З 1 січня 2013 року вступив в силу Закон України “Про екстрену медичну допомогу” №5081-VI від 05 липня 2012 року, яким визначено:- організаційно-правові засади забезпечення громадян України та всіх інших осіб, що перебувають на території України, екстреною медичною допомогою;
- визначено засади організації та функціонування системи екстреної медичної допомоги;
- повноваження органів влади та місцевого самоврядування у цій сфері;
- правовий статус центрів екстреної медичної допомоги, оперативно-диспетчерських служб цих центрів, станцій і бригад екстреної медичної допомоги;
- встановлені соціальні права і гарантії працівників системи екстреної медичної допомоги, порядок фінансового, матеріально-технічного та наукового забезпечення діяльності системи екстреної медичної допомоги.
До прийняття Закону України “Про екстрену медичну допомогу”, основним регулюючим документом в цій сфері був Закон України “Про основи законодавства України про охорону здоров’я”, де в статті 35 було дано визначення терміну “екстрена медична допомога”, а в статті 37 передбачено надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях.
Екстрена медична допомога
Законом України “Про екстрену медичну допомогу” встановлено, що під екстреною медичною допомогою необхідно розуміти медичну допомогу, надану співробітниками системи екстреної медичної допомоги, у вигляді невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на порятунок і збереження життя людини, що знаходиться в невідкладному стані, і мінімізацію наслідків впливу такого стану на його здоров’я (ст. 1 Закону)
Під терміном «невідкладний стан людини» розуміється раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке представляє пряму і необоротну загрозу життю і здоров’ю людини або оточуючих його людей, що виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння, інших внутрішніх або зовнішніх причин.
Система екстреної медичної допомоги
Система екстреної медичної допомоги, відповідно до Закону України “Про екстрену медичну допомогу” це сукупність закладів охорони здоров’я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків (ст.1 Закону), тобто центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
Звернення за екстреною медичною допомогою
Законом України “Про екстрену медичну допомогу” в статті 5 встановлено, що будь-яка особа має право на безкоштовну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу. При цьому іноземці, особи без громадянства, особи, які тримаються під вартою або відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, забезпечуються екстреною медичною допомогою в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Відповідно до Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України № 370 від 01.06.2009 р., усі пацієнти, які доставлені до лікувально-профілактичного закладу бригадами або звернулись самостійно, підлягають обов'язковому прийому черговим медичним персоналом приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта. У разі відмови у прийомі та необхідності транспортування пацієнта до іншої лікувальної установи "Супровідний листок станції швидкої медичної допомоги" залишається в приймальному відділенні/відділення невідкладної медичної допомоги, а у карті виїзду бригади черговий лікар приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги записує обґрунтовану відмову в госпіталізації та дублює її в новому супровідному листку, з яким пацієнт буде доставлений до іншої лікувальної установи.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1119 від 21.11.2012 року звернення пацієнтів розподіляються на екстрені та неекстрені.
До категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що:
1) супроводжується: знепритомленням, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем у ділянці серця, блювотою кров’ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань, гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб;
2) зумовлений: усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи); ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо; порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).
До категорії екстрених належать також звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов’язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації до стаціонарних закладів охорони здоров’я.
До категорії неекстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним та:
1) супроводжується: раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі, головним болем, запамороченням, слабкістю, болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо), підвищенням артеріального тиску, больовим синдромом у онкологічних хворих, алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом;
2) зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.
В цьому випадку, диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення, що належить до категорії неекстрених, до відповідного закладу охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги у порядку, затвердженому МОЗ, а у разі відсутності такої можливості - направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує екстрені виклики, протягом 1 години з моменту отримання звернення.
Обов’язок надання екстреної медичної допомоги
Крім того, Законом України “Про екстрену медичну допомогу” передбачається обов’язок кожного, хто виявить людину в невідкладному стані, вжити заходів до забезпечення його екстреної медичної допомоги, мають викликати допомогу по телефону, по можливості надати допомогу, в тому числі шляхом транспортування до медичного закладу. Встановлено, що для прийняття цих заходів можна, зокрема, звернутися на будь-яке підприємство, в установу чи організацію з проханням надати транспорт для перевезення людини в невідкладному стані до найближчого місця надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги або іншої установи охорони здоров’я.
Підприємства, установи та організації, а також водії-приватники зобов’язані безкоштовно доставити людину в невідкладному стані до найближчої медичної установи.
Законом встановлено, що якщо під час перевезення бригадою екстреної (швидкої) допомоги у пацієнта виникають раптові ускладнення, які не можуть бути усунені медичним персоналом цієї бригади, такий пацієнт доставляється в найближчий медичний заклад незалежно від його форми власності. Відмовити в наданні медичної допомоги таким пацієнтам заборонено і тягне за собою відповідальність. Співробітники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту з моменту його прибуття до відділення незалежно від того, супроводжує його бригада швидкої допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті такого пацієнта або наданні йому допомоги також заборонений і тягне за собою відповідальність.
Важливо також знати, що на ряд осіб Законом України “Про екстрену медичну допомогу покладено обов’язок надання домедичної допомоги, тобто невідкладних дій і заходів, спрямованих на порятунок і збереження життя людини в невідкладному стані та мінімізацію наслідків цього стану для його здоров’я. Така допомога надається на місці особами, які не мають медичної освіти, але у зв’язку зі своїми службовими обов’язками володіють основними практичними навичками з порятунку і збереження життя людини.
