37-річний Анатолій Мирута народився у селі Синяк і мешкав там все своє життя. Працював завідувачем місцевого кладовища КП «Бучасервіс», а також був депутатом сільради і приватним підприємцем — йому належать два продуктові магазинів у ближніх селах.
Навесні минулого року, спостерігаючи швидке просування окупантів у напрямку столиці, Мирута, за версією слідства, намірився очолити владу в рідному селі, яке після виїзду законного старости залишилось без керівника. Чоловік, за словами прокурора, лише створював видимість допомоги своїм односельцям, розміщуючи їх у підвалі кафе і надагоджуючи співпрацю з окупантами.
А за пару днів на території кафе відбулися збори і російський офіцер Подольський нібито представив селянам Мируту як нового старосту. Наступні пару тижнів, до звільнення села, Анатолій під наглядом окупантів займався доставкою хворих цивільних у лікарню, похованнями, розподілом російської гуманітарки.
У провину Мируті ставиться те, що він став свого роду посередником між селянами і окупантами. Те, що відбулося 10 березня Мирута називає не інакше як зборище, просте донесення інформації російських військ до розрізненої, стихійної купи людей, які прийшли зарядити телефони і набрати води.
Лише з 15 березня 2022 року почали діяти норми закону, якими криміналізували колабораціонізм. Це означає, що Мируту не можуть звинувачувати за події, які були до цього, в тому числі за збори біля кафе і «вибори» старости.
Однак прокурор каже, що ці події стали передумовою того, що Мирута потім проводив заходи політичного характеру і вів інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором (ч. 6 ст.111-1 КК). Саме така кваліфікація дозволила просити для Мирути суворе покарання. Адже староста — посада, не повʼязана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Це значить, що за старостування Мируті ніколи не загрожувало би позбавлення волі, а тільки заборона на якийсь час обіймати деякі посади ( ч. 2 ст. 111-1 КК).Прокурор стверджує, що, отримавши від росіян дозвіл, Мирута вільно їздив на своєму мікроавтобусі і розвозив гуманітарку і при цьому нібито неодноразово публічно закликав людей припинити опір росіянам, коритися їхнім наказам і співпрацювати, поширював інформацію на підтримку держави-агресора.
В обвинуваченні не так багато конкретних прикладів «інформаційної співпраці» — і це знову-таки виключно показання свідків і можливі варіанти їх інтерпретації. Суддя Світлана Гречана повідомила, що в умовах воєнного стану має право оголосити тільки резолютивну частину вироку. Мирута визнається винуватим і засуджується до 10 років позбавлення волі.
Про це пише «Судовий репортер».
