Тріумф української пісні

“Прем’єра пісні” – Всеукраїнський радіофестиваль, який щороку проводиться Національною радіокомпанією України, Київською обласною державною адміністрацією та Управлінням культури і туризму. Протягом року слухачі по всій країні обирають виконавців, чиї пісні їм найбільш до вподоби. Переможці конкурсу отримують дипломи та нагороди, а також беруть участь у гала-концерті, що транслюється двома супутниковими каналами майже на весь світ!

Удруге Буча приймає в себе учасників фестивалю та шанованих гостей – видатних діячів культури України. Цього року гала-концерт разом з Україною змогли побачити сто п’ять країн світу. Є чим пишатися, друзі!

“Головнокомандуючим” того вечора був народний артист України Мар’ян Гаденко. Розпочав дійство його старовинний друг та колега – народний артист України Василь Зінкевич. Після урочистого відкриття гала-концерту та привітальних слів організаторів свята розпочалась церемонія нагородження фіналістів. Кожен з учасників отримав диплом та вишукану статуетку „Прем’єра Пісні-2006”. Міський голова Анатолій Федорук окремо відзначив Діану Мірошниченко, як самого юного конкурсанта. Дівчинка отримала у подарунок чудову іграшку.

Після церемонії розпочався, власне, концерт фіналістів. Варто зазначити, що усі пісні виконувалися наживо, тому присутні змогли насолодитися чистим співом, що у наш час суцільної фонограми дуже рідкісна та приємна річ. Майже в кожній пісні лунала вічна тема кохання. Виконавці та слухачі в залі стали єдиним цілим, поринаючи разом у вихор позитивних емоцій. Варто зазначити, що окрім телеефіру, концерт також транслювався по Національному радіо. Отож до казкової феєрії української сучасної пісні змогли приєднатися мільйони українців!

Тріумф української пісніДмитро Гнатюк,
народний артист України,
Герой України
: “В моєму серці горить ота найкраща пісня, яка може тільки бути – людська”
– Ваше враження від цього заходу? Яке значення він має для всієї України?
– Дана подія досить вагома для української культури. Ці зустрічі, нові пісні, атмосфера, зрештою змагання виконавців – мають велике значення для духовного розвитку. І це прекрасно, потрібно, щоб таких заходів проводилося більше. Гадаю, зі мною погодяться, що краще поспівати чи послухати пісню, вдуматися в її смисл, ніж провести вечір у барі. Адже для людей, які живуть духовно, цікавляться культурою, таке дійство, ніби ковток чистого повітря.
Це особливий дар – вміти співати. Переконаний, що голосом і любов’ю до цієї справи нагороджує Господь Бог. Я завжди відчуваю, що щаслива людина, бо працюю, і в моєму серці горить ота найкраща пісня, яка може тільки бути – людська. Пісня для мене – це життя!
– Чи матиме змогу публіка насолоджуватися сьогодні Вашим виступом?
– Так.
– Яку пісню обрали для виступу й чому вибір зупинився саме на ній?
– Обрав чудову пісню! У мене немає поганих композицій. На цьому концерті буде багато молоді, звучатимуть слова кохання. Майже всі мої твори в якійсь мірі пов’язані з коханням, з молодістю і я передам новому поколінню, щоб їх запам’ятали, співали й отримували від цього задоволення.
– Це дійство транслюється більш, ніж на 100 країн світу. Чи можливо, що наступного року це свято охопить ще більшу аудиторію?
– Можливо. Зараз у країні складна ситуація, є неузгодженість, яка абсолютно не торкається нашого народу. Нам потрібно дещо інше, ніж увесь час споглядати за політичною боротьбою. Всі говорять про громадян, їхній добробут, але ніхто про них не дбає. Маємо 15 років незалежності, а таке враження, що тільки з дерева зійшли. В парламенті культури немає, там – базар. Тому, якщо в Україні відбуваються такі заходи й зустрічі – це прекрасно.
– Ви вперше в Бучі, яке враження від цього міста?
– Я неодноразово проїжджав через Бучу, був тут багато разів. Місто стало пов’язане з Києвом. Тут все стало краще. І, впевнений, що, зокрема, завдяки цьому фестивалю будуть казати, що не Буча біля Києва, а Київ біля Бучі. Дай Бог, щоб над цим містом завжди літали Ангели!

