З бучанцем Володимиром Еннановим поспілкувалася журналістка Яніна Заліська. Розповідь по сімейні спогади:
Також добре розвинену інтуїцію, бо найменше відхилення від розрахункової траєкторії погрожує зіткненням. Будь-яка помилка у керуванні погрожує загибеллю людей. Ну і ще те, що у критичній ситуації повинен взяти відповідальність на себе, бо невпевненим у небі робити нічого...
Син мого знайомого Володимира Еннанова - пілот. І я, час від часу, запитуючи: "Як діти?"- дізнавалась щось новеньке...
Володя - це мій давній знайомий, раніше разом працювали у редакції газети... Він щоразу переживає, коли син йде у рейс. Розповідає як його величність щасливий випадок допоміг поступити в Академію вищої авіації... Бо було це для хлопця з простої сім"ї - надскладним завданням у ті часи..
![]()
Дякувати Богу Дмитро Еннанов поступив і успішно закінчив Академію. І вже протягом 9 років він успішно літає (на літаках: Як-18, Сесна, Ан-2, був штурманом на Ту-154, потім другим пілотом на Боїнгу 737-500, а після - пілотом, згодом став командиром Аірбас-319). І хоча син налітав вже майже 10 тисяч годин, щоразу, коли він в небі - батько переживає як уперше... Навіть тоді, коли не в рейс, а йдуть традиційні курси з навчання, підвищення кваліфікації.
Щоразу, коли отримує листа від Дмитра, як зараз, схвильований, та, відчувається з голосу, що дуже щасливий. Значить, у сина все добре.
З листів Діми, Еннанова-молодшого, до Еннанова-старшого:
Ніколи не задумувалась всерйоз про професію льотчиків. Що я знала про неї? Та майже нічого... Лише те, що льотчик, природно, повинен не боятися висоти, мати професійну підготовку.
Також добре розвинену інтуїцію, бо найменше відхилення від розрахункової траєкторії погрожує зіткненням. Будь-яка помилка у керуванні погрожує загибеллю людей. Ну і ще те, що у критичній ситуації повинен взяти відповідальність на себе, бо невпевненим у небі робити нічого...
Син мого знайомого Володимира Еннанова - пілот. І я, час від часу, запитуючи: "Як діти?"- дізнавалась щось новеньке...
Володя - це мій давній знайомий, раніше разом працювали у редакції газети... Він щоразу переживає, коли син йде у рейс. Розповідає як його величність щасливий випадок допоміг поступити в Академію вищої авіації... Бо було це для хлопця з простої сім"ї - надскладним завданням у ті часи..
Дякувати Богу Дмитро Еннанов поступив і успішно закінчив Академію. І вже протягом 9 років він успішно літає (на літаках: Як-18, Сесна, Ан-2, був штурманом на Ту-154, потім другим пілотом на Боїнгу 737-500, а після - пілотом, згодом став командиром Аірбас-319). І хоча син налітав вже майже 10 тисяч годин, щоразу, коли він в небі - батько переживає як уперше... Навіть тоді, коли не в рейс, а йдуть традиційні курси з навчання, підвищення кваліфікації. Щоразу, коли отримує листа від Дмитра, як зараз, схвильований, та, відчувається з голосу, що дуже щасливий. Значить, у сина все добре.
"Тренажер у мене запланований на 6-7 квітня. Він не буде нічим відрізнятися від тих, які проходимо раз на півроку. На ньому відпрацьовуємо найбільш складні відмови, які можуть статися на критичних етапах польоту. Тренажерна підготовка - це той вид перевірки і тренування, де льотчик може по справжньому показати чого він дійсно вартий. Будь штатний рейс навіть перевірки не зрівняється з тим навантаженням, який пілот отримує при польоті на тренажері. Там одна відмова і нештатна ситуація змінюється іншими. Професія того вимагає".
З листів Діми, Еннанова-молодшого, до Еннанова-старшого:
" Сегодня на сессии мы начали потихоньку отрабатывать отказы. Кроме того выполняли интересное упражнение,когда один из пилотов теряет сознание и ему становится плохо, второй полностью берёт на себя и в одиночку сажает самолёт. Кроме этого, нужно не забыть предупредить о сложившейся ситуации диспетчера и бортпроводников. Конечно же, всё это возникает неожиданно. В моём случае мы заходим на посадку и ничего не предвещает беды, я пилотирую. Мы стабильно идём по глиссаде, вдруг вырубается автопилот и самолёт начинает нестись к земле.
![]()
Как потом выяснилось, это командир по договорённости с инструктором отклонил ручку управления на пикирование, имитируя, что он теряет сознание и случайно его тело воздействует на органы управления. Напомню, что вместо штурвалов на Аирбасе установлены джойстики. Но я этого тогда не знал. Что делать, конечно же уходить на второй. Я начинаю уходить, устанавливаю двигателям режим ухода на второй, перевожу самолёт в набор и даю команду командиру Gear Up( Убрать шасси)-ноль эмоций Gear UP ничего не происходит!
Капитан!!! Gear Up.
"Что то, Дима, мне не здоровится!"- еле еле промолвил командир. "Всё ясно!" - я остался один и теперь действую в одиночку. Выполнил манёвр ухода на второй круг, доложил о сложившейся ситуации и принял решение выполнить заход на посадку.
Предварительно вызвал бортпроводников, попросил их оказать первую помощь командиру, узнать есть ли на борту врач. Так же заказал скорую на земле ко времени нашей посадки. Работал спокойно и уверенно, без суеты. Спокойно зашёл на посадку и посадил воздушное судно. Инструктор был очень доволен. Командир в перерыве пожал мне руку и так же похвалил".
Как потом выяснилось, это командир по договорённости с инструктором отклонил ручку управления на пикирование, имитируя, что он теряет сознание и случайно его тело воздействует на органы управления. Напомню, что вместо штурвалов на Аирбасе установлены джойстики. Но я этого тогда не знал. Что делать, конечно же уходить на второй. Я начинаю уходить, устанавливаю двигателям режим ухода на второй, перевожу самолёт в набор и даю команду командиру Gear Up( Убрать шасси)-ноль эмоций Gear UP ничего не происходит! Капитан!!! Gear Up.
"Что то, Дима, мне не здоровится!"- еле еле промолвил командир. "Всё ясно!" - я остался один и теперь действую в одиночку. Выполнил манёвр ухода на второй круг, доложил о сложившейся ситуации и принял решение выполнить заход на посадку.
Предварительно вызвал бортпроводников, попросил их оказать первую помощь командиру, узнать есть ли на борту врач. Так же заказал скорую на земле ко времени нашей посадки. Работал спокойно и уверенно, без суеты. Спокойно зашёл на посадку и посадил воздушное судно. Инструктор был очень доволен. Командир в перерыве пожал мне руку и так же похвалил".
