Шкільна громада Бучанськї СЗОШ №5 звертається до всіх, хто знає нашого ювіляра – Наконечного Михайла Петровича!
5 березня 2015 року на життєвий поріг Михайла Петровича прийде 65 весна!
![]()
Більше 47 років він йде своєю педагогічною дорогою. Грудень 1968 року для нього знаменний, адже на посаді старшого вожатого розпочалась його вчительська доля. Потім була перерва – виконання священного обов’язку перед Батьківщиною – служба в армії. Командування військової частини направило Михайла Петровича на навчання до Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (підготовче відділення). Без жодного сумніву в правильності вчинку він повертається до школи на попередню посаду старшого вожатого та подає документи до педагогічного інституту. Згодом він розпочинає викладати історію в Ірпінській середній школі №4.
Потім молодому вчителю пропонують перейти на посаду заступника директора з виховної роботи. В 1987 році Михайла Петровича призначають директором Ірпінської середньої школи №6. Через 4 роки керівництво міста Ірпеня та Київське обласне управління освіти, яке уважно спостерігало за педагогічною діяльністю Наконечного М.П., вирішило доручити йому очолити Бучанську загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Так у 1991 році він, її директор, стає «державним батьком» для п’ятисот дітей-сиріт Київської області. Згодом, на вимогу сучасності, він здійснив реорганізацію інтернатного закладу обласного підпорядкування в Бучанську спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №5 з поглибленим вивченням іноземних мов.
Практично півстоліття він був для шкільних колективів, які очолював, мудрим керівником, досвідченим учителем та колегою, а для дітей – все розуміючим наставником.
65 років – це вже час, коли всі, хто його знає, мають можливість зробити подарунок - допомогти зібрати до купи світлини та цікаві історії з його педагогічної долі та шкільного життя колективів. Життя занадто швидкоплинне, багато подій вже важко згадати, але все ж дуже хочеться, адже ми цього варті, написати свою книгу пам’яті зі сторінками про Михайла Петровича, шкільні дитячі та педагогічні колективи, про людей, які готували діткам їсти, прибирали та лікували.
Що ми пропонуємо? Зробити перший крок! Скориставшись з нагоди ювілею Михайла Петровича, запрошуємо усіх небайдужих долучитись до спогадів про справжнього педагога, дбайливого господаря шкільної оселі, керманича шкільної родини Михайла Петровича Наконечного, якістанутьпершими розділами при написанні нашої історії.
Інформацію (спогади, світлини та інше…) чекаємо на електронних адресах:
[email protected]
[email protected]
На шкільній сторінці в www.facebook.com/groups/342861255724869/ Бучанська школа-інтернат
На шкільному сайті: www.inter-logos.org
5 березня 2015 року на життєвий поріг Михайла Петровича прийде 65 весна!
Більше 47 років він йде своєю педагогічною дорогою. Грудень 1968 року для нього знаменний, адже на посаді старшого вожатого розпочалась його вчительська доля. Потім була перерва – виконання священного обов’язку перед Батьківщиною – служба в армії. Командування військової частини направило Михайла Петровича на навчання до Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (підготовче відділення). Без жодного сумніву в правильності вчинку він повертається до школи на попередню посаду старшого вожатого та подає документи до педагогічного інституту. Згодом він розпочинає викладати історію в Ірпінській середній школі №4. Потім молодому вчителю пропонують перейти на посаду заступника директора з виховної роботи. В 1987 році Михайла Петровича призначають директором Ірпінської середньої школи №6. Через 4 роки керівництво міста Ірпеня та Київське обласне управління освіти, яке уважно спостерігало за педагогічною діяльністю Наконечного М.П., вирішило доручити йому очолити Бучанську загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Так у 1991 році він, її директор, стає «державним батьком» для п’ятисот дітей-сиріт Київської області. Згодом, на вимогу сучасності, він здійснив реорганізацію інтернатного закладу обласного підпорядкування в Бучанську спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №5 з поглибленим вивченням іноземних мов.
Практично півстоліття він був для шкільних колективів, які очолював, мудрим керівником, досвідченим учителем та колегою, а для дітей – все розуміючим наставником.
65 років – це вже час, коли всі, хто його знає, мають можливість зробити подарунок - допомогти зібрати до купи світлини та цікаві історії з його педагогічної долі та шкільного життя колективів. Життя занадто швидкоплинне, багато подій вже важко згадати, але все ж дуже хочеться, адже ми цього варті, написати свою книгу пам’яті зі сторінками про Михайла Петровича, шкільні дитячі та педагогічні колективи, про людей, які готували діткам їсти, прибирали та лікували.
Що ми пропонуємо? Зробити перший крок! Скориставшись з нагоди ювілею Михайла Петровича, запрошуємо усіх небайдужих долучитись до спогадів про справжнього педагога, дбайливого господаря шкільної оселі, керманича шкільної родини Михайла Петровича Наконечного, якістанутьпершими розділами при написанні нашої історії.
Інформацію (спогади, світлини та інше…) чекаємо на електронних адресах:
[email protected]
[email protected]
На шкільній сторінці в www.facebook.com/groups/342861255724869/ Бучанська школа-інтернат
На шкільному сайті: www.inter-logos.org