Мар’ян Гаденко,
народний артист України
: “Принаймні п’ять найближчих років – “Прем’єра пісні” буде в Бучі”
– Вже другий рік поспіль у Бучі проводиться радіофестиваль. Чи можна говорити, що це стане гарною традицією?
– Насамперед, хочу подякувати бучанцям. Саме рік тому, я їх попросив, щоб вони зробили вірний вибір і зберегли нам мера. “Якщо збережете Анатолія Петровича, то збережете фестиваль”, – сказав я тоді. Так і сталося. Тому можу запевнити, що принаймні п’ять найближчих років “Прем’єра пісні” буде у цьому гарному місті. Зазначу, що це єдиний фестиваль в Україні, який через супутник виходить в прямий ефір і дає змогу аудиторії на 3,5 години відволіктися від негараздів, відпочити з піснею.
– Чи надходять відгуки з тих країн, на які транслюється “Прем’єра пісні”?
– Програму дивляться, інакше нові імена, які народжуються на цій сцені, не запрошували б до Америки, Канади, Австралії, європейських країн. Саме через українську телерадіокомпанію увесь світ має можливість почути й побачити це дійство.
– Виступи сьогоднішніх конкурсантів будуть більш “тяжкими” чи все ж таки ліричними?
– Якщо маєте на увазі рок, то я не кажу, що старенький, проте не хотів би, щоб мої внуки виховувалися на ньому. Українська мова займає друге місце в світі за співучістю, мелодійністю. Не хотілося б, щоб вона була втрачена.
– Чому з-поміж інших міст ваш вибір зупинився на Бучі як місці проведення цього заходу?
– Так, бучанцям дійсно випала можливість обирати найкращу пісню від імені 46-тимільйонної армії радіослухачів.
Чому Буча, а не Київ? Це місто – дорога між селом і столицею, “золота середина”, яка у відповідності відображає думки й бажання людей. Можливо, вперше в історії за роки незалежності звучать пісні у виконання Василя Зінкевича, Дмитра Гнатюка, маленької Діани Мірошниченко, Віктора Шпортька, а поруч – представники 16-ти регіонів України. Це вибір радіослухачів, а доля пісні року знову залежатиме від бучанців.


Про значення цього заходу і вплив на аудиторію говорять:

Леонід Можук,
заступник генерального директора
Київської державної телерадіокомпанії, лауреат державної премії
:
– Я сьогодні тут, бо люблю українську пісню і коли почув від організаторів цього дійства, що це буде стабільна робота навколо “Прем’єри пісні”, то був морально задоволений. Під постійною працею, маю на увазі стабільні зустрічі людей, які можуть для держави писати українською мовою, співати нею, мислити по-українськи.
Ми структурна частина українського телебачення, хоча й називаємося регіональною телерадіокомпанією. У своїх програмах після інформаційної головною функцією вважаємо мистецьку. Тобто те, що сьогодні називаємо духовністю. Крім того, кооперуємося з українською телерадіокомпанією, всесвітня служба якої мовить і за межами нашої держави. Це сприяє тому, щоб цей продукт мав завершений вигляд. Тому на наших каналах, на відміну від того, що відбувається на українському телебаченні, національна культура є.


Віктор Шлапак,
заслужений діяч мистецтв України
:
– Приєднуюся до цих слів і для прикладу хочу навести такий випадок. До Переяслав-Хмельницького району, в одне із сіл, приїхав мільйонер, аби просто відпочити. Йому поставили питання: Ви ж маєте можливість бути на якихось островах, в екзотичних країнах, чому приїхали саме сюди? А він відповів, що вже там був і все бачив, але не бачив і не відчував української душі. Виявляється, він дивився всесвітню службу УТР, чув як співають люди, як передають свої почуття і йому це сподобалося.
Зараз ми серйозно займаємося туризмом і прокладатимемо туристичні маршрути в місця, які мають історичну цінність. Будемо проводити там заходи, аби люди зацікавилися і бачили прекрасне.


Василь Зінкевич,
народний артист України
: “Наша пісня – це не три хвилини забави, в ній зосереджується суть, правда”
– На Вашу думку, яку роль в українській культурі, в українській естрадній пісні відіграє радіофестиваль “Прем’єра пісні”?
– Перш за все хочу привітати Мар’яна Гаденка з тим, що йому вдався такий чудовий пісенний проект. Ми також в якійсь мірі беремо участь в його творенні. Ця програма дає можливість вслухатися в пісню, визначити, де є суто наше.
Зауважу, що цей захід досить демократичний. В Україні давно існує інститут культури, наприклад, вечорниці, які вже закладені в нашому генетичному коді. І це свято є його складовою. Це прекрасний проект, і я бажаю, щоб він злітав високо і далеко на своїх творчих крилах, був потужним і мав перспективу.
– Цей фестиваль дає молоді шанс вийти на вищий рівень?
- Безперечно. Є юнацькі проекти, коли відчувається, що людина робить перші кроки. Але головне, що їй дозволяється сказати своє слово, як в музиці, так і в поезії. І це добре. Нехай молодь сміливіше експериментує, ґрунтує свій вибір на сутності української пісні. Потрібно пам’ятати одне: наша пісня – це не три хвилини забави, в ній зосереджується суть, правда.
– Можна сказати, що пісня об’єднує?
– Так. Українець, безперечно, вистоїть, виспіває свою глибоку правду і праведну сльозу через пісню. Тому приємно, що в нашому новому, молодому українському місті засяяв цей прекрасний фестиваль – „Прем’єра пісні”. Буча і справді є наше молоде українське місто. І нехай в обіймах української пісні воно процвітає.


