На сесії міськради від 30 березня було гаряче: облили мазутом активіста Євгена Мельничука, кричали “Ганьба” “свободівцю” Богдану Мельничуку, вимагали виключити з партії та позбавити мандатів депутатів Ігоря і Євгена Домбровських через “співпрацю” з Росією, а також повідомили про складання депутатських повноважень Наталії Лободи.
Попри перешкоди, депутати вирішили приватизаційні, земельні та соціальні питання. Зокрема, голосували за зміни до бюджету, компесацію комунальних платежів для незаможних громадян, а також виділення землі “атовцям”.
Детальніше — у сюжеті від ІА "ПОГЛЯД":
[media=https://youtu.be/t-MD5dvC9I4]
Відеосюжет від "ПРАВДИ-ТУТ"
[media=https://youtu.be/aaxjHAstZ6E?t=7m7s]
Відеосюжет від "1+1" (з 28хв)
За посиланням на сайті 1+1
Газета "Ірпінський вісник" від 31 березня - вишла в друк без коментарів про події в залі засідань.
Хоча сама Юлія Бережко-Камінська, головний редактор також постраждала від "заказного бруду".
Цілилися в одного – «перепало» іншому…
До великодніх свят ще треба пережити Великий піст, але в Ірпені вже зараз почали мітити двері будинків, як дві тисячі років тому в Єрусалимі. Але тоді для цього використовували кров безневинних ягнят, а зараз – фарбу для підлоги. І якщо раніше мітили лише двері й робили це в час, коли ніхто не бачить, то зараз – серед білого дня, на очах у десятків свідків і… не тільки двері.
Саме таке осучаснене «мічення» фарбою було театрально розіграно за кілька хвилин до чергової сесії Ірпінської міської ради 30 березня. Якийсь невідомий мені молодик з усієї дурі вилив каністру коричневої фарби на вхідний блок приміщення міської ради Ірпеня. Призначався цей «душ», скоріш за все, для одного скандально відомого горе-«активіста», що переїхав до нашого міста з берегів Криму, і тепер Ірпінь має «веселі» сесії, які навіть центральні телеканали приїздять висвітлювати. (Власне, цього разу їх тут теж не бракувало. І випадок з експрес-пофарбуванням – саме те, чим у найближчі дні щедро «годуватимуть» українців далеко за межами Ірпеня).
На жаль, мені довелося в цей момент в силу професійних обов’язків опинитися в самісінькому епіцентрі цієї прикрої пригоди. Йдучи на засідання сесії, я саме заходила до Центру надання адміністративних послуг, відразу ж за мною простував той, кому, судячи з постійних політичних пристрастей довкола нього, на цей раз призначалася процедура «шоколадного пофарбування». (Зауважу, що в його бурхливій біографії це вже не перший подібний випадок. Попередні закінчувалися синцями і розбитим носом). Але цього разу основний удар отримала я. Фарбою. Без ніякої надії на відновлення, пошкоджено весь верхній одяг, взуття, сумку та інші особисті речі…
Однак це дрібнички (хоча – не такі вже й дрібнички за нинішніми цінами!), порівняно з тим, що сталося з нещодавно капітально відремонтованим приміщенням – Центром надання адміністративних послуг. Мій севастопольський супутник, відбувшись легким переляком, ніби нічого й не було, попрямував до сесійної зали, залишаючи на білій новенькій плитці стежку темних слідів від розлитої фарби.
Випадок, який трапився на очах багатьох людей, шокував. Муніципальна варта викликала поліцію і сама активно включилася у процес ідентифікації «фарбового екстреміста», який хутко зник після скоєння акції-злочину. Я написала заяву до поліції як потерпіла. Сподіваюся, що найближчим часом цей «маляр» буде упійманий, а заодно і ми дізнаємося, хто він і з якою метою була влаштована ця ганебна провокація як, мабуть, ще одна «смачна» картинка для загальнонаціональних ЗМІ про те, як в Ірпені «переслідують активістів».
До великодніх свят ще треба пережити Великий піст, але в Ірпені вже зараз почали мітити двері будинків, як дві тисячі років тому в Єрусалимі. Але тоді для цього використовували кров безневинних ягнят, а зараз – фарбу для підлоги. І якщо раніше мітили лише двері й робили це в час, коли ніхто не бачить, то зараз – серед білого дня, на очах у десятків свідків і… не тільки двері.
Саме таке осучаснене «мічення» фарбою було театрально розіграно за кілька хвилин до чергової сесії Ірпінської міської ради 30 березня. Якийсь невідомий мені молодик з усієї дурі вилив каністру коричневої фарби на вхідний блок приміщення міської ради Ірпеня. Призначався цей «душ», скоріш за все, для одного скандально відомого горе-«активіста», що переїхав до нашого міста з берегів Криму, і тепер Ірпінь має «веселі» сесії, які навіть центральні телеканали приїздять висвітлювати. (Власне, цього разу їх тут теж не бракувало. І випадок з експрес-пофарбуванням – саме те, чим у найближчі дні щедро «годуватимуть» українців далеко за межами Ірпеня).
