Щодо визначення статусу «непрацюючий» особам, які здійснюють незалежну професійну нотаріальну діяльність.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює, зокрема, незалежну професійну нотаріальну діяльність.
Пунктом 2.21 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, передбачено, що документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов’язану з отриманням доходу, який є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 (далі - Положення), а у разі необхідності – за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
Пунктом 4 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон 1058) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно і займаються, зокрема, нотаріальною діяльністю, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Страхувальником у такому разі є сама застрахована особа (п.5 ст.14 Закону 1058). Взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, які займаються нотаріальною діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних даних до реєстру страхувальників (абзац 2 частина 1 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Отже, після внесення даних про зняття з обліку в реєстрі страхувальників особа вважається непрацюючою з дати, зазначеної в реєстрі як дата зняття з обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює, зокрема, незалежну професійну нотаріальну діяльність.
Пунктом 2.21 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, передбачено, що документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов’язану з отриманням доходу, який є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 (далі - Положення), а у разі необхідності – за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
Пунктом 4 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон 1058) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно і займаються, зокрема, нотаріальною діяльністю, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Страхувальником у такому разі є сама застрахована особа (п.5 ст.14 Закону 1058). Взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, які займаються нотаріальною діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних даних до реєстру страхувальників (абзац 2 частина 1 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Отже, після внесення даних про зняття з обліку в реєстрі страхувальників особа вважається непрацюючою з дати, зазначеної в реєстрі як дата зняття з обліку платника єдиного внеску.
