Нині в Україні відбуваються перейменування вулиць – міста і села позбуваються назв, пов’язаних з комуністичним режимом. Перейменовуючи вулиці, мешканці звертаються до витоків свого міста чи села, пригадують імена видатних громадян, які кожен у свій час мали безпосереднє відношення до цих населених пунктів.Багато з них незаслужено забуті або належним чином не пошановані. Ворзель теж шукає своїх нових, світлих героїв. Серед них і Валерян Підмогильний, який впродовж майже двох років проживав у Ворзелі.
Валер’ян Петрович Підмогильний один з найвизначніших українських письменників і перекладачів. Він народився на Катеринославщині ( тепер Дніпропетровщина) у 1901 році. Закінчив реальне училище, навчався у Катеринославському університеті. Друкуватися почав ще під час навчання у школі. У 1920 році вийшла його перша збірка оповідань.
У 1921 році Підмогильний переїхав до Києва, де буяло літературне життя. Але невдовзі прийшлось переїхати до Ворзеля - Київ голодував.У Ворзелі викладав українську мову у школі. Тут написав цикл оповідань «Повстанці».
Квартиру винайняв у сім’ї Портнових, яка проживала у будинку по вулиці Вокзальній (Великого Жовтня, 56). Портнови жили у Києві, а у Ворзелі одні з перших побудували дачу. З 1906 року стали проживати у селищі постійно. Потомственний дворянин Олександр Гнатович Портнов, як козачий старшина ( полковник) мав пільги на придбання земельної ділянки. Ім’я його дружини Наталії Сергіївни Портнової ( доньки дворянина, відомого і титулованого лікаря Порецького з міста Лохвиці, Полтавської губернії), як одної з найповажніших мешканок селища є на першому плані Ворзеля. Вона входила у громадську земельну раду.
У сім’ї Портнових росли три доньки. Найстарша Катерина була заміжня за авіатором Георгієм Горшковим, репресованим у 20-ті роки і реабілітованим у 60-ті. Ще одна з сестер Олена – мати нинішніх ворзелян Євгена та Вадима Кисленків, у минулому вчителів ворзельської школи.
Євген Кисленко досі проживає з сім’єю у цьому будинку. У родині Кисленків збереглись фото з цих часів. Одне з них групове. На ньому - майбутня дружина Валер’яна Підмогильного актриса Театру юного глядача Катерина Червінська. Була донькою місцевого священика. У 1921році вони побралися, проживши разом 13 щасливих сімейних років.
Невдовзі подружжя переїжджає до Києва. Валер’ян Підмогильний працює редактором у видавництві, стає членом могутнього літературного об’єднання «Ланка». Туди входило багато київських літераторів. Виходять друком його книги, серед яких найвідоміший роман «Місто». Він один з перших українських письменників відходить від селянської тематики. «Місто» вважається першим в українській літературі урбаністичним романом. Це психологічний твір, написаний у своєрідному модерному стилі.
Паралельно Валер’ян Підмогильний виступає як блискучий перекладач з французької, яку знав досконало.
Це був час піднесення і відродження української культури. Виникли десятки літературно-мистецьких об’єднань. Розруха, нестатки не ставали перешкодою для проведення літературних вечорів, виставок. Зали театрів були переповнені.
Але поступово нагніталася тривожна атмосфера у середовищі української інтелігенції. Підмогильний втрачає роботу, твори перестають друкувати.
У 1931році разом з дружиною і 4-річним сином Романом подружжя переїжджає у Харків. Тут він зосереджується на перекладацькій роботі, стає одним з організаторів і перекладачів багатотомних видань французьких класиків. Його переклади досі вважаються неперевершеними.
У грудні 1934 року Валер’яна Підмогильного заарештовують зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії» і у березні 1935 року засуджують на 10 років. Відбував термін у Соловецькому таборі особливого призначення. А 3 листопада 1937 року до двадцятиліття Жовтневої революції Валер’яну Підмогильному особлива трійка винесла новий вирок : розстріл.
Разом з ним в урочищі Сандермох у Карелії були розстріляні більш ніж 1000 в’язнів, серед яких були його відомі друзі-письменники.
У 1956 році Валер’яна Підмогильного реабілітовано.
У Ворзелі є вулиці, які носять ім’я співців режиму, який безпощадно знищував людей. Змінити назви цих вулиць на такі постаті, як Валер’ян Підмогильний справа честі і обов’язку мешканців Ворзеля.
