Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг визначила тарифи на послуги розподілу природного газу для операторів газорозподільних систем.
Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики й комунальних послуг, схвалила проєкти тарифів на помпування ресурсу газорозподільними мережами (ГРМ) на 2021 рік.
На основі цього НКРЕКУ встановила наступні тарифи на транспортування природного газу:
Вказується, що при підвищенні тарифів була врахована необхідність компенсації недоотриманої тарифної виручки облгазів за 2015 – 2019 роки, а також компенсація витрат, пов’язаних з різницею в цінах при закупівлі в 2015 – 2019 роках природного газу, необхідного для технологічних потреб.
Переважно споріднені із облгазами (операторами розподільних мереж) газзбути (продавці палива) також свого не втрачають: користуючись монопольним становищем і тим, що мільйони споживачів вчасно не зорієнтувалися та не встигли змінити постачальників, вони максимально збільшують націнки, а отже – свої прибутки. Продаючи кубометр палива на понад 2,5 гривні дорожче, ніж ГК “Нафтогаз” чи деякі “добросовісні” приватні “гравці”. Пояснюють же це відсутністю доступу до дешевого ресурсу вітчизняного видобутку, яким розпоряджається “Нафтогаз”. Аргумент і справді важливий. Багато експертів погоджуються: доступ до продукції “Укргазвидобування” через механізми біржової торгівлі “в ідеалі” повинні мати усі учасники ринку. Але те, що доступу поки що немає, аж ніяк не пояснює такої величезної різниці в тарифах – у 30-40%. І того, що на “Нафтогаз” намагаються повісити “всіх собак”, звинувачуючи у стрімкому підвищенні вартості палива. Адже найдорожчий ресурс чомусь “дружно” пропонують монополісти – де-факто підконтрольні Регіональній газовій компанії Дмитра Фірташа газзбути, які загалом обслуговують 8 мільйонів споживачів. Збіг? Не думаємо...
За словами експерта, небезпека для споживачів ще й у тому, що незважаючи на підвищення тарифів з урахуванням недотриманого облгазами раніше, де-факто нарахованих боргів із домогосподарств не списують. І цілком ймовірно, що рано чи пізно газовики візьмуться у той чи інший спосіб стягувати їх із громадян. А в результаті одержать подвійну вигоду, двічі отримавши плату за одні й ті ж обсяги газу. А люди, своєю чергою, двічі за них заплатять. “Це кричуща несправедливість. Але, на жаль, робота регулятора й загалом система правовідносин у комунальній сфері побудовані саме так. Більше того, комунальники вільно перекладають на споживачів і інші свої втрати та прорахунки. Приміром, для модернізації основних фондів регулятор щороку затверджує для підприємств так звані інвестиційні плани, згідно з якими частина прибутку має йти на оновлення – капітальні ремонти, придбання обладнання тощо. Комунальники цього не роблять. НКРЕКП цілком законно штрафує їх за порушення. Та при наступному перегляді сплачені штрафи знову закладають в тарифи. Таким чином, жодних збитків погані господарники не несуть, підприємства й інфраструктуру не оновлюють. А гривнею за це відповідають споживачі”, – розповідає пан Сергієнко. І це, за його словами, стосується практично усіх локальних природних монополістів – водоканалів, облгазів, підприємств теплокомуненерго.
