Ірпінчанка Анастасія Михайленко на своїй сторінці в фейсбук запрошує до заходу:
Повна версія звернення за посиланням >>
Вітаю, добрі і мудрі люди!
Настав час, коли уже немає різниці де ти живеш - на Лініях чи на Університетській, в Романівці чи у Ірпені, в будинку чи квартирі, ти старожил чи новоселець.
► Це наше спільне місто і це наша спільна проблема. Час рятувати Ірпінь і природу за його межами, час вилазити зі своїх затишних мушель, бо скоро нові висотки закриють ваше сонце і ви забудете Ірпінь,в який ви закохалися чи в якому ви народилися!
► Наше місто нещадно покращують, не питаючи у нас згоди і не хочуть чути нас, якби голосно ми не кричали. Значить треба це робити ще голосніше, щоб почули по всій Україні, щоб аж всередині їм полопали шибки.
► Задумайтесь, ми проводимо своє життя у вранішніх і вечірніх пробках, щоб приїхати додому і вдихнути тут чисте повітря, помилуватися білкою і їжачком, сходити з дітьми до лісу.
Але з кожним днем ці прості, але найцінніші речі у нас відбирають і якби ти не хотів приїхати додому раніше, це все одно не виходить, а вечірнє повітря не дуже відрізняється від київського смогу, а там де жили білки і їжаки - ставлять будівельні паркани і згодом все вкриють милою плиточкою, а щоб дійти в справжній ліс, тепер щоразу треба йти далі, бо спершу, де починається ліс, то з'являються купи сміття, а згодом на смітті виростають багатоквартирні поганки.
Ми влаштовуємо дітей в приватні садки, бо в державних немає місця або шукаємо гроші і зв'язки, щоб до них потрапити.
Ми платимо немалі гроші за приватні школи, бо не хочемо, щоб наша дитина була сороковою в 1-му класі і щоб з 3-го класу ходила в другу зміну або ми мусимо вставати о 4 годині ночі, щоб піти і зайняти чергу, щоб записати дитину перший клас до державної школу, бо чий тато проспав і не заробляє тисяч 10-12 в міс.на шкільний абонемент, то той піде в школу на наступний рік. Якщо пощастить.
Ми купуємо медичні поліси, бо знаємо, щоб потрапити до лікаря в державну лікарню, то треба наперед точно знати, коли ти захворієш і записатися за тиждень, а краще за два наперед (мій особистий рекорд - запис до ендокринолога проводять за місяць).
Садок, школа, медицина - цього в Ірпені недостатньо, але це можна купити, хоч і не всім.
Проте чи можете ви купити чистіше повітря, чистішу воду, ширшу дорогу і втрачений час для збереження свого комфорту в умовах, які щодня погіршуються?!
Я можу писати ще багато своїх переживань, але це не змінить нічого.
Змінити може лише наша спільна позиція.
Ще є час, щоб усім підготуватися - відпроситься на четвер з роботи на годину-дві (тим паче, що пізніше швидше доїдете), відкладіть своє генеральне передвеликоднє прибирання в хаті, візьміть дитину з собою, якщо немає з ким залишити і поясніть куди і чому ви йдете разом (ви подасте приклад свідомості і активності і у нашої нації пришвидшиться процес еволюції в громадянське суспільство)
Люди, я вірю в нас
Настав час, коли уже немає різниці де ти живеш - на Лініях чи на Університетській, в Романівці чи у Ірпені, в будинку чи квартирі, ти старожил чи новоселець.
► Це наше спільне місто і це наша спільна проблема. Час рятувати Ірпінь і природу за його межами, час вилазити зі своїх затишних мушель, бо скоро нові висотки закриють ваше сонце і ви забудете Ірпінь,в який ви закохалися чи в якому ви народилися!
► Наше місто нещадно покращують, не питаючи у нас згоди і не хочуть чути нас, якби голосно ми не кричали. Значить треба це робити ще голосніше, щоб почули по всій Україні, щоб аж всередині їм полопали шибки.
► Задумайтесь, ми проводимо своє життя у вранішніх і вечірніх пробках, щоб приїхати додому і вдихнути тут чисте повітря, помилуватися білкою і їжачком, сходити з дітьми до лісу.
Але з кожним днем ці прості, але найцінніші речі у нас відбирають і якби ти не хотів приїхати додому раніше, це все одно не виходить, а вечірнє повітря не дуже відрізняється від київського смогу, а там де жили білки і їжаки - ставлять будівельні паркани і згодом все вкриють милою плиточкою, а щоб дійти в справжній ліс, тепер щоразу треба йти далі, бо спершу, де починається ліс, то з'являються купи сміття, а згодом на смітті виростають багатоквартирні поганки.
Ми влаштовуємо дітей в приватні садки, бо в державних немає місця або шукаємо гроші і зв'язки, щоб до них потрапити.
Ми платимо немалі гроші за приватні школи, бо не хочемо, щоб наша дитина була сороковою в 1-му класі і щоб з 3-го класу ходила в другу зміну або ми мусимо вставати о 4 годині ночі, щоб піти і зайняти чергу, щоб записати дитину перший клас до державної школу, бо чий тато проспав і не заробляє тисяч 10-12 в міс.на шкільний абонемент, то той піде в школу на наступний рік. Якщо пощастить.
Ми купуємо медичні поліси, бо знаємо, щоб потрапити до лікаря в державну лікарню, то треба наперед точно знати, коли ти захворієш і записатися за тиждень, а краще за два наперед (мій особистий рекорд - запис до ендокринолога проводять за місяць).
Садок, школа, медицина - цього в Ірпені недостатньо, але це можна купити, хоч і не всім.
Проте чи можете ви купити чистіше повітря, чистішу воду, ширшу дорогу і втрачений час для збереження свого комфорту в умовах, які щодня погіршуються?!
Я можу писати ще багато своїх переживань, але це не змінить нічого.
Змінити може лише наша спільна позиція.
Будь ласка, прийдіть 29 квітня о 9.00 до міської ради і підтримайте своє майбутнє, адже бути свідомим це не означає ходити лише на вибори один раз на п'ять років.
Ще є час, щоб усім підготуватися - відпроситься на четвер з роботи на годину-дві (тим паче, що пізніше швидше доїдете), відкладіть своє генеральне передвеликоднє прибирання в хаті, візьміть дитину з собою, якщо немає з ким залишити і поясніть куди і чому ви йдете разом (ви подасте приклад свідомості і активності і у нашої нації пришвидшиться процес еволюції в громадянське суспільство)
Люди, я вірю в нас
Повна версія звернення за посиланням >>