Шановні діти та батьки, дорогі друзі!
Наша школа має досить велику і величну історію. Весь цей шлях супроводжується турботою та особливою увагою до підростаючого покоління, яке зростає, формується і стає членом суспільства саме в період життя – «за шкільною партою».
Усі наші успіхи є результатом спільної клопіткої роботи та щоденної праці дітей, батьків, педагогів. Переконаний, що безумовною запорукою успіху всебічного розвитку дитини є взаєморозуміння у цьому «трикутнику» людей, що мають спільну мету – зробити з конкретної дитини успішну і щасливу людину.
Саме з цією метою при кожній нагоді я підкреслюю свою відкритість і готовність до діалогу, закликаю до обговорення тих чи інших наших спільних проблем та напрацювання спільних рішень.
Однак, останнє непорозуміння між окремими батьками та адміністрацією спонукає мене активізувати наш діалог задля упередження витрачання часу та енергії на питаннях, які ми можемо безболісно та раціонально вирішити. Кажучи про непорозуміння я маю на увазі розміщення світлин на шкільних стендах.
Загострюючи увагу дітей на необхідності дотримання внутрішнього розпорядку школи та зовнішнього вигляду, що відповідає вимогам спеціалізованої школи, адміністрація закладу керувалася нормами чинного законодавства України, зокрема, базовим для нас Законом Україну «Про освіту». Так, статтею 56 зазначеного Закону педагогічні працівники зобов’язані утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, готувати учнів до свідомого життя. Задля цього стаття 55 Закону наділяє педагогів правом на вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи. Зрозуміло, що жодна із форм і методів не повинна порушувати законодавства та прав дитини.
Чинний Цивільний кодекс України взагалі не містить поняття «право на зображення». Натомість статті 307-308 ЦК регламентує захист та охорону інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок. У переважній більшості випадків для проведення фотозйомки дійсно необхідна відповідна згода. Частина третя статті 308 ЦК передбачає можливість розповсюдження фотографій без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб. При цьому, Цивільний кодекс не визначає, що мається на увазі під поняттями інтереси особи та інтереси інших осіб у зазначеній законодавчій нормі.
З огляду на це, можна було б продовжити дискусію в такій площині:
- чи зацікавлена дитина у тому щоб ще зі школи навчитися дотримуватись розпорядку дня, трудової дисципліни (в майбутньому)?
- чи зацікавлені діти в тому, щоб заняття не переривалося без поважних на те причин?
- чи є інтересом дитини з раннього віку привити собі почуття такту щодо зовнішнього вигляду?
- чи мають діти зрозуміти у якому вбранні варто відвідувати школу, церкву, спортивний зал, дискотеку.
Можна було б також пояснити, що претендуючи на навчання дітей у нашій спеціалізованій школі, по суті, в частині цивільно-правих взаємовідносинах, батьки, як законні представники дітей, уклали передбачений статтею 634 Цивільного кодексу України Договір приєднання, умови якого встановлені навчальних закладом у стандартних формах(Статуту закладу), який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Однією з таких умов є носіння встановленої шкільної форми(Розділ І.п.1.15 Статуту) і жодна з них не націлена на шкоду дитини.
Однак, я не вважаю правильним продовження подібних дискусій та штучного породження протистояння. І не тому, що не маю аргументів, в тому числі і правових, а тому, що від цього протистояння, як мінімум, не візьмуть нічого корисного наші діти. Ще однією причиною абсурдності таких протистоянь є те, що ми граємо в одній команді: я як і ви був і залишаюся на стороні інтересів наших дітей.
Протягом усієї сорокап'ятирічної педагогічної діяльності, а це означає практично протягом всього свого свідомого життя: я вважав і вважаю своїм покликанням не лише навчити дитину тій чи іншій науці, а і вкласти у її розум, серце, душу все те добре завдяки чому вона зможе стати повноцінним гравцем у соціумі. Першочерговою кінцевою ціллю для мене є успіх наших з вами дітей. Можливо це і є той найтяжчий предмет, якому ми маємо вчитися у будь якому віці. Проаналізуйте успіхи учнів та випускників нашої школи і ви зрозумієте що ми робимо все, щоб ви нам довіряли.
Аналізуючи наші з вами спільні успіхи і досягнення, ми зрозуміємо наскільки несправедливим та шкідливим є роздування надуманої проблематики!
Вдумайтесь:
• з якою метою та чи інша особа штучно створює негативне сприйняття школи?
• яку ціль переслідують такі особи? Особливо в світлі того, що засоби масової інформації продовжують робити репортажі після того, як питання врегульовано?
• чи не мають наші діти інших гарних інформаційних приводів для того щоб ми разом пишалися ними?
Дайте відверті відповіді на ці питання (принаймні собі) і ви зрозумієте, що єдиний правильних шлях є продовження спільної роботи в інтересах тих, хто для нас найдорожчий.
Я не зраджу своїм ідеалам і в подальшому буду вважати кожен мій день недаремно прожитим, якщо мені вдалося віддати хоч би краплинку свого тепла і вкласти хоч би краплинку розуміння у наших діточок, але робитиму це більш активно залучаючи батьків та учнів до визначення форм і методів виховання.
Додержувати педагогічної етики, моралі, поваги до гідності учня залишаються незмінним пріоритетом у моїй роботі.
