Набираю номер мобільного телефону, а поряд стоять учениці 8-А класу, які звернулися до мене з проханням запросити на виховну годину працівника кримінальної міліції у справах дітей. Напередодні я пообіцяв учням це зробити, повідомивши, що знаю одну людину, яка обов’язково відгукнеться на це прохання. Нарешті з телефону відповів приємний жіночий голос:
- Я слухаю, Ігоре Володимировичу. Щось трапилось?
- Так. Можна сказати трапилось, адже діти 8 класу хочуть з Вами поспілкуватися.
- Дійсно, діти?! Я вже не пригадую, коли саме діти запрошували міліцію до школи на спілкування.
- Даю «найчесніше» слово. Можу навіть передати слухавку делегації, яка стоїть біля мене.
- Не треба, Ви вже мене заінтригували. Завтра буду в школі о 14 годині. Раніше не можу, адже є невідкладні справи на роботі та ще я на курсах. Буде добре о чотирнадцятій годині?
- Так. Ми чекаємо.
Дівчатка 8 класу на чолі з ініціативною Ельзою Легран із задоволенням вислухали моє повідомлення і побігли готувати питання назавтра для міліції.
23 січня, з пунктуальністю залізничного потягу, на порозі школи стояла начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області майор міліції Дорога Олена Михайлівна. Вона вибачилась перед дітьми, що не мала змоги сьогодні прийти в формі офіцера міліції, але пообіцяла, що наступні рази обов’язково буде приходити на заняття тільки в ній. На питання чому, вона відповіла, що знає та не бажає порушувати правила нашого навчального закладу щодо використання шкільної форми під час навчальних занять.
![]()
![]()
![Дорога Олена Михайлівна - начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області майор міліції]()
Олена Михайлівна запропонувала такий регламент: спочатку вона надасть інформацію про криміногенну ситуацію в Приірпінні та Бучі, потім розкаже про відповідальність неповнолітніх згідно діючого Законодавства України, а на завершення, більшу частину відведеного часу, вона згодна приділити відповідям на запитання.
Про більшість випадків скоєння злочинів у нашій місцевості, як з’ясувалось під час розповіді, учні вже чули, а деяких неповнолітніх злочинців навіть знають. Жодної байдужості серед молодих людей в класі! Запитання так і «посипалися» від них. Офіцер ледь встигає відповідати.
Прийшов час для будь-яких запитань.
- Чому Ви вирішили стати офіцером?
- Чи не жалкуєте про це?
- Що Вам подобається в цій професії?
- Як можна стати офіцером міліції?
- Чи є у Бучі зараз ман’яки?
- Що робити, якщо зустрінеться на вулиці ман’як?
- Яка була Ваша перша справа?
Це тільки невеликий перелік запитань, які «налетіли» на Олену Михайлівну. Пролунав дзвоник з уроку, а ніхто не поворухнувся, не скочив, щоб бігти на перерву. Закінчилась перерва і я «насильно вилучив» у дітей майора міліції.
ЇЇ перші слова: «Як же добре я відпочила. Позитивні емоції - це кращі ліки від втоми, професійного вигорання та нестабільності в країні. Щиро дякую дітям і Вам за сьогоднішнє запрошення на спілкування».
Особисто мені запам’яталися слова Олени Михайлівни про те, що Вона, народившись в родині військового льотчика, завжди мріяла захищати людей.
Тому для неї це не є роботою заради роботи, а є важка повсякденна праця заради здійснення мрії.
Шановні міліціонери, дорогі наші захисники, мабуть майор міліції Дорога Олена Михайлівна, яка втілює в життя свою мрію, на нашу думку є якраз тим позитивним прикладом єднання та порозуміння людей і правоохоронних органів України, що так актуальне для нас сьогодні.
- Я слухаю, Ігоре Володимировичу. Щось трапилось?
- Так. Можна сказати трапилось, адже діти 8 класу хочуть з Вами поспілкуватися.
- Дійсно, діти?! Я вже не пригадую, коли саме діти запрошували міліцію до школи на спілкування.
- Даю «найчесніше» слово. Можу навіть передати слухавку делегації, яка стоїть біля мене.
- Не треба, Ви вже мене заінтригували. Завтра буду в школі о 14 годині. Раніше не можу, адже є невідкладні справи на роботі та ще я на курсах. Буде добре о чотирнадцятій годині?
- Так. Ми чекаємо.
Дівчатка 8 класу на чолі з ініціативною Ельзою Легран із задоволенням вислухали моє повідомлення і побігли готувати питання назавтра для міліції.
23 січня, з пунктуальністю залізничного потягу, на порозі школи стояла начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області майор міліції Дорога Олена Михайлівна. Вона вибачилась перед дітьми, що не мала змоги сьогодні прийти в формі офіцера міліції, але пообіцяла, що наступні рази обов’язково буде приходити на заняття тільки в ній. На питання чому, вона відповіла, що знає та не бажає порушувати правила нашого навчального закладу щодо використання шкільної форми під час навчальних занять.
Олена Михайлівна запропонувала такий регламент: спочатку вона надасть інформацію про криміногенну ситуацію в Приірпінні та Бучі, потім розкаже про відповідальність неповнолітніх згідно діючого Законодавства України, а на завершення, більшу частину відведеного часу, вона згодна приділити відповідям на запитання.
Про більшість випадків скоєння злочинів у нашій місцевості, як з’ясувалось під час розповіді, учні вже чули, а деяких неповнолітніх злочинців навіть знають. Жодної байдужості серед молодих людей в класі! Запитання так і «посипалися» від них. Офіцер ледь встигає відповідати.
Прийшов час для будь-яких запитань.
- Чому Ви вирішили стати офіцером?
- Чи не жалкуєте про це?
- Що Вам подобається в цій професії?
- Як можна стати офіцером міліції?
- Чи є у Бучі зараз ман’яки?
- Що робити, якщо зустрінеться на вулиці ман’як?
- Яка була Ваша перша справа?
Це тільки невеликий перелік запитань, які «налетіли» на Олену Михайлівну. Пролунав дзвоник з уроку, а ніхто не поворухнувся, не скочив, щоб бігти на перерву. Закінчилась перерва і я «насильно вилучив» у дітей майора міліції.
ЇЇ перші слова: «Як же добре я відпочила. Позитивні емоції - це кращі ліки від втоми, професійного вигорання та нестабільності в країні. Щиро дякую дітям і Вам за сьогоднішнє запрошення на спілкування».
Особисто мені запам’яталися слова Олени Михайлівни про те, що Вона, народившись в родині військового льотчика, завжди мріяла захищати людей.
Тому для неї це не є роботою заради роботи, а є важка повсякденна праця заради здійснення мрії.
Шановні міліціонери, дорогі наші захисники, мабуть майор міліції Дорога Олена Михайлівна, яка втілює в життя свою мрію, на нашу думку є якраз тим позитивним прикладом єднання та порозуміння людей і правоохоронних органів України, що так актуальне для нас сьогодні.
