СВІТЛАНА АРХИПЕНКО: „МИ ЗАХИЩАЄМО ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ”
![Світлана Архипенко : "Ми захищаємо права неповнолітніх"]()
— Скажіть, будь ласка, в чому саме полягає робота служби у справах неповнолітніх?
– Наша служба – окрема структура, робота якої спрямована на дитину, її потреби. Особлива увага приділяється захисту прав неповнолітніх. На жаль, проблема поганого поводження з дітьми, невиконання батьками своїх обов’язків й зараз залишається актуальною, можна навіть сказати, що вона загострилася – є неблагонадійні сім’ї, в яких дорослі зловживають алкоголем чи наркотиками, жорстоко поводяться з дітьми. Зрозуміло, що від цього в першу чергу страждають самі діти, адже у їхній свідомості відкладається механізм поведінки батьків, що зрештою призводить до наслідування такої моделі, сприяє у них прояву агресії та негативу до решти членів суспільства, виникає внутрішньо особистісний конфлікт. Це проблема комплексна й підходити до неї потрібно різносторонньо, індивідуально до кожного. Не завжди можна подолати першопричину такого стану речей, але обов’язок служби у справах неповнолітніх – максимально захистити дітей, надати допомогу, забезпечити їм нормальні та прийнятні умови для подальшого життя.
— Який механізм реагування на ту чи іншу ситуацію?
— Якщо до нас надходить сигнал про порушення прав дитини або сімейні проблеми, що вкрай негативно впливають на неї, ми повинні відреагувати на це. Зазвичай, робимо обстеження умов проживання, намагаємося вникнути й розібратися в ситуації, що склалася, перевірити її, і лише потім вживаються якісь заходи. Для кожної сім’ї й дитини вони різні: ставимо на облік, у випадках, де це потрібно, працюємо з кримінальною міліцією, подаємо справи на адмінкомісію, допомагаємо самим батькам, зокрема із влаштуванням на роботу, проводимо бесіди.
Як уже було зазначено, часто батьки самі не хочуть брати участі в долі й вихованні своїх дітей, а це – найгірше, адже до них практично не можливо “достукатися”. Проте, є й такі, що згодом приходять й дякують – на них вдалося вплинути, вони замислилися над своєю долею й обрали правильний шлях у житті.
У будь-якому разі, такі сім’ї завжди знаходяться на контролі, з-за потреби викликаються, провідуються, адже ми повинні знати, як живе дитина, її справами цікавимося через школу.
— Тобто, ви підходите до проблеми комплексно, взаємодієте й з іншими структурами?
— Так, ми співпрацюємо з різними службами. Але найбільш тісно – із міліцією та дитячою лікарнею. Працівники останньої допомагають нам тим, що кладуть діток на обстеження, лікують, поки ми не влаштуємо їх до інтернату чи притулку й не оформимо це юридично. Крім того, поліклініка завжди повідомляє нам про ситуації, які слід вважати тривожними. І ми силами різних служб шукаємо шляхи їх вирішення.
— Робота з неповнолітніми має свою специфіку. Чи передбачений у штаті психолог, який би працював із дітьми?
— Психологи є в школах. Передбачається, що і в штатному розписі відділу освіти працюватиме психолог-фахівець, який, зокрема, займатиметься й цією категорією дітей. Його послугами ми будемо користуватися.
— Щодо організаційних моментів. Де в подальшому розміщуватиметься служба і який штат працівників передбачений у ній?
— Це питання ще на стадії вирішення: чи ми будемо поділяти приміщення разом із відділом освіти, чи залишимося під дахом міської ради. У службі передбачено дві штатні одиниці, але поки що є тільки начальник. Кандидатура головного спеціаліста – наразі підбирається і є дуже важливою, адже в нас повинен бути ще й підрозділ – орган опіки та піклування. У його компетенції – представляти інтереси дітей у справах, що стосуються житла, майна, дитячих актів, позбавленням батьківських прав, опіки, усиновлення, аліментів судових слухань, посвідчення дитячого підпису, тобто, всіх питань, які стосуються дітей та виходять за межі побутових.
Взагалі, в Бучі понад 5 тисяч дітей, тому логічно, що працювати доведеться багато й наполегливо.
Перший рік роботи служби – рік становлення. З досвідом, з тими надходженнями, які в нас будуть, не раніше ніж через рік можна буде говорити про результати.
— З якими проблемами довелося зіштовхнутися, коли розпочали діяльність?
— Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед нами – запобігання дитячій бездоглядності. З січня 2006 року вийшов та вступив у дію закон, згідно якого, батьки не мають права без дозволу органів опіки й піклування вчиняти будь-які матеріальні дії (навіть, якщо дитина й зареєстрована).
До своєї праці намагаємося залучати й підприємства та установи, щоб вони сприяли ефективній роботі, тобто повідомляли про ситуації, які є в нашій компетенції. Хотілося, щоб і наші депутати були більш активними в цьому плані – знали й повідомляли про подібні проблеми у своїх округах, допомагали своїм виборцям їх вирішувати.
