Шановні колеги!Від щирого серця вітаю Вас із професійним святом! Зичу міцного здоров'я, гарного настрою і сімейного затишку.
Нехай у Ваших домівках завжди панує любов.
Мирного Вам неба над головою, тихих світанків і щирих посмішок Ваших учнів.
Учительська доля
Присядь, учителю, ти певно натомився?
Он руки вже від зошитів болять…
Вже котрий день несеш перевіряти
Невмілі прописи маленьких школярят.
Сльозяться очі. Посмішка не сходить
Із вуст твоїх, коли читаєш все.
У кожному написаному слові
Тобі малеча всю любов несе.
Такі всі різні – і такі невмілі,
«Чомучки» і «чомусики» твої.
Щоранку йдуть до тебе, як до мами,
А ти спішиш до них, як до рідні.
Із посмішкою їх стрічаєш в школі
Не день, не два – багато днів підряд,
А потім проводжаєш на порозі,
Коли вони в великий світ летять.
Маленькі жовтороті пташенята –
Усі рідненькі, і усі твої…
Багато літ до тебе, мов до неньки
Несуть невдачі й радощі свої.
Бажаєш їм і щастя, і здоров’я,
Добра бажаєш їм на кожну мить.
Така вже видно вчительська є доля,
Що серце геть про кожного болить.
Якби могла – взяла б усіх під крила,
Всіх захистила, всім допомогла,
Усіх, кого навчала і любила,
Взяла б під материнських два крила.
Щоб не біди, ні горя, ні розлуки,
Ні голоду, ні воєн, ні біди,
Не знали діти, і не знали внуки, -
Всіх би зібрала ти мерщій сюди.
Учительського серця би хватило
На весь великий український світ.
Ти ним, напевне б, землю захистила
Від лиха, негараздів і від бід.
Учителю, ти певно натомився?
Ти сотні днів навчав своїх малят.
Дивись, он, ген із осені до тебе
У гості діти птахами летять…
Леськів Ірина