На жаль, мені довелося в цей момент в силу професійних обов’язків опинитися в самісінькому епіцентрі цієї прикрої пригоди. Йдучи на засідання сесії, я саме заходила до Центру надання адміністративних послуг, відразу ж за мною простував той, кому, судячи з постійних політичних пристрастей довкола нього, на цей раз призначалася процедура «шоколадного пофарбування». (Зауважу, що в його бурхливій біографії це вже не перший подібний випадок. Попередні закінчувалися синцями і розбитим носом). Але цього разу основний удар отримала я. Фарбою. Без ніякої надії на відновлення, пошкоджено весь верхній одяг, взуття, сумку та інші особисті речі…
Однак це дрібнички (хоча – не такі вже й дрібнички за нинішніми цінами!), порівняно з тим, що сталося з нещодавно капітально відремонтованим приміщенням – Центром надання адміністративних послуг. Мій севастопольський супутник, відбувшись легким переляком, ніби нічого й не було, попрямував до сесійної зали, залишаючи на білій новенькій плитці стежку темних слідів від розлитої фарби.
Випадок, який трапився на очах багатьох людей, шокував. Муніципальна варта викликала поліцію і сама активно включилася у процес ідентифікації «фарбового екстреміста», який хутко зник після скоєння акції-злочину. Я написала заяву до поліції як потерпіла. Сподіваюся, що найближчим часом цей «маляр» буде упійманий, а заодно і ми дізнаємося, хто він і з якою метою була влаштована ця ганебна провокація як, мабуть, ще одна «смачна» картинка для загальнонаціональних ЗМІ про те, як в Ірпені «переслідують активістів».
Своя думка серед воїнів АТО розділилась
Атошники Ірпеня владі: не ведіться на провокації і розраховуйте на нашу підтримку Учасники АТО, ветерани та інваліди війни висловили підтримку владі Ірпеня. Така позиція була заявлена ними з трибуни під час тридцятої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради.Джерело: wwwzpi.com.ua
"Театр політичних дій"
Діма Чебанов, ірпінчанин, учасник АТО
Важко почати, коли хочеться написати про все і одразу, щей так, аби стримати ціле цунамі емоцій. Так, я був сьогодні (30.03.17) у театрі. Це Вам не звичайний другосортний заклад- це дуже пристойна масовка, якісний сценарій і взагалі... От тільки актори підкачали. Надто вже багато пафасу як наслідок надто малої кількості сірих речовин у їх головах, надто багато подій і за кулісами у тому числі.
Якщо говорити коротко, то саме так пройшла 30та сесія міської ради Ірпеня.
А тепер хочу зауважити на головному, оскільки піднімаючи особисті конфлікти та зосереджуючи увагу на другорядних питаннях, ви втомитесь читати публікацію Вашого скромного критика.
Тож якщо Ви були на цьому спектаклі, напевно зрозуміли, я хочу донести про те паскудство, що лунало з трибуни, коли АТОвці вишикувались на сцені. Про моніпуляцію ними, та про спекуляцією на тему демобілізованих.
Перше. Не розумію, хото дає право робити такі гучні заяви від імені усіх АТОвців? Ну реально, хто? Може я теж звернусь за його послугами робити ствердження від імені "всіх"?..
Розуміючи що почнеться спекуляція, я прийняв гучне запрошення піднятись на сцену і таким чином підіграв у цьому дійстві. Але не довго. Почувши безпардонні вихваляння влади, стимулювання жалю до захисників, та цькування опозиції- я демонстративно полишив почесне місце.
Не знаю як мої однодумці, але владні депутати оцінили такий хід- хід відвертої зневаги. Щось пішло не за їх правелами...
Друге. Чому будинки АТОвців під арештом? Адже зігнали їх заради того, аби показати- опозиція не дає побудувати їм житло, посилаючись на судові рішення. У цьому питанні не буду багатослівний, адже не настільки компетентний у ньому, а у чому знаюсь, не хочу зайвий раз навантажувати.
Лише підкреслю, що мені прикро. Прикро, що люди які боронили зі мною цю країну так легко піддаються моніпуляціям і зраджують ідеалам за які ми всі боролись. А тепер вони немов ляльки в руках ляльковода. Наче і не задавались питаннями- "а чому нам будують житло на проблемних ділянках? Невже не можна будувати не ідучи у розріз із законодавством? А може ми заслуговуємо на більше?.."
Тобто виходить: "Забудувати місто так, щоб була катастрофа із дитячими садочками та школами? Будь-ласка! Квартира АТОвцю? Будь-ласка! Але ти не ний що забудова "мутна" і черга дивним чином вибудовується, просто нам так хочеться. Якщо хтось вякне, ми будемо кричати "ганьба" та "зрада", адже АТОвців захищаємо, типу не свої інтереси...
Забудь, не думай навіть піднімати голови, кріпак, їж крихти з нашого столу, якщо перепали, і радій тому що дають!"
Один мій знайомий вірно сказав, дуже влучно: "в країні відбувається мародерство".
____________
.