— А як щодо безпритульних дітей: чи проводиться в цьому напрямку якась робота? Наскільки складно контактувати з ними?
— Цим питанням також займалися. Доки в нас не було своєю служби, співпрацювали із службою у справах неповнолітніх міста Ірпеня, проводили спільні рейди. Ми ходили по платформах, вокзалах, місцях, де могли б знаходитися такі діти. Потім віднаходили відповідні заходи. Перше, що намагалися зробити - установити з ними контакт, адже не кожен охоче йде на відверту розмову, з’ясовували звідки вони й чому опинилися на вулиці. Якщо діти місцеві – відвозили додому. Але, як показує досвід, діти з вулиці зазвичай приїжджають з інших районів та міст України, як кажуть – куди доля закине.
Із цими дітьми дійсно важко знайти спільну мову – вони замкнені в собі, мало що хочуть розповідати, з недовірою ставляться до оточуючих, особливо дорослих. Хоча й серед них є різні характери – одні тікають, ховаються, інші ж навпаки – просять, щоб їм допомогли, забрали з вулиці.
— На що спрямовані перші кроки діяльності служби у справах неповнолітніх, які найближчі плани?
— У планах – проведення шкільних рейдів. Будемо перевіряти, як проходить виховна робота з дітьми, які потребують особливої уваги, в навчальних закладах. Адже часто вчителі чи дирекція шкіл ставлять нас перед фактом: – такий-то не відвідує навчального закладу. Але що ж зробили самі педагоги, щоб виправити таку ситуацію, скільки разів пішли додому до дитини й поцікавилися причиною цього? Таке ставлення також є проблемою.
— На Вашу думку, що саме призводить до неналежного догляду за дітьми: впливають економічні фактори чи це все ж таки більше провина самих батьків, їхня моральність?
— Перше, що можна назвати - це безвідповідальність батьків. Є ж багатодітні родини, матері-одиночки, які гідно виховують дітей, люблять їх, вкладають у них душу, хоч і матеріальний стан залишає бажати кращого. При такому вихованні діти не будуть вештатися вулицями, чи недоглянутими. Потрібна людська відповідальність перед маленькими створіннями, що народилися, уважне ставлення до них. А так буває – не завжди. І поки самі батьки не зрозуміють, що діти часто віддзеркалюють їхню, не завжди гарну, поведінку, й до яких наслідків це може призвести – доти цю проблему не вдасться остаточно вирішити...
— Скажіть, будь ласка, в чому саме полягає робота служби у справах неповнолітніх?– Наша служба – окрема структура, робота якої спрямована на дитину, її потреби. Особлива увага приділяється захисту прав неповнолітніх. На жаль, проблема поганого поводження з дітьми, невиконання батьками своїх обов’язків й зараз залишається актуальною, можна навіть сказати, що вона загострилася – є неблагонадійні сім’ї, в яких дорослі зловживають алкоголем чи наркотиками, жорстоко поводяться з дітьми. Зрозуміло, що від цього в першу чергу страждають самі діти, адже у їхній свідомості відкладається механізм поведінки батьків, що зрештою призводить до наслідування такої моделі, сприяє у них прояву агресії та негативу до решти членів суспільства, виникає внутрішньо особистісний конфлікт. Це проблема комплексна й підходити до неї потрібно різносторонньо, індивідуально до кожного. Не завжди можна подолати першопричину такого стану речей, але обов’язок служби у справах неповнолітніх – максимально захистити дітей, надати допомогу, забезпечити їм нормальні та прийнятні умови для подальшого життя.
— Який механізм реагування на ту чи іншу ситуацію?
— Якщо до нас надходить сигнал про порушення прав дитини або сімейні проблеми, що вкрай негативно впливають на неї, ми повинні відреагувати на це. Зазвичай, робимо обстеження умов проживання, намагаємося вникнути й розібратися в ситуації, що склалася, перевірити її, і лише потім вживаються якісь заходи. Для кожної сім’ї й дитини вони різні: ставимо на облік, у випадках, де це потрібно, працюємо з кримінальною міліцією, подаємо справи на адмінкомісію, допомагаємо самим батькам, зокрема із влаштуванням на роботу, проводимо бесіди.
Як уже було зазначено, часто батьки самі не хочуть брати участі в долі й вихованні своїх дітей, а це – найгірше, адже до них практично не можливо “достукатися”. Проте, є й такі, що згодом приходять й дякують – на них вдалося вплинути, вони замислилися над своєю долею й обрали правильний шлях у житті.
У будь-якому разі, такі сім’ї завжди знаходяться на контролі, з-за потреби викликаються, провідуються, адже ми повинні знати, як живе дитина, її справами цікавимося через школу.
— Тобто, ви підходите до проблеми комплексно, взаємодієте й з іншими структурами?
