Голлівудський лев - цим прізвиськом називали нашого співвітчизника Луїса Майєра.
У фільмі Мартіна Скорсезе «Авіатор» є такий епізод: Говард Хьюз на одному з публічних зібрань підходить до групи людей і звертається до одного з них: «Привіт, містер Майєр! Може «MGM» позичить мені кінокамери?». Цією людиною і був президент студії «Metro-Goldwyn-Mayer», якого в Америці удостоїли ще й титулом «царя всіх бізнесменів».
![Луїс Майєр]()
У 1924 році власник кінокомпанії «Louis B.Mayer Pictures Corporation» Луїс Майєр прочув про наміри власника мережі кінотеатрів «Loew’s Theatres» Маркуса Лоу придбати кіностудію «Goldwyn Pictures», якою керував виходець з Росії Самуїл Голдфіш, він же - Семюел Голдуїн. Ще в 1919-му році містер Лоу купив у мільйонера Річарда Роланда і його партнера Луїса Майера «Metro Pictures», але тепер виявилося, що нове керівництво студії дуже погано справляється зі своїми обов’язками. Фільми, вироблені «Metro Pictures», з кожним роком приносили все менше і менше грошей в каси «Loews Theatres». Для перемоги в конкурентній боротьбі з «Fox», «Paramaunt» і «First National», розмірковував Маркус Лоу, були потрібні нові, за якістю і масштабами, картини. Ось тут-то на порозі його кабінету і з’явився давній знайомий.
Конструктивні переговори привели до злиття трьох кінокомпаній. Оцінивши підприємливість і кмітливість Луїса Майера, Маркус Лоу запропонував йому посаду віце-президента, керівника кіновиробництва і дав повний «карт-бланш» на нові проекти новоствореної корпорації - студії «Metro-Goldwyn -Mayer» («MGM»). У матеріальному плані це виражалося так: щотижнева платня в розмірі тисяча п’ятсот доларів, плюс - 20 відсотків прибутку з кожного випущеного фільму. У свою чергу «друга людина» в «MGM» зобов’язувалася виробляти п’ятнадцять картин щорічно.
Для реалізації задуманого Луїс Майєр запросив на посаду продюсера 24-річного Ірвіна Талберга, якого за чуття на виграшні сценарії і вміння знаходити перспективних акторів називали на голлівудських пагорбах «чудо-хлопчиком». Втім, не меншою креативністю володів і сам Майєр. Саме віце-президент «Metro-Goldwyn-Mayer» придумав пафосну торгову марку кіностудії: рик лева в обрамленні кільця з кіноплівки, на якій латиною написаний девіз – «Ars Gratia Artis» - «Мистецтво заради мистецтва».
![Людина, яка створила ОСКАР - родом з Київщини]()
![]()
Цю заставку знімав молодий Альфред Хічкок. Бульварна преса писала: "Під час нічних зйомок лев смиренно виконував накази дресирувальника. Але раптово в знімальний павільйон пробралися двоє зловмисників. Роздратований їх появою, лев розтерзав одного з них, а наступного дня «цар звірів» прикінчив свого приборкувача і двох його помічників". Загалом, моторошна історія... Читачі розхоплювали друковані видання, як гарячі пиріжки... Насправді, лев на прізвисько Слетс був тихою і поступливою твариною, яка мирно проживала у Дублінському зоопарку. Єдине, що викликало його крайнє невдоволення, так це - невчасно подана їжа...
Першим спільним проектом Майєра і Талберга став фільм «Бен-Гур: історія Христа», який свого часу так і не дознімав «Goldwyn Pictures». Взявшись за реанімацію картини, «MGM» витратила на перезйомки 3,9 мільйона доларів (близько 40 мільйонів за сьогоднішнім курсом. - С.К.), що зробило стрічку найдорожчою у часи «золотого століття Голлівуду». Проте, вже в перший рік прокату «Бен-Гур» приніс прибуток у 4,7 мільйона. Це був відчутний успіх!.. Відтепер «Metro- Goldwyn -Mayer» стає чи не єдиною компанією, чиї фільми завжди приносили її власникам прибуток. Навіть враховуючи роки Великої депресії...
Тим часом, «Бен-Гур» і «Великий парад», зняті в 1925 році, піднесли «MGM» на голлівудський Олімп. Не менший інтерес, схильної до різного роду сенсацій, публіки викликала і фігура Луїса Майєра...