Іван Красовський,
заслужений артист України
: “Співак повинен бути людяним – щирим і прихильним до своєї аудиторії. Таке поєднання, на жаль, є не завжди”
– Маєте якесь відношення до бучанських Красовських?
– Ні, але чув про них. У цієї родини колись купив невеликий наділ землі батько Булгакова. Взагалі, надзвичайно гарне прізвище і мені воно подобається.
(До розмови приєднується Василь Зінкевич)

Зінкевич:
– Я прихильник співака, якого величають європейським голосом. Його суть не в унікальності тембру. У ньому є те, що об’єднує високе, загальнолюдське. В інтонації Івана Красовського звучить Україна, звучить слов’янство і саме він той співак, який має право носити фрак.
Красовський:
– Дуже приємно чути такі слова. Я зворушений і вдячний. Вважаю, що співак не лише повинен співати, а й бути людяним – щирим і прихильним до своєї аудиторії. Таке поєднання, на жаль, є не завжди.
– В Бучі вперше?
– Я у вашому місті, точніше неподалік від нього, вперше побував у 1999 році. Відвідав Бучанську колонію. Працював у колективі Яна Табачника, який проводив такий захід. Ми об’їздили всі тюрми нашої держави й саме у вашій установі нам надзвичайно сподобалася тепла публіка. Була гарно вбрана сцена й великими літерами написано “Буча 99”. Цей епізод дуже запам’ятався, навіть є фото.
Буча – дуже гарне місто й хотілося б з часом сюди переїхати. Але поки що, через професію, такої можливості немає. Тут є своя енергетика, коріння.
– Що відчуваєте, коли спілкуєтеся зі своїми шанувальниками, є взаємовіддача?
– Коли спілкуюся з глядачем, пам’ятаю, що маю нести певну місію. Співаки є посередниками між якоюсь вищою силою й зобов’язані передавати через себе ті флюїди, емоції, енергетику, яка нам посилається. Головне розуміти, що ми медіатори, а не друзі Бога. Якщо це робиш, то й публіка відповідно реагує, віддає частинку себе.
– Хочете щось побажати жителям нашого міста?
– Бучанцям хочу побажати любові – бо в цьому слові зосереджено все.


Оксана Нестеренко,
солістка Одеської філармонії
: “Я вражена масштабами цієї будівлі в Бучі”
– Чи можна цей захід назвати виявом справжнього мистецтва?
– Я рада, що такі заходи проводяться. У нас настільки шоу-бізнес поглинув справжнє мистецтво, що стає іноді лячно. Сьогодні співатиму пісню, яка пролежала на полиці 10 років, бо не було нагоди її виконати. Вона дуже гарна, і я щаслива, що її нарешті почують.
– Вам подобається прийом, який влаштували бучанці?
– Я знайома з цим містом і дуже його люблю. Всі міста, окрім Києва, можна назвати в якійсь мірі провінціями. І дуже приємно, що тут проводиться такий фестиваль. Я дещо вражена масштабами цієї будівлі. Навіть в Одесі переважно лише бари, а таких центрів нема. Буча – це сучасне місто.


Віктор Шпортько: “Я лірик і це моя сутність”
– На вашу думку, яку головну ідею сьогодні нестимуть артисти?
– Артисти несуть на сцену свою пісню, щоб зробити для людей свято, аби глядачі зрозуміли, що українська пісня існує, вона зростає, розвивається.
- Сьогодні на глядацький розсуд я винесу нову пісню композитора Едуарда Бриліна, але на старі вірші геніального поета Дмитра Луценка „Як я люблю тебе”. Це нова інтерпретація, новий підхід до старої теми кохання. Мені здається, пісня дуже потужна, надзвичайно емоційна й насичена, лірична. А це моя сутність.
Мені ще колись казали: „Шпортько – Ви лірик і драматичний виконавець. Ідіть цим шляхом, розвивайтеся саме в цьому напрямку”. І я вірний собі.


[ далі фото ]

Назад 1 2 Дальше
газета: №9 "Бучанські новини" від 9 березня 2007р.
Людмила Гладська, Ольга Гдуля
Прем’єра пісні Премьера песни
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.