Можна багато говорити про несправедливість у сфері трудових прав, про залежність від керівництва, про малі зарплати, неправомірні звільнення але поки люди не об’єднаються і в них не буде впливових засобів захисту своїх прав нічого, на жаль, не зміниться.В багатьох сферах існують профспілки метою функціонуваня яких є захист трудових прав працівників, але чи часто вони це роблять, чи часто ми чуємо, що профспілка активно виступає за права своїх членів, чи взагалі ми знаємо багато успішних прикладів того як профспілка змогла захистити права простого працівника.
Думаю багато погодяться, що це в більшості одиничні випадки. Найчастіше працівник який зіткнувся з порушенням своїх прав самостійно намагається «витягнути себе з болота» і дуже часто ці спроби закінчуються нічим.
У чутливих сферах таких як транспорт, освіта, медицина, державна служба важливість профспілок подвоюється, оскільки тут працівники відчувають особливий контроль і залежність від керівництва. В цих сферах часто є випадки несправедливості щодо оплати праці, а також щодо можливості такого працівника захистити свої права.
В цих сферах особливо яскраво проявляється роль профспілки. Якщо вона активна в захисті прав своїх членів то вона може «звернути гори». І тут потрібно зазначити, що є певні позитивні приклади, зокрема можна назвати профспілку Аєросвіту, яка завдяки своїй наполегливості змога не тільки відстояти частину невиплаченої зарплати цим підприємством банкрутом (це дуже великі суми), але і виграти у Європейському суді велику справу проти України щодо права на страйк для транспортників і ця справа може змінити все законодавство щодо страйку у цій сфері.
Але з іншої сторони набагато чисельнішими є інші приклади, коли важко говорити про активність профспілки. Зокрема у сфері держслужби, де вже давно існують міжнародні стандарти щодо права на страйк. Але попри це профспілки держслужбовців досить пасивні у захисті цього права і як результат замість того, щоб отримати рішення Європейського суду яке захистило б їх право на страйк, законодавство для них навпаки стає жорсткішим. Так з початку 2015 року державний службовець не має права організовувати страйки та брати в них участь.
Все це показує, що від діяльності профспілок залежить наскільки ефективним буде захист прав працівників. Але часто через неготовіність профспілок це робити ситуація із захистом трудових прав в Україні залишається жахливою. Водночас не потрібно забувати, що активність та боротьба профспілок за трудові права дуже часто залежать не від того, що хтось щось зробить для працівника, а від активності самих людей, які працюють на підприємствах і від яких залежить якою буде профспілка на його або її підприємстві.
Кожен для себе знайде відповідь чи варто об’єднуватись для захисту свої трудових прав чи ні, але одне хотілось би щоб всі ми усвідомили, що якщо об’єднуватись, то робити це не формально, а розуміти для чого це робиш і відповідно бути постійно готовим до захисту як своїх прав так і трудових прав своїх колег.