Згідно зі ст. 12 Закону України “Про екстрену медичну допомогу”, домедичну допомогу особам, які перебувають у невідкладних станах, зобов’язані надавати рятувальники аварійно-рятувальних служб, пожежники, міліціонери, фармацевти, провідники залізничного транспорту, бортпровідники, інші особи, які в зв’язку зі своїми службовими обов’язками повинні володіти відповідними навичками.
Відповідальність за відмову в наданні екстреної медичної допомоги
Згідно зі статтею 15, особи, винні в порушенні положень Закону України “Про екстрену медичну допомогу”, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:
- ненадання без поважних причин на місці події домедичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
- ненадання без поважних причин на місці події необхідної медичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;
- ненадання без поважних причин наявного транспортного засобу для безоплатного перевезення людини, яка перебуває у невідкладному стані, до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або необґрунтовану відмову у здійсненні такого перевезення;
- несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод у її наданні;
- невиконання без поважних причин розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги щодо надання необхідної невідкладної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у невідкладному стані, що загрожує життю такого пацієнта;
- необґрунтовану відмову у передачі та прийнятті викликів екстреної медичної допомоги.
Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги
Наразі діють Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України № 370 від 01.06.2009 в яких встановлений приблизний перелік випадків виклику бригад швидкої медичної допомоги.
Швидка медична допомога може бути викликана у наступних випадках:
- втрати свідомості;
- судом;
- раптового розладу дихання;
- раптового болю в грудній клітці;
- гострого болю в черевній порожнині та поперековому відділі;
- головного болю, що супроводжується запамороченням або нудотою;
- порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово;
- гіпо- та гіперглікемічної коми;
- гіпертермічного синдрому;
- зовнішньої кровотечі, блювання кров'ю;
- ознак гострого отруєння;
- порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча, інше);
- анафілактичної реакції, спричиненої різними чинниками, в тому числі укусами комах;
- укусів змій;
- укусів тварин;
- усіх видів травм (поранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови тощо);
- пов'язаних з невідкладною стоматологією;
- нещасних випадків, у тому числі обумовлених дією диму, вогню та полум'я, електричного струму, блискавки, пов'язаних із транспортними засобами;
- теплового удару, переохолодження;
- асфіксії всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);
- наслідків злочинного нападу;
- надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- гострих психічних розладів (з поведінкою, небезпечною для життя хворого та/або оточуючих);
- інших станах, які загрожують життю та здоров'ю людини;
- здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які потребують медичного супроводу
Правилами виклику швидкої медичної допомоги встановлені також випадки, коли бригаду швидкої медичної допомоги викликати не слід.
Зокрема, швидка медична допомога не виїжджає:
- до хворих для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін'єкцій, крапельниць, перев'язок, інших призначень);
- до хворих, які перебувають під наглядом дільничного лікаря з приводу хронічних захворювань і стан яких не вимагає надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги;
- до хворих для надання стоматологічної допомоги, окрім випадків невідкладної стоматології;
- для видалення кліщів;
- для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у тому числі про стан здоров'я, а також для складання судово-медичних висновків;
- для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які не потребують медичного супроводу;
- для транспортування трупів у патолого-анатомічні відділення і бюро судово-медичної експертизи.
Враховуючи вищезазначений перелік, диспетчер має право відмовити у прийомі викликів. При цьому даються рекомендації щодо подальших дій хворого – звернення в лікувальні заклади (поліклініку, травмпункт тощо).
Нормативи надання екстреної медичної допомоги
Постановою Кабінету Міністрів України № 1119 від 21.11.2012 року закріплено норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах - 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Порядок інформування бригад екстреної (швидкої)
медичної допомоги про виклик екстреної медичної
допомоги та їх направлення на місце події
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 1118 від 21.11.2012 року встановлено вимоги щодо інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події з метою забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги людині, яка перебуває у невідкладному стані, недопущення випадків неприбуття або несвоєчасного прибуття бригад на місце події. Інформація про необхідність надання екстреної медичної допомоги від будь-якої особи, яка звернулася за її наданням, або оператора системи екстреної допомоги населенню за єдиним номером 112 надходить до оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф для опрацювання та передачі бригадам. Оператори телекомунікації здійснюють маршрутизацію дзвінків за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 від осіб, які перебувають у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ та Севастополь), або повідомлень від операторів системи екстреної допомоги населенню за єдиним номером 112 до диспетчерської служби центру відповідної адміністративно-територіальної одиниці в порядку, визначеному Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації.
З метою забезпечення контролю за своєчасністю отримання викликів та реагування на них програмно-апаратним комплексом 103 здійснюється електронна фіксація часу надходження виклику та запис голосу, який зберігається протягом встановленого строку.
НОРМАТИВНА БАЗА
1. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05 липня 2012 року № 5081-VI;
2. Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року N 2801-XII (зі змінами і доповненнями);
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112» від 17.10.2012 № 1031;
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги» від 21.11.2012 № 1114
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 21.11.2012 № 1116;
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги» від 21.11.2012 № 1117;
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події» від 21.11.2012 № 1118;
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події» від 21.11.2012 № 1119;
9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про соціальні пільги та гарантії медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, залучених до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій» від 21.11.2012 № 1120;
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної допомоги, з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків» від 21.11.2012 № 1121;
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі» від 21.11.2012 № 1122;
12. Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги» від 01.06.2009 № 370, зареєстровано в Мінюсті 14 вересня 2009 р. за N 863/16879 (зі змінами і доповненнями);
13. Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні» від 29.08.2008 № 500.
 | Дяченко Леся Олександрівна, учасник циклу тематичного удосконалення за очно-заочною формою з елементами дистанційного навчання «Менеджмент в охороні здоров’я» |
