З березня 2006 року я майор міліції запасу. Служив у різних підрозділах: від центрального апарату МВС України до райуправління і Департаменту ДАІ. Мені щастило, тому що пліч о пліч були надійні колеги, які не зраджували і не підставляли. Особливо це відчувалося «на землі»: так колеги називають службу в райуправлінні міліції, де тісно співпрацюють з людьми, розкриваючи злочини.З теплом згадую свого першого наставника Олексія Володимировича Лісниченка, з яким служив у Печерському РУВС у 1998-2000 р. Він тоді працював старшим дільничним. Одного пізнього вечора, коли він повертався зі свого робочого кабінету, його перестрів колишній засуджений і поскаржився, що померла мати. Намагався вмовити підписати документ, який би свідчив, що померла своєю смертю і отримати дозвіл на поховання. Олексій Володимирович попрямував до них додому. У квартирі стару вже переодягли, поруч з нею сиділа у чорному вбранні співмешканка сина померлої.
Світло було вимкнуте, горіли свічі. На столі ікона. Але професійний досвід підказував дільничному, щось тут не так. Не дивлячись на темряву у кімнаті, він помітив на обличчі небіжчиці ледь помітну темну пляму. На запитання звідки це у неї, син почав переконувати, що нібито старенька напередодні впала.. Чим більше хотів переконати Лісніченка у нещасному випадку, тим більше у правоохоронця закрадувався сумнів. З’ясувалося, що літня жінка померла не своєю смертю. Її вбив рідний син у змові з співмешканкою, аби мати не вчила їх, як правильно жити…Завдяки пильності Лісниченка одним розкритим злочином стало більше..
Раніше я вважав, що найбільш резонансні злочини скоюються саме закоренілим злочинцями. Але потрапивши «на землю» був здивований тим, що чимало їх скоюється…законослухняними громадянами.. Пам’ятаєте слова з відомої кінокомедії Л. Гайдая «Діамантова рука»: «Кожна людина здатна на багато чого, але навіть вона не знає на що саме..»? Я десятки разів дивився цю кінострічку, але повністю збагнув смисл цих слів саме при виїздах на місце злочину…
Неподалік Печерської лаври у приватному будинку була жорстоко вбита літня жінка. Не просто вбита, а злочинець ще зробив з трупа «ластівку» Руки прив’язав до ніг. Перша версія була, що злочин вчинила людина, яка має відношення до спецслужб. Проте, вона виявилася хибною. Жінку вбив … квартирант, якому гроші знадобилися для хрестин власної дитини.
Кажуть, що людина до всього звикає.. І роки служби даються взнаки.. Можливо, це так. Але кожен злочин тим паче жорсткий, свого роду зарубинка на серці тих, хто їх розкриває.. Ніколи не забуду 15 грудня 1999 року коли ми виїджали місце вбивства 6 річної Віолети. На її оголеному худющому тільці не було живого місця. Вона до смерті була забита металевою лінійкою… рідною матір’ю, за словами якої, тому що не слухалася і не хотіла їсти. Жахливим було те, що .. вона мило кокетувала і намагалася люб’язно поводитися зі слідчим. Начебто, нічого жахливого не трапилося…Вона булла представницею однієї з сект. Ходила з хрестом на шиї і з дияволом у душі..
До передчасної смерті людини ніяк не можна звикнути. Ятрять душу ті, з ким ти служив. З особливою повагою відносимся ті, хто знав Ігоря Владиславовича Раппа. Людина пішла на пенсію, почала працювати у державній установі. І раптом.. під час обіднього перерви хтось забув зачинити кабінет, хтось випадково залишив жіночу сумочку на столі. Скориставшись нагодою зловмисник заскочив у установу і поцупивши сумочку намагався вибігти з кабінету.. На його шляху опинився Ігор Владиславович.. Все вирішила одна мить. Бандюк спромігся встромити ножа у груди полковника міліції запасу.. Ось так трагічно у мирному житті обірвалася доля шановної людини. Своїм мужнім вчинком Ігор Владславович підтвердив, що колишніх міліціонерів не буває…
24 роки з Дня Незалежності України правоохоронці відзначали своє професійне свято. Але з прийняттям Закону про поліцію 20 грудня стало вже надбанням історіі. Але це наша історія, а роки служби в міліції ніколи не зітруться з нашої пам’яті.
А молодому поколінню тепер вже поліцейським хочу побажати: завжди повертайтеся після служби додому. Живими..
