Щороку 28 липня ми святкуємо на церковно-державному рівні пам'ять святого рівноапостольного великого князя Володимира та день Хрещення Київської Русі, яке нерозривно пов'язане з його особою. Проте цього року дата особлива, оскільки виповнюється рівно тисячоліття з дня смерті святого князя.
![]()
Далеко не багато імен в історії нашого народу можуть порівнятися за своїм значенням з ім'ям святого князя Володимира. Кожна країна, кожне місто має свого покровителя. Для нас таким покровителем є святий Володимир Великий. Князь Володимир — це людина, яка дійсно зуміла поєднати в собі образ видатного державного діяча і православного християнина. Він наш «слов'янський Костянтин». Тому не дивно, що в історію він увійшов з титулом «Великий», в народній же пам'яті залишився «Ясним сонечком», а Церква його шанує як «рівноапостольного» мужа.
Безсумнівно, найважливішою справою всього життя святого князя є Хрещення і принесення істинного світла Христового на язичницькі землі Київської Русі. З 988 р. християнство стало державною релігією наших предків. Але це не означає, що з цього моменту вся Русь в буквальному сенсі стала Православною та єдиною. Багато хто прийняв хрещення, але за своїми переконаннями залишився язичником, продовжуючи поклонятися своїм богам. Для того, щоб держава процвітала, князю необхідно було скасувати багатобожжя, замінивши його вже офіційно прийнятою релігією. Завдяки новій релігії, княжа влада отримала в її особі опору. Поступово почала зміцнюватися держава, стали долатися відмінності між племенами. Єдина віра стала тією ланкою, яка об'єднала людей. Христова Церква допомогла об'єднати слов'янський народ. Завдяки єдиній купелі хрещення, з якої вийшли наші предки, з'явилося поняття єдності. Адже до того моменту русичі були розділені на племена, які часто ворогували між собою. Кожне плем'я мало своїх божків, свої звичаї, свій світогляд. Князю Володимиру вдалося подолати роздробленість і досягти єдності: всіх об'єднала віра в єдиного істинного Бога, а не в «мертвих» ідолів, які не мали ніякого відношення до істинного живого Божества.
Саме в християнській Русі почався культурний розвиток слов'ян. У наших предків стали з'являтися богослужбові книги, від чого збільшилось число володіючих грамотою. Крім того, стали розвиватися мистецтва: іконопис, дерев'яне та кам'яне зодчество, церковна і світська література, а також виникла перша система освіти.
Період правління святого Володимира був ключовим для становлення Київської Русі як православної держави. За час його правління духовний та інтелектуальний рівень держави був піднятий на небувалу досі висоту. Русь увійшла в орбіту християнського світу.
Не дарма князя Володимира називають другим апостолом Андрієм Первозванним. Саме святий Володимир, за переказами, виконав пророцтво апостола Андрія тисячолітньої давності, який колись, будучи на київських горах, поставив хрест зі словами: «Тут буде місто з безліччю храмів, а на ньому — благодать». Християнізація, що почалася на Київських пагорбах проповіддю апостола Андрія, завершилася хрещальною купелю у водах Дніпра трудами святого князя.
Нерідко порівнюють життєвий шлях Хрестителя Русі і святого апостола Павла. Спочатку, ревнитель іудейських передань Савл, був затятим противником християн, яких переслідував і вбивав, але після свого навернення до Христа став сповідувати віру в істинного Бога. Подібно Савлу князь Володимир до прийняття Христа приносив в жертву християн будучи ревним язичником. Свідченням цього є вбивство святих мучеників Федора та його малолітнього сина Іоанна (мощі яких спочивають в печерах Києво-Печерської лаври). Проте після херсонеської купелі, князь став сповідувати віру в єдиного істинного Бога, приводячи безліч людей до Христа. Подібно до апостола Павла, Бог відкрив очі князю Володимиру і зняв з нього сліпоту не тільки тілесну, а й духовну.
Все життя святого князя має величезне значення для нас — його спадкоємців, особливо сьогодні в нелегкий для нашої Батьківщини час. Адже його життя — приклад єдності, а єдність можлива тільки у Христі та навколо Христа. Саме це і показав своїм життям Великий князь, який зумів об'єднати за допомогою Православної Церкви наших розрізнених предків і створити славну націю зі своєю величною культурою та історією.
