» » » Про "Громадське суспільство", ксенофобію та караван

Про "Громадське суспільство", ксенофобію та караван

ДЕЩО ПРО „ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО”, КСЕНОФОБІЮ ТА КАРАВАН..

Час від часу мені до рук потрапляє „інформаційно-просвітницький бюлетень Київщини” чи (як пишеться у заголовку нижче) „газета Ірпінського об’єднання осередків Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім. Т.Шевченка” - „Громадянське суспільство”. Кожного разу я шукаю на шпальтах видання саме матеріали „просвітницькі” – про історію України, її культуру, людей, які торували славу країни. А скільки поважних, щирих, доброзичливих, роботящих людей живе у нашому селищі! Хіба вони не заслуговують на увагу „Громадянського суспільства”? Дзуськи! Із номера в номер автори „бюлетеня-газети” розповідають читачам про „знахабнілих чиновників” бучанської селищної ради, „корупцію”, „сміття” і... все. Теми вичерпані... Здається мені, що це просто нецільове використання грошей із зарубіжного гранта, який отримало „Громадянське суспільство”, орган „Просвіти”. Але „Просвіта” саме культурологічна громадська організація. І її першочергове завдання – нести у загал національні культурні традиції.

Хочу наголосити і на такому: видання, що позиціонує себе як „Ірпінське”, тобто, як регіональне, все своє критичне „натхнення” виливає виключно на Бучу. Наче немає поряд інших населених пунктів – Ворзеля, Гостомоля, Коцюбинського. Того ж таки, Ірпеня. Читаючи газету, складається враження, що саме Буча найбільш відстале селище не лише Ірпінського регіону, а й усієї Київщини. Але ж це зовсім не так. Я розумію пана редактора В.Гончара. Для того, аби написати щось про інші селища Ірпінського регіону потрібно, принаймні, туди поїхати. А це – “в облом”...

Мабуть, легше бути таким собі азійським акином – що бачу, про те і співаю. А бо таким собі Герценом, що будить своїм „Колоколом” громаду на бій. Тільки на бій із чим? Із здоровим глуздом?
У мене є відчуття, що пан Гончар люто ненавидить те місце, де він мешкає. Замість того, щоб розповісти про людей добрих, ініціювати якусь дієву акцію (хоча б по наведенню порядку біля приватних садиб) він тупо тикає носом у багнюку посадовців, при цьому сам залишаючись „білим та пухнастим”.

Позиція „Громадянського суспільства” зовсім не громадянська, а скоріше споживацька, обивательська, споглядальна. „Бюлетень-газета”, виходячи із „матеріалів”, які друкуються на її шпальтах, вважає себе такою собі „совістю нації” чи точніше – Бучі. І полюбляє сентенції народної мудрості. Так от, у нас в Україні колись говорили: „Хто везе, того й поганяють”. А саме так і виходить: хтось працює, не спить ночами, вибиває гроші для розвитку селища, а хтось сидить у підвалі, сонця не бачить і ниє – все не так! Хіба автори „Громадянського суспільства” не пам’ятають якою Буча була ще років з десять тому? Не згадують розбиті дороги, відсутність освітлення вулиць уночі, „сталінградські” стіни того, що зараз є кінотеатром та супермаркетом? Натомість автор, що заховався під псевдонімом „Інф. „ГС” у жовтневому числі „Громадянського суспільства” пише, ви тільки вдумайтесь: „Навіть ті поодинокі зовнішні атрибути благоустрою (в т.ч. і кінотеатр, стадіон) служать не духовному і фізичному розвитку людей, особливо молоді, а як показушні, рекламні щити для сприяння бізнесу і наживи спритних ділків за рахунок громади.

Деякі вулиці і дороги облаштовуються, асфальтуються і благоустроюються, але не там де живуть і ходять багато людей, а там де їздить начальство і т.зв. “грошові мішки”. А в іншій статті номера говориться про те, що квітники по вулиці Енергетиків – увага! – „то краса запозичена, куплена за великі гроші і має зовсім інше призначення – комерційне...” Це – „бутафорна показушна краса”. Ось так. Більшого маразму і придумати важко! І коментувати це з точки зору здорового глузду просто неможливо. Без Фройда, принаймні. Виходить - все, що будується нового у Бучі – це театральні декорації. А «справжнє», - такий леймотив основної частини „статей” „бюлетеня-газети”, - це така собі патріархальність, шароварщина. Соловейко, бджілки, хатки біленькі під стріхою…

А ще – дещо шовіністичне гасло, яке читається між рядків – Буча тільки для бучанців. До речі, про місцевий „квасний” патріотизм. Кепкуючи із того, що Бучу часто порівнюють із європейським містечком, той, що пише під псевдо „Інф. „ГС”, іронізує щодо нашого селища: „... Вона (Буча) більш схожа не на європейське, а на єврейське містечко, наскрізь просякнуте торгашеським духом, де все продається і купується”. І це пишеться тоді, коли всі люди доброї волі нещодавно відзначали річницю трагедії у Бабиному Яру в Києві. Вам має бути соромно, панове із „Громадянського суспільства”! Що вам, ті євреї у борщ плюнули? Чи не здається вам, що за такі порівняння можна і до суду потрапити по статті „розпалювання міжнаціональної ворожнечі”?!

Отож, моя вам порада - шануйтеся, бо всі ми того варті... І пам’ятайте про народну східну мудрість. Це ту, де караван іде…
газета: №40 "Бучанські новини" від 13 жовтня 2006р.
Сергій Куліда
Обговорити на форумі
  0
Коментарів: 0
Додати коментар