Гурток «Фотоаматори» (керівник Крива Олена Наумівна) від Бучанського Центру позашкільної роботи (директор Куцевалов Андрій Володимирович) розпочав нову, мабуть дуже необхідну та цікаву справу- дослідження історії міста Бучі.
З вересня 2013 року гурток функціонує на базі Бучанської СЗОШ №5. Пропонуємо вашій увазі перші дослідження та фотофакти. Хочеться висловити подяку фотоаматорам Галаці Катерині, Добровій Ульяні, Сіренко Анні та Михайлюк Марії.
Підготувати виставку вдалося за (навчальної, матеріальної та моральної) підтримки представників фірми «NIKON в Україні», а саме – Олега Гори.
![]()
Стіни Будинку творчості композиторів "Ворзель" пам’ятають…
![]()
У лісовій зоні селища Ворзель (мікрорайон Кичеєва) розташувався Будинок творчості композиторів "Ворзель". Без перебільшення можна сказати, що він був у ХХ стріччі справжнім центром розвитку музичної культури та науки всієї України. На лісовому масиві площею 11 га розташований 21 будинок ( двох - трикімнатні з усіма побутовими зручностями) на відстані 150-200 м один від іншого (щоб не долинала музика). У кожному з них встановлено рояль. Є на території також і пансіонат з кімнатами для співавторів (письменників, вокалістів, артистів, режисерів). У колишньому СРСР було шість таких будинків творчості, і лише один з них - в Україні. За путівками Союзу композиторів СРСР сюди приїжджали композитори з усіх республік, їм подобалися природа, гостинність людей та українські страви. Функціонував заклад на відрахування з виконаних творів композиторів. Саме у ворзельському Будинку Творчості композиторів з'явилися більшість творів таких видатних композиторів, як Костянтин Данькевич, Григорій Майборода, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Євген Станкович. Тут створює свої твори Валентин Сильвестров (нагороджений премією бібліотеки Конгресу США). Тут виросла майстерність багатьох відомих піаністів, зокрема Миколи Сука. Працівники Будинку творчості композиторів були першими слухачами видатних піснярів: Платона Майбороди, Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Олександри Пахмутової. Саме тут були написанні твори, за які більше ніж 50 композиторів отримали звання народних артистів СРСР і України.
Сьогоднішній ворзельський Будинок творчості справляє гнітюче враження. Територія в 11 га – це царство кропиви і повалених дерев. Будиночки потребують ремонту. Ворзельський будинок творчості кричить SOS. Кричить уже багато років.
Забута історія ...
![]()
Гуляючи старими вулицями міста ми помічаємо трухляві будинки. Проходимо думаючи:«Навіщо він тут стоїть?! Його давно вже треба знести, тільки місце займає!» Але у кожної будівлі своя історія, яку не можна забувати. Можливо, років 50-100 назад тут жив великий поет або художник, музикант або актор, лауреат нобелівської премії або просто хороша людина. Навіть, якщо у цих спорудах жили маловідомі люди, їх стіни пронизані енергетикою наших предків. Здається ці стіни зберігають частину життя минулих поколінь. Хочеться зайти у середину, закрити очі, уявити себе жителем минулої епохи.
Історичні події мають циклічний характер та розвиваються по спіралі. Все що колись було - повториться, але в інших історичних умовах. Тому дуже важливо знати, що було у минулому і проаналізувати чому відбувалися ті чи інші події.
Аналізуючи ці явища можна передбачити майбутнє.
Цією виставкою ми хотіли донести, що знання історії свого минулого не тільки корисне, але й необхідне для побудови свого майбутнього. За цитату можна взяти слова пісні Вадима Крищенка:
Забутий дім, забиті вікна
І хвіртка скривлена навстіж,
Нікого тут не чуть не видно
Самотність бродить босоніж.
А хтось, колись сюди заходив
І дім цей звеселяв когось,
У хутірці, що біля броду
Життя чомусь перевелось.
Нікому дім вже не потрібен,
Хоча є стіни, є і дах,
Та квіти вицвіли вже ніби
І проліта байдужий птах.