Далеко не багато імен в історії нашого народу можуть порівнятися за своїм значенням з ім'ям святого князя Володимира. Кожна країна, кожне місто має свого покровителя. Для нас таким покровителем є святий Володимир Великий. Князь Володимир — це людина, яка дійсно зуміла поєднати в собі образ видатного державного діяча і православного християнина. Він наш «слов'янський Костянтин». Тому не дивно, що в історію він увійшов з титулом «Великий», в народній же пам'яті залишився «Ясним сонечком», а Церква його шанує як «рівноапостольного» мужа.Безсумнівно, найважливішою справою всього життя святого князя є Хрещення і принесення істинного світла Христового на язичницькі землі Київської Русі. З 988 р. християнство стало державною релігією наших предків. Але це не означає, що з цього моменту вся Русь в буквальному сенсі стала Православною та єдиною. Багато хто прийняв хрещення, але за своїми переконаннями залишився язичником, продовжуючи поклонятися своїм богам. Для того, щоб держава процвітала, князю необхідно було скасувати багатобожжя, замінивши його вже офіційно прийнятою релігією. Завдяки новій релігії, княжа влада отримала в її особі опору. Поступово почала зміцнюватися держава, стали долатися відмінності між племенами. Єдина віра стала тією ланкою, яка об'єднала людей. Христова Церква допомогла об'єднати слов'янський народ. Завдяки єдиній купелі хрещення, з якої вийшли наші предки, з'явилося поняття єдності. Адже до того моменту русичі були розділені на племена, які часто ворогували між собою. Кожне плем'я мало своїх божків, свої звичаї, свій світогляд. Князю Володимиру вдалося подолати роздробленість і досягти єдності: всіх об'єднала віра в єдиного істинного Бога, а не в «мертвих» ідолів, які не мали ніякого відношення до істинного живого Божества.
Саме в християнській Русі почався культурний розвиток слов'ян. У наших предків стали з'являтися богослужбові книги, від чого збільшилось число володіючих грамотою. Крім того, стали розвиватися мистецтва: іконопис, дерев'яне та кам'яне зодчество, церковна і світська література, а також виникла перша система освіти.
Період правління святого Володимира був ключовим для становлення Київської Русі як православної держави. За час його правління духовний та інтелектуальний рівень держави був піднятий на небувалу досі висоту. Русь увійшла в орбіту християнського світу.
Не дарма князя Володимира називають другим апостолом Андрієм Первозванним. Саме святий Володимир, за переказами, виконав пророцтво апостола Андрія тисячолітньої давності, який колись, будучи на київських горах, поставив хрест зі словами: «Тут буде місто з безліччю храмів, а на ньому — благодать». Християнізація, що почалася на Київських пагорбах проповіддю апостола Андрія, завершилася хрещальною купелю у водах Дніпра трудами святого князя.
Нерідко порівнюють життєвий шлях Хрестителя Русі і святого апостола Павла. Спочатку, ревнитель іудейських передань Савл, був затятим противником християн, яких переслідував і вбивав, але після свого навернення до Христа став сповідувати віру в істинного Бога. Подібно Савлу князь Володимир до прийняття Христа приносив в жертву християн будучи ревним язичником. Свідченням цього є вбивство святих мучеників Федора та його малолітнього сина Іоанна (мощі яких спочивають в печерах Києво-Печерської лаври). Проте після херсонеської купелі, князь став сповідувати віру в єдиного істинного Бога, приводячи безліч людей до Христа. Подібно до апостола Павла, Бог відкрив очі князю Володимиру і зняв з нього сліпоту не тільки тілесну, а й духовну.
Все життя святого князя має величезне значення для нас — його спадкоємців, особливо сьогодні в нелегкий для нашої Батьківщини час. Адже його життя — приклад єдності, а єдність можлива тільки у Христі та навколо Христа. Саме це і показав своїм життям Великий князь, який зумів об'єднати за допомогою Православної Церкви наших розрізнених предків і створити славну націю зі своєю величною культурою та історією.
