У Православному календарі є особливі дні – це дні посту. Останній же багатоденний піст у році — це Різдвяний піст. Він починається 15 (28 за новим стилем) листопада і триває до 25 грудня (7 січня – за новим стилем). Триває піст сорок днів і тому іменується в Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Так як заговини на Різдвяний піст припадають на день пам'яті св. апостола Пилипа 14 (27 за новим стилем) листопада, то піст ще називають Пилиповим або Пилипівкою.
![Православний календар: Піст - ПИЛИПІВКА]()
Св. апостол Пилип був з числа 12-ти учнів Христових. Сам апостол був родом з м. Віфсаїди, як і апостоли Петро та Андрій. Коли з'явився з проповіддю про Христа Іоанн Предтеча, то св. Пилип зробився його учнем. Дізнавшись від свого учителя, що Месія вже прийшов, його заполонило бажання, стати учнем Месії. І це незабаром сталося. Ап. Пилип проповідував в Галілеї, Греції, Сирії, Малій Азії, Лідії, Місії де здійснив багато чудес зцілення, а також воскресив кількох померлих. У Єраполі фригійському апостол був розіп'ятий на хресті.
Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до перших віків християнства. Вже в IV-V століттях його згадують у своїх творах багато церковних західних письменників, таких як св. Амвросій Медіодаланскій, Філастрій, блаженний Августин, а також святитель Лев Великий.
Ядром, з якого виріс Різдвяний піст, був піст передодня свята Богоявлення, яке, достовірно відомо, що Церква відзначала уже у III столітті, а з IV століття воно розділилося на свято Різдва Христового і Хрещення Господнього.
Слід зауважити, що спочатку Різдвяний піст тривав у одних християн 7 днів, а в інших — займав дещо більший термін. Як писав відомий дореволюційний літургіст професор І. Д. Мансвєтов, «натяк на цю неоднакову тривалість міститься і в самих древніх Типіках, де піст Різдвяний розділяється на два періоди: до 6 грудня – більш поблажливий щодо стриманості ... і другий – від 6 грудня до самого свята».
На соборі 1166 року, який відбувся при константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлі I Комніну було установлено зберігати піст перед святом Різдва Христового сорок днів.
Отож, Різдвяний піст — це зимовий пост, він служить християнам до освячення останньої частини року таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.
Різдвяний піст встановлений для того, щоб християни до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти, Богонемовля Іісуса, і щоб, крім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню. Адже головне завдання посту — це покаяння. В першу чергу, піст – це посилена молитва за рідних і близьких, хворих і стражденних. Тому, тільки тоді піст має сенс, коли він з'єднаний з молитвою, справами милосердя. У дні посту, дуже важливо обмежувати себе в розвагах, а по можливості, взагалі намагатися їх уникати. За словами святителя Іоанна Златоуста, «помиляється той, хто вважає, що пост лише в утриманні від їжі. Справжній піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похотей, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення». Так, без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою.
Хоча Різдвяний піст і не такий суворий в сенсі зовнішніх вимог (у його дні не їдять м'яса, молочних продуктів, яєць, а в середу і п'ятницю не вживають риби, а після дня пам'яті святителя Миколая Чудотворця (19 грудня) рибу їдять тільки в суботу і неділю, а з 2 січня її не вживають аж до самого Різдва), проте піст вимагає розважливого відношення. Потрібно завжди пам'ятати, що піст не мета, а засіб — засіб упокорити своє тіло і очиститися від гріхів. Тому, преподобний Ісаак Сирін зауважує на мірі посту. Треба розуміти, що всі церковні встановлення повинні відповідати мірі конкретної людини в залежності від її тілесної кріпості, віку, здоров'я та інших фізіологічних особливостей.
Св. апостол Пилип був з числа 12-ти учнів Христових. Сам апостол був родом з м. Віфсаїди, як і апостоли Петро та Андрій. Коли з'явився з проповіддю про Христа Іоанн Предтеча, то св. Пилип зробився його учнем. Дізнавшись від свого учителя, що Месія вже прийшов, його заполонило бажання, стати учнем Месії. І це незабаром сталося. Ап. Пилип проповідував в Галілеї, Греції, Сирії, Малій Азії, Лідії, Місії де здійснив багато чудес зцілення, а також воскресив кількох померлих. У Єраполі фригійському апостол був розіп'ятий на хресті.Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до перших віків християнства. Вже в IV-V століттях його згадують у своїх творах багато церковних західних письменників, таких як св. Амвросій Медіодаланскій, Філастрій, блаженний Августин, а також святитель Лев Великий.
Ядром, з якого виріс Різдвяний піст, був піст передодня свята Богоявлення, яке, достовірно відомо, що Церква відзначала уже у III столітті, а з IV століття воно розділилося на свято Різдва Христового і Хрещення Господнього.
Слід зауважити, що спочатку Різдвяний піст тривав у одних християн 7 днів, а в інших — займав дещо більший термін. Як писав відомий дореволюційний літургіст професор І. Д. Мансвєтов, «натяк на цю неоднакову тривалість міститься і в самих древніх Типіках, де піст Різдвяний розділяється на два періоди: до 6 грудня – більш поблажливий щодо стриманості ... і другий – від 6 грудня до самого свята».
На соборі 1166 року, який відбувся при константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлі I Комніну було установлено зберігати піст перед святом Різдва Христового сорок днів.
Отож, Різдвяний піст — це зимовий пост, він служить християнам до освячення останньої частини року таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.
Різдвяний піст встановлений для того, щоб християни до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти, Богонемовля Іісуса, і щоб, крім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню. Адже головне завдання посту — це покаяння. В першу чергу, піст – це посилена молитва за рідних і близьких, хворих і стражденних. Тому, тільки тоді піст має сенс, коли він з'єднаний з молитвою, справами милосердя. У дні посту, дуже важливо обмежувати себе в розвагах, а по можливості, взагалі намагатися їх уникати. За словами святителя Іоанна Златоуста, «помиляється той, хто вважає, що пост лише в утриманні від їжі. Справжній піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання похотей, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення». Так, без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою.
Хоча Різдвяний піст і не такий суворий в сенсі зовнішніх вимог (у його дні не їдять м'яса, молочних продуктів, яєць, а в середу і п'ятницю не вживають риби, а після дня пам'яті святителя Миколая Чудотворця (19 грудня) рибу їдять тільки в суботу і неділю, а з 2 січня її не вживають аж до самого Різдва), проте піст вимагає розважливого відношення. Потрібно завжди пам'ятати, що піст не мета, а засіб — засіб упокорити своє тіло і очиститися від гріхів. Тому, преподобний Ісаак Сирін зауважує на мірі посту. Треба розуміти, що всі церковні встановлення повинні відповідати мірі конкретної людини в залежності від її тілесної кріпості, віку, здоров'я та інших фізіологічних особливостей.