— Так, ми співпрацюємо з різними службами. Але найбільш тісно – із міліцією та дитячою лікарнею. Працівники останньої допомагають нам тим, що кладуть діток на обстеження, лікують, поки ми не влаштуємо їх до інтернату чи притулку й не оформимо це юридично. Крім того, поліклініка завжди повідомляє нам про ситуації, які слід вважати тривожними. І ми силами різних служб шукаємо шляхи їх вирішення.
— Робота з неповнолітніми має свою специфіку. Чи передбачений у штаті психолог, який би працював із дітьми?
— Психологи є в школах. Передбачається, що і в штатному розписі відділу освіти працюватиме психолог-фахівець, який, зокрема, займатиметься й цією категорією дітей. Його послугами ми будемо користуватися.
— Щодо організаційних моментів. Де в подальшому розміщуватиметься служба і який штат працівників передбачений у ній?
— Це питання ще на стадії вирішення: чи ми будемо поділяти приміщення разом із відділом освіти, чи залишимося під дахом міської ради. У службі передбачено дві штатні одиниці, але поки що є тільки начальник. Кандидатура головного спеціаліста – наразі підбирається і є дуже важливою, адже в нас повинен бути ще й підрозділ – орган опіки та піклування. У його компетенції – представляти інтереси дітей у справах, що стосуються житла, майна, дитячих актів, позбавленням батьківських прав, опіки, усиновлення, аліментів судових слухань, посвідчення дитячого підпису, тобто, всіх питань, які стосуються дітей та виходять за межі побутових.
Взагалі, в Бучі понад 5 тисяч дітей, тому логічно, що працювати доведеться багато й наполегливо.
Перший рік роботи служби – рік становлення. З досвідом, з тими надходженнями, які в нас будуть, не раніше ніж через рік можна буде говорити про результати.
— З якими проблемами довелося зіштовхнутися, коли розпочали діяльність?
— Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед нами – запобігання дитячій бездоглядності. З січня 2006 року вийшов та вступив у дію закон, згідно якого, батьки не мають права без дозволу органів опіки й піклування вчиняти будь-які матеріальні дії (навіть, якщо дитина й зареєстрована).
До своєї праці намагаємося залучати й підприємства та установи, щоб вони сприяли ефективній роботі, тобто повідомляли про ситуації, які є в нашій компетенції. Хотілося, щоб і наші депутати були більш активними в цьому плані – знали й повідомляли про подібні проблеми у своїх округах, допомагали своїм виборцям їх вирішувати.
— А як щодо безпритульних дітей: чи проводиться в цьому напрямку якась робота? Наскільки складно контактувати з ними?
— Цим питанням також займалися. Доки в нас не було своєю служби, співпрацювали із службою у справах неповнолітніх міста Ірпеня, проводили спільні рейди. Ми ходили по платформах, вокзалах, місцях, де могли б знаходитися такі діти. Потім віднаходили відповідні заходи. Перше, що намагалися зробити - установити з ними контакт, адже не кожен охоче йде на відверту розмову, з’ясовували звідки вони й чому опинилися на вулиці. Якщо діти місцеві – відвозили додому. Але, як показує досвід, діти з вулиці зазвичай приїжджають з інших районів та міст України, як кажуть – куди доля закине.
Із цими дітьми дійсно важко знайти спільну мову – вони замкнені в собі, мало що хочуть розповідати, з недовірою ставляться до оточуючих, особливо дорослих. Хоча й серед них є різні характери – одні тікають, ховаються, інші ж навпаки – просять, щоб їм допомогли, забрали з вулиці.
— На що спрямовані перші кроки діяльності служби у справах неповнолітніх, які найближчі плани?
— У планах – проведення шкільних рейдів. Будемо перевіряти, як проходить виховна робота з дітьми, які потребують особливої уваги, в навчальних закладах. Адже часто вчителі чи дирекція шкіл ставлять нас перед фактом: – такий-то не відвідує навчального закладу. Але що ж зробили самі педагоги, щоб виправити таку ситуацію, скільки разів пішли додому до дитини й поцікавилися причиною цього? Таке ставлення також є проблемою.
— На Вашу думку, що саме призводить до неналежного догляду за дітьми: впливають економічні фактори чи це все ж таки більше провина самих батьків, їхня моральність?
— Перше, що можна назвати - це безвідповідальність батьків. Є ж багатодітні родини, матері-одиночки, які гідно виховують дітей, люблять їх, вкладають у них душу, хоч і матеріальний стан залишає бажати кращого. При такому вихованні діти не будуть вештатися вулицями, чи недоглянутими. Потрібна людська відповідальність перед маленькими створіннями, що народилися, уважне ставлення до них. А так буває – не завжди. І поки самі батьки не зрозуміють, що діти часто віддзеркалюють їхню, не завжди гарну, поведінку, й до яких наслідків це може призвести – доти цю проблему не вдасться остаточно вирішити...