![]()
Луїс Майєр завжди стверджував: «Я забув, де і коли народився. Принаймні, це сталося десь в Росії». Але він явно лукавив. Зі свідчень, що збереглися до нашого часу, даних перепису населення Канади, куди в 1886 році переїхала сім’я Якова і Сари Меїр, їх син Лазар з’явився на світ 12 липня 1884 в містечку Димер, що неподалік від Києва (тепер - Вишгородський район Київської області). Про це ж свідчать і документи, подані Луїсом Майєром (до того часу - Лазарем Меїром) на американське громадянство в 1912 році. Правда, з якоїсь причини «новий американець» спочатку вказав роком народження 1884-й, а потім - 1885-й. Що ж стосується дня появи на світ, то неофіт вказав на 4 червня - День незалежності США...
Перебравшись у Новий Світ, сімейство Меїр, де до того часу підростали син Лазар і дві дочки – Йєтте та Іда, оселилися в штаті Род-Айленд. Тут у Якова і Сари з’явилося ще двоє дітей - Рубін і Єремія.
![Майєр з доньками]()
Незабаром «шукачі щастя» перебралися в канадське місто Сент-Джон, де Лазар пішов до школи. Тим часом батько, заснувавши фірму «J. Mayer & Son», зайнявся збором металобрухту і утилізацією побутових відходів. А от мати стала працювати на місцевій птахофермі. Однак тяжка праця поклала бідну жінку на лікарняне ліжко. Вмираючи, вона покликала Лазаря до себе і ледь чутно промовила: «Не плач, синку, всі ми помремо рано чи пізно. Я хотіла б пожити довше, щоб побачити ті великі справи, які, я знаю, ти зможеш зробити. Але я буду дивитися на тебе звідти і все знати про тебе і про твою роботу».
У неповних дев’ятнадцять Лазар, переінакшивши своє ім’я на Луїс, покинувши Сент-Джон, виїхав до Бостона, де якийсь час промишляв, як і батько, «металургійним бізнесом». Тут він зустрів свою любов - дочку кантора Маргарет Шенберг. «Якщо мій дід був класичним євреєм-патріархом, - згадував Денні Селзник, - то Маргарет була класичною єврейською дружиною. Класичною в тому сенсі, що була опорою Луїсу Майєру: любляча дружина, яка піклується про чоловіка, виховує дітей і так далі».
Одруженій молодій людині довелося нелегко: збираючи на вулицях всіляке ганчір’я, він заробляв жалюгідні гроші. І тут йому допоміг випадок, який більш нагадує епізод з голлівудської стрічки. У кишені штанів, зданих в утиль дружиною місцевого банкіра, Луїс знайшов тяжку пачку доларів і повернув гроші господині. Вражена чесністю, жінка попросила чоловіка подбати про «юнака». І фінансист влаштував молодого чоловіка в місцевий кінотеатр. Це був знак долі...
У 1907 році, набивши руку на кіношному бізнесі, і зайнявши у друзів 100 доларів, чого вистачило на перший внесок, Луїс купує на околиці Бостона, в містечку Хаверхіллі, ніколодіум - 600-місний «Gem Theater», в якому відкриває кінотеатр «Orpheum».
Справа «вигоріла» - вже через кілька років він став контролювати найбільшу мережу кінотеатрів у Новій Англії.
У рік, коли на Європейському континенті вибухнула Перша світова, Луїс Майєр організував власне дистриб’юторське агентство в Бостоні. У той час легендарний кінорежисер Девід Гріффіт якраз закінчив зйомки фільму «Народження нації». І Майєр якимось надприродним чуттям зрозумів, що цей, кажучи сьогоднішньою мовою, блокбастер чекає небувалий успіх. Розрахунок виявився вірним. Викупивши права на прокат, Луїс Майєр заробив величезну на ті часи суму в 500 тисяч доларів.
На ці гроші він, спільно з Річардом Роландом, організував у Нью-Йорку корпорацію «Metro Pictures». У 1916 році на екрани Америки вийшов перший фільм продюсера Луїса Майєра - «Великий секрет». Тоді він заявив: «Я буду робити тільки ті фільми, які мені буде не соромно показувати своїм дітям».