Не прагну знатися багатим,
Бо видно щастя не у тім,
Я лиш боюся, щоб не стати
Як цей старий забутий дім.
З вересня 2013 року гурток функціонує на базі Бучанської СЗОШ №5. Пропонуємо вашій увазі перші дослідження та фотофакти. Хочеться висловити подяку фотоаматорам Галаці Катерині, Добровій Ульяні, Сіренко Анні та Михайлюк Марії.
Підготувати виставку вдалося за (навчальної, матеріальної та моральної) підтримки представників фірми «NIKON в Україні», а саме – Олега Гори.
Стіни Будинку творчості композиторів "Ворзель" пам’ятають…
У лісовій зоні селища Ворзель (мікрорайон Кичеєва) розташувався Будинок творчості композиторів "Ворзель". Без перебільшення можна сказати, що він був у ХХ стріччі справжнім центром розвитку музичної культури та науки всієї України. На лісовому масиві площею 11 га розташований 21 будинок ( двох - трикімнатні з усіма побутовими зручностями) на відстані 150-200 м один від іншого (щоб не долинала музика). У кожному з них встановлено рояль. Є на території також і пансіонат з кімнатами для співавторів (письменників, вокалістів, артистів, режисерів). У колишньому СРСР було шість таких будинків творчості, і лише один з них - в Україні. За путівками Союзу композиторів СРСР сюди приїжджали композитори з усіх республік, їм подобалися природа, гостинність людей та українські страви. Функціонував заклад на відрахування з виконаних творів композиторів. Саме у ворзельському Будинку Творчості композиторів з'явилися більшість творів таких видатних композиторів, як Костянтин Данькевич, Григорій Майборода, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Євген Станкович. Тут створює свої твори Валентин Сильвестров (нагороджений премією бібліотеки Конгресу США). Тут виросла майстерність багатьох відомих піаністів, зокрема Миколи Сука. Працівники Будинку творчості композиторів були першими слухачами видатних піснярів: Платона Майбороди, Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Олександри Пахмутової. Саме тут були написанні твори, за які більше ніж 50 композиторів отримали звання народних артистів СРСР і України.
Сьогоднішній ворзельський Будинок творчості справляє гнітюче враження. Територія в 11 га – це царство кропиви і повалених дерев. Будиночки потребують ремонту. Ворзельський будинок творчості кричить SOS. Кричить уже багато років.
Забута історія ...
Гуляючи старими вулицями міста ми помічаємо трухляві будинки. Проходимо думаючи:«Навіщо він тут стоїть?! Його давно вже треба знести, тільки місце займає!» Але у кожної будівлі своя історія, яку не можна забувати. Можливо, років 50-100 назад тут жив великий поет або художник, музикант або актор, лауреат нобелівської премії або просто хороша людина. Навіть, якщо у цих спорудах жили маловідомі люди, їх стіни пронизані енергетикою наших предків. Здається ці стіни зберігають частину життя минулих поколінь. Хочеться зайти у середину, закрити очі, уявити себе жителем минулої епохи.
Історичні події мають циклічний характер та розвиваються по спіралі. Все що колись було - повториться, але в інших історичних умовах. Тому дуже важливо знати, що було у минулому і проаналізувати чому відбувалися ті чи інші події.
Аналізуючи ці явища можна передбачити майбутнє.
Цією виставкою ми хотіли донести, що знання історії свого минулого не тільки корисне, але й необхідне для побудови свого майбутнього. За цитату можна взяти слова пісні Вадима Крищенка:
Забутий дім, забиті вікна
І хвіртка скривлена навстіж,
Нікого тут не чуть не видно
Самотність бродить босоніж.
А хтось, колись сюди заходив
І дім цей звеселяв когось,
У хутірці, що біля броду
Життя чомусь перевелось.
Нікому дім вже не потрібен,
Хоча є стіни, є і дах,
Та квіти вицвіли вже ніби
І проліта байдужий птах.
Не прагну знатися багатим,
Бо видно щастя не у тім,
Я лиш боюся, щоб не стати
Як цей старий забутий дім.
