуг про прибирання закріплених за ними територій.
Роботи в нас дуже багато. Разом із працівниками КП Бучанське УЖКГ залучаємо організації та приватних підприємців. Наприклад, свою безкоштовну допомогу надає медико-соціальний реабілітаційний центр та підприємець Андрій Великодний. Маю надію, що це питання вирішиться найближчим часом.
Можу також додати, що бучанці байдуже відносяться до чистоти вулиць та прилеглих територій. Часто спостерігається ситуація: двірники прибрали вулицю, а наступного ж дня люди знову викидають сміття простонеба! Масово вивозять будівельні відходи у лісопаркову зону, в поле. Кошти, що витрачаються на прибирання територій, можна було б використати на інші потреби: провести освітлення, заасфальтувати дороги тощо. Хочеться, щоб мешканці міста з розумінням ставилися до проблеми збору сміття та прибирання належних територій.
