27 вересня за новим стилем (за старим 14 вересня) православні святкують Воздвиження Хреста Господнього — одне з дванадцяти головних, або дванадесятих свят Православної Церкви.
![]()
Після того як здійснилися найбільші події в історії людства — Розп'яття, Поховання, Воскресіння і Вознесіння Христові, святий Хрест, що послужив знаряддям страти Спасителя, був загублений. Після зруйнування Єрусалима римськими військами в 70 р. Святі місця, пов'язані із земним життям Господа, опинилися в забутті, на них були побудовані язичницькі храми.
Хрест був знайдений матір'ю імператора Костянтина Великого імператрицею Єленою, яка заради чого приїхала в Палестину та єрусалимським єпископом Макарієм (314-333). В результаті розкопок була знайдена печера Гробу Господнього, а неподалік від неї були виявлені три хрести. Хрест Ісуса Христа був визначений тоді, коли на хвору жінку по черзі поклали хрести — і вона отримала зцілення.
Цікаво, що це єдине свято, що отримало початок одночасно із самою подією, якій було присвячено. Перше Воздвиження було відсвятковано при самому віднайдені Хреста в Єрусалимській Церкві, тобто в IV ст. Віднайдення святого Хреста церковний історик Сократ (V ст.) невірно відносить до часу після Нікейського собору, тобто після 325 р., так як імператриця Єлена померла в сам рік собору. Олександрійська хроніка (VI ст.), яка дуже надійна у своєму датування, відносить цю подію до 14 вересня 320 р., а хронограф Феофан Сповідник (IX ст.) указує ще на більш ранню дату.
Після віднайдення святого Хреста імператор Костянтин почав будівництво цілого ряду храмів, де повинні були відбуватися богослужіння з належною Святому місту урочистістю. Близько 335 р. була освячена споруджена безпосередньо біля Голгофи і печери Гробу Господнього велика базиліка Мартиріум. День Оновлення, тобто Освячення Мартиріумі, а також ротонди Воскресіння (Гробу Господнього) та інших будівель на місці розп'яття і воскресіння Спасителя 13 або 14 вересня став святкуватися щорічно з великою урочистістю. Тоді ж спогад про віднайдення Чесного Хреста увійшов в святкове торжество в честь Оновлення храму. Сам храм був освячений 13 вересня 335 р., а на наступний день, 14 вересня (за старим стилем), встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Тоді ж і виник чудовий, що з'єднує Хрест і Воскресіння, піснеспів: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Це було історичне, але разом з тим і глибоко символічне з'єднання хреста, страждання, приниження — і воскресіння, торжества та перемоги.
Про велике скупчення прочан в Єрусалимі на день цього свята і про урочистості пов’язанні з ним свідчить і життя преподобної Марії Єгипетської (VI ст.). Саме в це свято вона чудесно прийшла до покаяння.
Звичайно, на перших порах це було чисто місцеве свято Єрусалимської Церкви. Але дуже скоро воно повинне було поширитися і по іншим Церквам Сходу, особливо в тих місцях, які володіли частиною животворящого Хреста, як то Константинополь, а таких місць було чимало. Особливо широке поширення і разом з тим посилення урочистості свята набуло після повернення святого Хреста з перського полону при імператорі Іраклії в 628 р.
Так як з святим Хрестом нерозривно пов'язуються страждання Христа, то в спогад про них, Церква здавна постановила дотримуватися в день цього свята строгий піст.
Богослужіння Хрестовоздвиження — один Великий Гімн Чесному Хресту, радість і торжество хресного шляху. У цей день здійснюється чин Воздвиження Хреста. Так відбувається приблизно те, що відбувалося в ті далекі часи в околицях Єрусалиму: при величезному скупченні народу для всіх бажаючих не було можливості підійти і прикластися до Хреста, тому патріарх Макарій підняв Хрест, щоб усім було його видно, тобто вчинив його «воздвиження» — по-слов'янськи. Народ здійснював поклоніння Хресту і молився: «Господи помилуй!». Сьогодні по чину священик чи єпископ 5 раз при співі «Господи помилуй» здійснює воздвиження хреста на 4 сторони світу: на схід, на захід, на південь, на північ, і востаннє на схід. Потім всі віруючі цілують Хрест і помазаються святим єлеєм. Хрест лежить на аналої по середині храму до 4 жовтня (за новим стилем) — дня віддання Воздвиження, коли священик забирає хрест у вівтар.
У святі Хрестовоздвиження прославляється самий Хрест Господній як знаряддя перемоги Спасителя над гріхом і смертю. Ця перемога прийшла через поразку, через ганебну смерть Сина Божого на Хресті, єдина поразка в історії людства, яке обернулося перемогою. Свята Церква торжествує і святкує в день Воздвиження Хреста Христового.
Віруючі повинні сприймати це свято, не лише як спогад історичної події, що мала місце понад півтори тисячі років тому, але як прояв Божої любові відносно до кожного християнина і взагалі до всього людства. Об’явлення Хреста — це, перш за все, перемога добра над злом, підкорення гріха, це джерело любові.