Реалізуючи свої далекосяжні плани, Майєр вирішив залучити до зйомок кращих артистів. І першою його «здобиччю» стала 22 -річна зірка кіностудії «Vitagraph» Аніта Стюарт. У подальшому Майєр підписав контракт з дружиною Чарлі Чапліна, актрисою Мілдрен Харріс. Розлютившись, зірка «великого німого» викликав неухильного продюсера на кулачну «дуель». Але здоровань Майєр уклав худого Чарлі «однією лівою»...
Знявши низку успішних картин, у тому числі гучний фільм «Доброчесні дружини», Луїс Майєр став все частіше замислюватися про майбутнє. Його енергія явно гальмувалася обмеженими можливостями кіноіндустрії східного узбережжя Америки. Розуміючи, що це очевидний тупик, Майєр прагне розширити ареал діяльності на кіношному терені. Ось тоді-то і відбулася історична зустріч з Маркусом Лоу, в результаті якої він зайняв крісло віце-президента компанії «Metro-Goldwyn-Mayer» в Лос -Анджелесі, з правом «останнього слова»...
![]()
«Батько був не тільки всемогутнім, він був всезнаючим, - згадувала його дочка Айрін. - У мене в свідомості він навіть плутався з Богом через слово «всемогутній». А ось ветеран кіноцеху Ральф Белламі одного разу порівняв Майєра з Гітлером: «Він не відчував ніяких почуттів до людей». Йому вторила і мегазірка Голлівуду Хелен Хейєс: «Він був справжнім дияволом у плоті... Не просто звір, а най бездушніше створіння, з яким мені доводилося мати справу в житті».
Такі оцінки характеру були значно перебільшені. «Він був справжнім капіталістом і істинним республіканцем, але не тираном, як багато хто думає, - розповідав сценарист Сем Маркс. - Так, він був зобов’язаний проявляти жорсткість у прийнятті рішень, а роблячи так, неможливо не нажити ворогів». А ось продюсер Арманд Дойч знайшов, мабуть, найточнішу оцінку Майєру: «Він прикривав свою жорстокість різними масками. Іноді у нього просто виблискували очі... А те, що визначало суть його характеру, якраз і звело «МGM» на вершину: бажання бути кращим... Він був шоуменом. І двигуном, який тягнув вперед студію, що знімала сорок чи п’ятдесят фільмів на рік, був якраз Луїс Майєр».
За спогадами Кетрін Хепберн, «Студія "MGM" нагадувала казкову школу, де немає випускного класу. Платили там замало, зате ми були захищені». Поет Гаррі Уоррен писав: «О 7-ій ранку ти входиш у ворота «Warner Brothers» під прицілами карабінів охорони і рівно через п’ять хвилин тебе викликає бос: «Вже написав пісню?» А в «Metro» - співають птахи. Зелена трава. У кожного в зубах трубка і під пахвою останній бестселер. Ніхто не працює в «Metro» - там можна сидіти і дивитися як ростуть квіти».
Майєр справді випестив цілий "букет" видатних акторів. Варто назвати тільки їх імена - Грета Гарбо, Джон Гілберт, Норма Ширер, Кларк Гейбл, Роберт Тейлор, Фред Астер, Рудольф Валентино, Джуді Гарланд, Маріо Ланца, Ева Гарднер, Джин Келлі, Джеймс Стюарт, Кетрін Хепберн, Спенсер Трейсі та багато інших.
Саме завдяки Майеру «MGM» стали називати, порівнюючи зі знаменитою ювелірною фірмою, «Тіффані Голлівуду». «На «MGM» більше «зірок», ніж на небі», - писали газети. А директор багатьох фільмів студії Клеренс Браун уточнював: «Луїс Майєр створив більше «зірок», ніж всі інші продюсери Голлівуду разом узяті... Він знав, як поводитися з талантами; знав, що домогтися більшого успіху можна тільки оточивши себе справжніми професіоналами... У підсумку - він створив імперію з нічого».
А ще за ініціативи Майєра в 1927 році була заснована Кіноакадемія, яка через два роки стала присуджувати «Оскар» «кращим з кращих» діячам «фабрики мрій» - акторам, режисерам, сценаристам, операторам...
У 1936-му році Луїс Майєр нарешті зайняв кабінет президента «MGM». Тепер він отримував мільйон доларів на рік і міг дозволити завести чистокровних скакунів. Коли в 1947 році йому довелося продати своє ранчо з 248 кіньми, вартість цього "конезаводу" потягнула на 4,4 мільйона доларів. А в 1976-му журнал «Чистокровні верхові Каліфорнії» назвав Майєра «каліфорнійським заводчиком століття».