З повагою та надією на порозуміння, Заслужений учитель України,
Відмінник освіти України, Вчитель-методист,
Почесний громадянин м. Буча
Михайло Петрович Наконечний
Наша школа має досить велику і величну історію. Весь цей шлях супроводжується турботою та особливою увагою до підростаючого покоління, яке зростає, формується і стає членом суспільства саме в період життя – «за шкільною партою».
Усі наші успіхи є результатом спільної клопіткої роботи та щоденної праці дітей, батьків, педагогів. Переконаний, що безумовною запорукою успіху всебічного розвитку дитини є взаєморозуміння у цьому «трикутнику» людей, що мають спільну мету – зробити з конкретної дитини успішну і щасливу людину.
Саме з цією метою при кожній нагоді я підкреслюю свою відкритість і готовність до діалогу, закликаю до обговорення тих чи інших наших спільних проблем та напрацювання спільних рішень.
Однак, останнє непорозуміння між окремими батьками та адміністрацією спонукає мене активізувати наш діалог задля упередження витрачання часу та енергії на питаннях, які ми можемо безболісно та раціонально вирішити. Кажучи про непорозуміння я маю на увазі розміщення світлин на шкільних стендах.
Загострюючи увагу дітей на необхідності дотримання внутрішнього розпорядку школи та зовнішнього вигляду, що відповідає вимогам спеціалізованої школи, адміністрація закладу керувалася нормами чинного законодавства України, зокрема, базовим для нас Законом Україну «Про освіту». Так, статтею 56 зазначеного Закону педагогічні працівники зобов’язані утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, готувати учнів до свідомого життя. Задля цього стаття 55 Закону наділяє педагогів правом на вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи. Зрозуміло, що жодна із форм і методів не повинна порушувати законодавства та прав дитини.
Чинний Цивільний кодекс України взагалі не містить поняття «право на зображення». Натомість статті 307-308 ЦК регламентує захист та охорону інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок. У переважній більшості випадків для проведення фотозйомки дійсно необхідна відповідна згода. Частина третя статті 308 ЦК передбачає можливість розповсюдження фотографій без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб. При цьому, Цивільний кодекс не визначає, що мається на увазі під поняттями інтереси особи та інтереси інших осіб у зазначеній законодавчій нормі.
З огляду на це, можна було б продовжити дискусію в такій площині:
- чи зацікавлена дитина у тому щоб ще зі школи навчитися дотримуватись розпорядку дня, трудової дисципліни (в майбутньому)?
- чи зацікавлені діти в тому, щоб заняття не переривалося без поважних на те причин?
- чи є інтересом дитини з раннього віку привити собі почуття такту щодо зовнішнього вигляду?
- чи мають діти зрозуміти у якому вбранні варто відвідувати школу, церкву, спортивний зал, дискотеку.
Можна було б також пояснити, що претендуючи на навчання дітей у нашій спеціалізованій школі, по суті, в частині цивільно-правих взаємовідносинах, батьки, як законні представники дітей, уклали передбачений статтею 634 Цивільного кодексу України Договір приєднання, умови якого встановлені навчальних закладом у стандартних формах(Статуту закладу), який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Однією з таких умов є носіння встановленої шкільної форми(Розділ І.п.1.15 Статуту) і жодна з них не націлена на шкоду дитини.
Однак, я не вважаю правильним продовження подібних дискусій та штучного породження протистояння. І не тому, що не маю аргументів, в тому числі і правових, а тому, що від цього протистояння, як мінімум, не візьмуть нічого корисного наші діти. Ще однією причиною абсурдності таких протистоянь є те, що ми граємо в одній команді: я як і ви був і залишаюся на стороні інтересів наших дітей.
Протягом усієї сорокап'ятирічної педагогічної діяльності, а це означає практично протягом всього свого свідомого життя: я вважав і вважаю своїм покликанням не лише навчити дитину тій чи іншій науці, а і вкласти у її розум, серце, душу все те добре завдяки чому вона зможе стати повноцінним гравцем у соціумі. Першочерговою кінцевою ціллю для мене є успіх наших з вами дітей. Можливо це і є той найтяжчий предмет, якому ми маємо вчитися у будь якому віці. Проаналізуйте успіхи учнів та випускників нашої школи і ви зрозумієте що ми робимо все, щоб ви нам довіряли.
Аналізуючи наші з вами спільні успіхи і досягнення, ми зрозуміємо наскільки несправедливим та шкідливим є роздування надуманої проблематики!
Вдумайтесь:
• з якою метою та чи інша особа штучно створює негативне сприйняття школи?
• яку ціль переслідують такі особи? Особливо в світлі того, що засоби масової інформації продовжують робити репортажі після того, як питання врегульовано?
• чи не мають наші діти інших гарних інформаційних приводів для того щоб ми разом пишалися ними?
Дайте відверті відповіді на ці питання (принаймні собі) і ви зрозумієте, що єдиний правильних шлях є продовження спільної роботи в інтересах тих, хто для нас найдорожчий.
Я не зраджу своїм ідеалам і в подальшому буду вважати кожен мій день недаремно прожитим, якщо мені вдалося віддати хоч би краплинку свого тепла і вкласти хоч би краплинку розуміння у наших діточок, але робитиму це більш активно залучаючи батьків та учнів до визначення форм і методів виховання.
Додержувати педагогічної етики, моралі, поваги до гідності учня залишаються незмінним пріоритетом у моїй роботі.
З повагою та надією на порозуміння, Заслужений учитель України,
Відмінник освіти України, Вчитель-методист,
Почесний громадянин м. Буча
Михайло Петрович Наконечний
