Домашній арешт, як один із видів запобіжних заходів в кримінальному процесуальному законодавстві.
Дотримання прав особи під час розслідування злочинів є пріоритетним в діяльності органів кримінальної юстиції. У першу чергу це стосується забезпечення прав підозрюваних і обвинувачених на стадії досудового розслідування.
Для успішного виконання кримінальним судочинством завдання щодо охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, важливим є доцільне і правомірне застосування органами дізнання, слідства, прокуратури і суду встановлених заходів процесуального примусу при здійснені досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ.
Одним із найважливіших питань в практиці досудового розслідування є питання застосування запобіжних заходів.
Новелою Кримінального процесуального кодексу України, який вступив в дію 19 листопада 2012 року є запровадження такого запобіжного заходу як домашній арешт.
Саме домашній арешт покликаний вирішити зазначені проблеми та стати дієвим запобіжним заходом, достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, обвинувачених та не застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Очікується, що шляхом запровадження домашнього арешту вдасться значною мірою розвантажити ізолятори тимчасового тримання осіб та слідчі ізолятори, кількість затриманих в яких не завжди відповідає можливості розміщення таких осіб, що відповідно призводить до порушень прав людини.
Суть даного запобіжного заходу полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період (ч. 1 ст. 181 КПК України). Домашній арешт, як запобіжний захід, полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. При цьому, людині необов’язково цілодобово перебувати в чотирьох стінах: вона зможе ходити на роботу і в магазини, а в помешканні перебувати, наприклад, з 22 до 6 години. Детально ж режим арешту повинен бути прописаний ухвалою слідчого судді, у компетенції якого – санкціонувати застосування як домашнього арешту, так і всіх інших, передбачених КПК, запобіжних заходів.
За період дії Кримінального процесуального кодексу України слідчими Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області за погодженням з процесуальними керівниками – прокурорами прокуратури міста Ірпеня Київської області до слідчого судді, суду подано більше ніж 14 клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які у подальшому розглянуті та задоволені.
Введення в практику кримінального судочинства домашнього арешту в якості альтернативи тримання особи під вартою – це не тільки прояв гуманності з боку держави по відношенню до осіб, що підозрюються (обвинувачуються) у скоєнні злочину, але ще і підвищення вимог до якості роботи оперативників, слідчих, суду оскільки виникає об’єктивна необхідність більш мотивованого обґрунтування за¬стосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту замість домашнього арешту.
Аналіз практики кримінального судочинства в більшості зарубіжних країнах та вітчизняна практика дають підстави зробити висновок про вірність запровадження в Кримінальному процесуальному кодексі України вказаного запобіжного заходу.
Дотримання прав особи під час розслідування злочинів є пріоритетним в діяльності органів кримінальної юстиції. У першу чергу це стосується забезпечення прав підозрюваних і обвинувачених на стадії досудового розслідування.
Для успішного виконання кримінальним судочинством завдання щодо охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, важливим є доцільне і правомірне застосування органами дізнання, слідства, прокуратури і суду встановлених заходів процесуального примусу при здійснені досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ.
Одним із найважливіших питань в практиці досудового розслідування є питання застосування запобіжних заходів.
Новелою Кримінального процесуального кодексу України, який вступив в дію 19 листопада 2012 року є запровадження такого запобіжного заходу як домашній арешт.
Саме домашній арешт покликаний вирішити зазначені проблеми та стати дієвим запобіжним заходом, достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, обвинувачених та не застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Очікується, що шляхом запровадження домашнього арешту вдасться значною мірою розвантажити ізолятори тимчасового тримання осіб та слідчі ізолятори, кількість затриманих в яких не завжди відповідає можливості розміщення таких осіб, що відповідно призводить до порушень прав людини.
Суть даного запобіжного заходу полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період (ч. 1 ст. 181 КПК України). Домашній арешт, як запобіжний захід, полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. При цьому, людині необов’язково цілодобово перебувати в чотирьох стінах: вона зможе ходити на роботу і в магазини, а в помешканні перебувати, наприклад, з 22 до 6 години. Детально ж режим арешту повинен бути прописаний ухвалою слідчого судді, у компетенції якого – санкціонувати застосування як домашнього арешту, так і всіх інших, передбачених КПК, запобіжних заходів.
За період дії Кримінального процесуального кодексу України слідчими Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області за погодженням з процесуальними керівниками – прокурорами прокуратури міста Ірпеня Київської області до слідчого судді, суду подано більше ніж 14 клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які у подальшому розглянуті та задоволені.
Введення в практику кримінального судочинства домашнього арешту в якості альтернативи тримання особи під вартою – це не тільки прояв гуманності з боку держави по відношенню до осіб, що підозрюються (обвинувачуються) у скоєнні злочину, але ще і підвищення вимог до якості роботи оперативників, слідчих, суду оскільки виникає об’єктивна необхідність більш мотивованого обґрунтування за¬стосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту замість домашнього арешту.
Аналіз практики кримінального судочинства в більшості зарубіжних країнах та вітчизняна практика дають підстави зробити висновок про вірність запровадження в Кримінальному процесуальному кодексі України вказаного запобіжного заходу.