Після того як здійснилися найбільші події в історії людства — Розп'яття, Поховання, Воскресіння і Вознесіння Христові, святий Хрест, що послужив знаряддям страти Спасителя, був загублений. Після зруйнування Єрусалима римськими військами в 70 р. Святі місця, пов'язані із земним життям Господа, опинилися в забутті, на них були побудовані язичницькі храми.Хрест був знайдений матір'ю імператора Костянтина Великого імператрицею Єленою, яка заради чого приїхала в Палестину та єрусалимським єпископом Макарієм (314-333). В результаті розкопок була знайдена печера Гробу Господнього, а неподалік від неї були виявлені три хрести. Хрест Ісуса Христа був визначений тоді, коли на хвору жінку по черзі поклали хрести — і вона отримала зцілення.
Цікаво, що це єдине свято, що отримало початок одночасно із самою подією, якій було присвячено. Перше Воздвиження було відсвятковано при самому віднайдені Хреста в Єрусалимській Церкві, тобто в IV ст. Віднайдення святого Хреста церковний історик Сократ (V ст.) невірно відносить до часу після Нікейського собору, тобто після 325 р., так як імператриця Єлена померла в сам рік собору. Олександрійська хроніка (VI ст.), яка дуже надійна у своєму датування, відносить цю подію до 14 вересня 320 р., а хронограф Феофан Сповідник (IX ст.) указує ще на більш ранню дату.
Після віднайдення святого Хреста імператор Костянтин почав будівництво цілого ряду храмів, де повинні були відбуватися богослужіння з належною Святому місту урочистістю. Близько 335 р. була освячена споруджена безпосередньо біля Голгофи і печери Гробу Господнього велика базиліка Мартиріум. День Оновлення, тобто Освячення Мартиріумі, а також ротонди Воскресіння (Гробу Господнього) та інших будівель на місці розп'яття і воскресіння Спасителя 13 або 14 вересня став святкуватися щорічно з великою урочистістю. Тоді ж спогад про віднайдення Чесного Хреста увійшов в святкове торжество в честь Оновлення храму. Сам храм був освячений 13 вересня 335 р., а на наступний день, 14 вересня (за старим стилем), встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Тоді ж і виник чудовий, що з'єднує Хрест і Воскресіння, піснеспів: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Це було історичне, але разом з тим і глибоко символічне з'єднання хреста, страждання, приниження — і воскресіння, торжества та перемоги.
Про велике скупчення прочан в Єрусалимі на день цього свята і про урочистості пов’язанні з ним свідчить і життя преподобної Марії Єгипетської (VI ст.). Саме в це свято вона чудесно прийшла до покаяння.
Звичайно, на перших порах це було чисто місцеве свято Єрусалимської Церкви. Але дуже скоро воно повинне було поширитися і по іншим Церквам Сходу, особливо в тих місцях, які володіли частиною животворящого Хреста, як то Константинополь, а таких місць було чимало. Особливо широке поширення і разом з тим посилення урочистості свята набуло після повернення святого Хреста з перського полону при імператорі Іраклії в 628 р.
Так як з святим Хрестом нерозривно пов'язуються страждання Христа, то в спогад про них, Церква здавна постановила дотримуватися в день цього свята строгий піст.
Богослужіння Хрестовоздвиження — один Великий Гімн Чесному Хресту, радість і торжество хресного шляху. У цей день здійснюється чин Воздвиження Хреста. Так відбувається приблизно те, що відбувалося в ті далекі часи в околицях Єрусалиму: при величезному скупченні народу для всіх бажаючих не було можливості підійти і прикластися до Хреста, тому патріарх Макарій підняв Хрест, щоб усім було його видно, тобто вчинив його «воздвиження» — по-слов'янськи. Народ здійснював поклоніння Хресту і молився: «Господи помилуй!». Сьогодні по чину священик чи єпископ 5 раз при співі «Господи помилуй» здійснює воздвиження хреста на 4 сторони світу: на схід, на захід, на південь, на північ, і востаннє на схід. Потім всі віруючі цілують Хрест і помазаються святим єлеєм. Хрест лежить на аналої по середині храму до 4 жовтня (за новим стилем) — дня віддання Воздвиження, коли священик забирає хрест у вівтар.
У святі Хрестовоздвиження прославляється самий Хрест Господній як знаряддя перемоги Спасителя над гріхом і смертю. Ця перемога прийшла через поразку, через ганебну смерть Сина Божого на Хресті, єдина поразка в історії людства, яке обернулося перемогою. Свята Церква торжествує і святкує в день Воздвиження Хреста Христового.
Віруючі повинні сприймати це свято, не лише як спогад історичної події, що мала місце понад півтори тисячі років тому, але як прояв Божої любові відносно до кожного християнина і взагалі до всього людства. Об’явлення Хреста — це, перш за все, перемога добра над злом, підкорення гріха, це джерело любові.