Важкі часи для президента «MGM» і його кіногіганта настали в кінці 1940-х, після того, як в моду увійшло телебачення, що змінило смак глядачів. До того ж, студія втретє поспіль не отримала «Оскар». Луїс Майєр розійшовся в поглядах на майбутнє кіновиробництва з Радою директорів і покинув кіностудію. А, заодно, розірвавши багаторічний шлюб з Маргарет, одружився на актрисі Лорене Данкер.
Після відставки Майєр пробував займатися політикою, будучи головою Каліфорнійського комітету Республіканської партії. Але, писав Денні Селзник, «він не міг бути щасливий без «MGM». Можливо, ця обставина і спровокувала захворювання на лейкемію. Луїс Майєр помер 29 жовтня 1957 року. Його останніми словами були: «Усе неважливо...» І це сказала людина, яка свого часу придумала термін «Happy End», тобто - «щасливий кінець»...
Саме в рік його смерті «Metro-Goldwyn-Mayer » вперше у своїй історії зазнала значних фінансових втрат...
У фільмі Мартіна Скорсезе «Авіатор» є такий епізод: Говард Хьюз на одному з публічних зібрань підходить до групи людей і звертається до одного з них: «Привіт, містер Майєр! Може «MGM» позичить мені кінокамери?». Цією людиною і був президент студії «Metro-Goldwyn-Mayer», якого в Америці удостоїли ще й титулом «царя всіх бізнесменів».
Лев готується до стрибка...
У 1924 році власник кінокомпанії «Louis B.Mayer Pictures Corporation» Луїс Майєр прочув про наміри власника мережі кінотеатрів «Loew’s Theatres» Маркуса Лоу придбати кіностудію «Goldwyn Pictures», якою керував виходець з Росії Самуїл Голдфіш, він же - Семюел Голдуїн. Ще в 1919-му році містер Лоу купив у мільйонера Річарда Роланда і його партнера Луїса Майера «Metro Pictures», але тепер виявилося, що нове керівництво студії дуже погано справляється зі своїми обов’язками. Фільми, вироблені «Metro Pictures», з кожним роком приносили все менше і менше грошей в каси «Loews Theatres». Для перемоги в конкурентній боротьбі з «Fox», «Paramaunt» і «First National», розмірковував Маркус Лоу, були потрібні нові, за якістю і масштабами, картини. Ось тут-то на порозі його кабінету і з’явився давній знайомий.Конструктивні переговори привели до злиття трьох кінокомпаній. Оцінивши підприємливість і кмітливість Луїса Майера, Маркус Лоу запропонував йому посаду віце-президента, керівника кіновиробництва і дав повний «карт-бланш» на нові проекти новоствореної корпорації - студії «Metro-Goldwyn -Mayer» («MGM»). У матеріальному плані це виражалося так: щотижнева платня в розмірі тисяча п’ятсот доларів, плюс - 20 відсотків прибутку з кожного випущеного фільму. У свою чергу «друга людина» в «MGM» зобов’язувалася виробляти п’ятнадцять картин щорічно.
Для реалізації задуманого Луїс Майєр запросив на посаду продюсера 24-річного Ірвіна Талберга, якого за чуття на виграшні сценарії і вміння знаходити перспективних акторів називали на голлівудських пагорбах «чудо-хлопчиком». Втім, не меншою креативністю володів і сам Майєр. Саме віце-президент «Metro-Goldwyn-Mayer» придумав пафосну торгову марку кіностудії: рик лева в обрамленні кільця з кіноплівки, на якій латиною написаний девіз – «Ars Gratia Artis» - «Мистецтво заради мистецтва».
Цю заставку знімав молодий Альфред Хічкок. Бульварна преса писала: "Під час нічних зйомок лев смиренно виконував накази дресирувальника. Але раптово в знімальний павільйон пробралися двоє зловмисників. Роздратований їх появою, лев розтерзав одного з них, а наступного дня «цар звірів» прикінчив свого приборкувача і двох його помічників". Загалом, моторошна історія... Читачі розхоплювали друковані видання, як гарячі пиріжки... Насправді, лев на прізвисько Слетс був тихою і поступливою твариною, яка мирно проживала у Дублінському зоопарку. Єдине, що викликало його крайнє невдоволення, так це - невчасно подана їжа...
