Коли людина весь час живе на одному місці, вона насправді не зовсім помічає особливості свого середовища проживання. Але, коли вона подорожує і буває в інших містах чи за кордоном, то може з впевненістю сказати: «Я там був, я це бачив і тепер можу зробити реальне порівняння з містом, в якому живу». Подібний досвід в житті мав наш допитливий земляк, назвемо його Олексій, який до поїздки на роботу до Естонії багато подорожував з дружиною по Україні. На своїй машині вони подолали тисячі кілометрів від Карпат до Криму. Жили в найманих квартирах, готелях, наметах. І ось тепер – перший досвід життя в Європі, правда, на жаль, без коханої дружини, яка залишилася в Бучі з крихіткою-донечкою.
Перше, найбільш яскраве враження – про людей. Естонці надзвичайно привітний народ, гарно ставляться до наших, розуміють труднощі і проблеми прибулих з іншої країни. Мовного бар’єру немає, тому що 85 відсотків жителів вміють спілкуватися російською, особливо люди старшого покоління. Хоча й молодь теж вивчає російську як іноземну в школах. Для Олексія мовне питання взагалі не виникає, тому що на підприємстві вся бригада складається цілком з українців.
Ціни в магазинах повністю відповідають рівню доходів населення, тому люди вільно набирають товари у возики, не дуже приглядаючись до цінників. Але для українця, з його зарплатнею, ціни виглядають «космічними».
Умови праці на естонському підприємстві відповідають нормам, працювати не важко. Дотримуються всіх вихідних днів. Хлопці гарно відпочивають, ходять на риболовлю, сушать «тараньку», смажать шашлики, бувають в сауні. Вперше в житті милувалися явищем «білих» ночей, коли о 12-ій ночі ще видно, а ранок настає о 3-ій годині. Насправді, умови набагато легші, ніж на будівництві чи на сезонних роботах, наприклад, на збиранні суниць у Фінляндії.
Умови життя теж належні: чисто, комфортно. По радіо можна почути знайомі пісні. Зв’язок з родиною постійний через «Скайп» і «Вайбер», спілкуються кожного вечора. Умови проживання настільки хороші, що Олексій подумує про те, що забрати туди дружину з донечкою.
Робота для наших там є, як і в Польщі. На думку Олексія, місцеві, коли опинилася в Євросоюзі, почали масово їхати далі на захід, тим самим вивільняючи вакансії в своїх країнах. В країнах колишнього радянського блоку все частіше зустрічаються росіяни та українці.
Нашому земляку дуже хочеться подорожувати всією Європою, подивитися, як живуть люди в різних її куточках. Тим більше, що там мешкають друзі дитинства, хто в Німеччині, хто в Італії. І так буде, тим більше, що скоро й ми самі, напевно, будемо частиною Європи. От як тільки знімуть візовий режим, наші відразу почнуть більше подорожувати і відповідно вкладати свої гроші.
Коли Олексій приїжджає назад в Бучу, то мимоволі порівнює бачене в Естонії з рідним містом. Приємно після багатогодинної подорожі вийти з автобуса «Еколайн» і опинитися вдома. Незважаючи на незвичний для очей «європейця» вигляд переповнених сміттєвих контейнерів, Буча – все ж найбільш наближене до європейських стандартів життя місто.
«У нас навіть краще, ніж в Києві, – каже Олексій. – У всьому видно господарську руку мера, який уже багато років розбудовує наше місто, покращує дороги, будує житло. Хотілося б мати ще «Макдональдс» над трасою, ближче до центру. Як біля метро «Академмістечко». Це подобається людям, і місту добре, вигідна справа з усіх боків».
