Юридична консультація: Заповіт подружжя

Останнім часом громадяни дедалі частіше звертаються до нотаріуса з проханням посвідчити заповіт подружжя.

Відповідно до статті 1243 ЦК України подружжя, яке перебуває у зареєстрованому шлюбі, має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності – це таке майно, яке набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо).

Варто зазначити, що у випадку, якщо подружжя визначило в заповіті майно, як спільну сумісну власність, яке згодом змінило правовий режим (наприклад стало особисто приватною власністю), то таке майно не може бути об’єктом заповіту подружжя.

У зв’язку з цим в судовій практиці є непоодинокі випадки, коли особи звертаються до суду з позовною заявою про визнання заповіту подружжя недійсним, у зв’язку з тим, що заповіт було укладено стосовно майна, яке належало подружжю не на праві спільної сумісної власності (власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності), а на праві спільної часткової власності ( власність, право на яку мають дві і більше фізичних та (або) юридичних осіб з визначенням у правовстановлюючих документах розміру часток власності кожного співвласника).

Відповідно до статті 1243 ЦК України за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, заповіт подружжя заборонено змінювати чи скасовувати після смерті одного з подружжя, а на майно тимчасово накладається заборона на відчуження (продаж, дарування і т.д.), яка знімається тільки після смерті другого з подружжя.

Разом з цим, законодавчо невизначеною залишається доля спадкового майна, якщо після смерті одного з подружжя на майно накладена заборона відчуження, а спадкоємець помирає. Законодавець також не дає прямої відповіді, які правові наслідки настануть у випадках, коли після смерті одного з подружжя, шлюб буде визнано недійсним.

Якщо в заповіті подружжя вказано, що нерухомість після смерті заповідачів переходить дітям в рівних долях, то у разі смерті чоловіка його частка автоматично переходить дружині, і вона стає єдиним власником нерухомості. Діти зможуть отримати спадщину тільки після смерті матері.

Крім цього, заповіт подружжя обмежує право обов’язкових спадкоємців. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Як бачимо, особа має право на обов’язкову частку незалежно від змісту заповіту, в тому числі й заповіту подружжя. Тобто проблема полягає в тому, що діти того з подружжя, який помер першим, зможуть оформити право на обов’язкову частку тільки після смерті останнього з подружжя.
Особливості посвідчення заповіту подружжя і його правові наслідки особам пояснює нотаріус, але незважаючи на це не всі особи розуміють зміст спільного заповіту та його правові наслідки, що інколи породжує судові спори про визнання таких заповітів недійсними.

Враховуючи наведене, на сьогоднішній день є проблемні питання на законодавчому рівні втілення в юридичну практику заповіту подружжя, що не дає можливості належним чином захистити волевиявлення кожного з подружжя та попередити небажані наслідки цього правочину в майбутньому для кожного з них. Мені б особисто, хотілось рекомендувати громадянам, в разі необхідності, посвідчувати заповіти від кожного особисто.