Першим спільним проектом Майєра і Талберга став фільм «Бен-Гур: історія Христа», який свого часу так і не дознімав «Goldwyn Pictures». Взявшись за реанімацію картини, «MGM» витратила на перезйомки 3,9 мільйона доларів (близько 40 мільйонів за сьогоднішнім курсом. - С.К.), що зробило стрічку найдорожчою у часи «золотого століття Голлівуду». Проте, вже в перший рік прокату «Бен-Гур» приніс прибуток у 4,7 мільйона. Це був відчутний успіх!.. Відтепер «Metro- Goldwyn -Mayer» стає чи не єдиною компанією, чиї фільми завжди приносили її власникам прибуток. Навіть враховуючи роки Великої депресії...
Тим часом, «Бен-Гур» і «Великий парад», зняті в 1925 році, піднесли «MGM» на голлівудський Олімп. Не менший інтерес, схильної до різного роду сенсацій, публіки викликала і фігура Луїса Майєра...
«Велика таємниця»
Луїс Майєр завжди стверджував: «Я забув, де і коли народився. Принаймні, це сталося десь в Росії». Але він явно лукавив. Зі свідчень, що збереглися до нашого часу, даних перепису населення Канади, куди в 1886 році переїхала сім’я Якова і Сари Меїр, їх син Лазар з’явився на світ 12 липня 1884 в містечку Димер, що неподалік від Києва (тепер - Вишгородський район Київської області). Про це ж свідчать і документи, подані Луїсом Майєром (до того часу - Лазарем Меїром) на американське громадянство в 1912 році. Правда, з якоїсь причини «новий американець» спочатку вказав роком народження 1884-й, а потім - 1885-й. Що ж стосується дня появи на світ, то неофіт вказав на 4 червня - День незалежності США...
Перебравшись у Новий Світ, сімейство Меїр, де до того часу підростали син Лазар і дві дочки – Йєтте та Іда, оселилися в штаті Род-Айленд. Тут у Якова і Сари з’явилося ще двоє дітей - Рубін і Єремія.
Незабаром «шукачі щастя» перебралися в канадське місто Сент-Джон, де Лазар пішов до школи. Тим часом батько, заснувавши фірму «J. Mayer & Son», зайнявся збором металобрухту і утилізацією побутових відходів. А от мати стала працювати на місцевій птахофермі. Однак тяжка праця поклала бідну жінку на лікарняне ліжко. Вмираючи, вона покликала Лазаря до себе і ледь чутно промовила: «Не плач, синку, всі ми помремо рано чи пізно. Я хотіла б пожити довше, щоб побачити ті великі справи, які, я знаю, ти зможеш зробити. Але я буду дивитися на тебе звідти і все знати про тебе і про твою роботу».
У неповних дев’ятнадцять Лазар, переінакшивши своє ім’я на Луїс, покинувши Сент-Джон, виїхав до Бостона, де якийсь час промишляв, як і батько, «металургійним бізнесом». Тут він зустрів свою любов - дочку кантора Маргарет Шенберг. «Якщо мій дід був класичним євреєм-патріархом, - згадував Денні Селзник, - то Маргарет була класичною єврейською дружиною. Класичною в тому сенсі, що була опорою Луїсу Майєру: любляча дружина, яка піклується про чоловіка, виховує дітей і так далі».
Одруженій молодій людині довелося нелегко: збираючи на вулицях всіляке ганчір’я, він заробляв жалюгідні гроші. І тут йому допоміг випадок, який більш нагадує епізод з голлівудської стрічки. У кишені штанів, зданих в утиль дружиною місцевого банкіра, Луїс знайшов тяжку пачку доларів і повернув гроші господині. Вражена чесністю, жінка попросила чоловіка подбати про «юнака». І фінансист влаштував молодого чоловіка в місцевий кінотеатр. Це був знак долі...
У 1907 році, набивши руку на кіношному бізнесі, і зайнявши у друзів 100 доларів, чого вистачило на перший внесок, Луїс купує на околиці Бостона, в містечку Хаверхіллі, ніколодіум - 600-місний «Gem Theater», в якому відкриває кінотеатр «Orpheum».
Справа «вигоріла» - вже через кілька років він став контролювати найбільшу мережу кінотеатрів у Новій Англії.
У рік, коли на Європейському континенті вибухнула Перша світова, Луїс Майєр організував власне дистриб’юторське агентство в Бостоні. У той час легендарний кінорежисер Девід Гріффіт якраз закінчив зйомки фільму «Народження нації». І Майєр якимось надприродним чуттям зрозумів, що цей, кажучи сьогоднішньою мовою, блокбастер чекає небувалий успіх. Розрахунок виявився вірним. Викупивши права на прокат, Луїс Майєр заробив величезну на ті часи суму в 500 тисяч доларів.
На ці гроші він, спільно з Річардом Роландом, організував у Нью-Йорку корпорацію «Metro Pictures». У 1916 році на екрани Америки вийшов перший фільм продюсера Луїса Майєра - «Великий секрет». Тоді він заявив: «Я буду робити тільки ті фільми, які мені буде не соромно показувати своїм дітям».
Реалізуючи свої далекосяжні плани, Майєр вирішив залучити до зйомок кращих артистів. І першою його «здобиччю» стала 22 -річна зірка кіностудії «Vitagraph» Аніта Стюарт. У подальшому Майєр підписав контракт з дружиною Чарлі Чапліна, актрисою Мілдрен Харріс. Розлютившись, зірка «великого німого» викликав неухильного продюсера на кулачну «дуель». Але здоровань Майєр уклав худого Чарлі «однією лівою»...
Знявши низку успішних картин, у тому числі гучний фільм «Доброчесні дружини», Луїс Майєр став все частіше замислюватися про майбутнє. Його енергія явно гальмувалася обмеженими можливостями кіноіндустрії східного узбережжя Америки. Розуміючи, що це очевидний тупик, Майєр прагне розширити ареал діяльності на кіношному терені. Ось тоді-то і відбулася історична зустріч з Маркусом Лоу, в результаті якої він зайняв крісло віце-президента компанії «Metro-Goldwyn-Mayer» в Лос -Анджелесі, з правом «останнього слова»...
Луїс Всемогутній
«Батько був не тільки всемогутнім, він був всезнаючим, - згадувала його дочка Айрін. - У мене в свідомості він навіть плутався з Богом через слово «всемогутній». А ось ветеран кіноцеху Ральф Белламі одного разу порівняв Майєра з Гітлером: «Він не відчував ніяких почуттів до людей». Йому вторила і мегазірка Голлівуду Хелен Хейєс: «Він був справжнім дияволом у плоті... Не просто звір, а най бездушніше створіння, з яким мені доводилося мати справу в житті».
Такі оцінки характеру були значно перебільшені. «Він був справжнім капіталістом і істинним республіканцем, але не тираном, як багато хто думає, - розповідав сценарист Сем Маркс. - Так, він був зобов’язаний проявляти жорсткість у прийнятті рішень, а роблячи так, неможливо не нажити ворогів». А ось продюсер Арманд Дойч знайшов, мабуть, найточнішу оцінку Майєру: «Він прикривав свою жорстокість різними масками. Іноді у нього просто виблискували очі... А те, що визначало суть його характеру, якраз і звело «МGM» на вершину: бажання бути кращим... Він був шоуменом. І двигуном, який тягнув вперед студію, що знімала сорок чи п’ятдесят фільмів на рік, був якраз Луїс Майєр».
За спогадами Кетрін Хепберн, «Студія "MGM" нагадувала казкову школу, де немає випускного класу. Платили там замало, зате ми були захищені». Поет Гаррі Уоррен писав: «О 7-ій ранку ти входиш у ворота «Warner Brothers» під прицілами карабінів охорони і рівно через п’ять хвилин тебе викликає бос: «Вже написав пісню?» А в «Metro» - співають птахи. Зелена трава. У кожного в зубах трубка і під пахвою останній бестселер. Ніхто не працює в «Metro» - там можна сидіти і дивитися як ростуть квіти».
Майєр справді випестив цілий "букет" видатних акторів. Варто назвати тільки їх імена - Грета Гарбо, Джон Гілберт, Норма Ширер, Кларк Гейбл, Роберт Тейлор, Фред Астер, Рудольф Валентино, Джуді Гарланд, Маріо Ланца, Ева Гарднер, Джин Келлі, Джеймс Стюарт, Кетрін Хепберн, Спенсер Трейсі та багато інших.
Саме завдяки Майеру «MGM» стали називати, порівнюючи зі знаменитою ювелірною фірмою, «Тіффані Голлівуду». «На «MGM» більше «зірок», ніж на небі», - писали газети. А директор багатьох фільмів студії Клеренс Браун уточнював: «Луїс Майєр створив більше «зірок», ніж всі інші продюсери Голлівуду разом узяті... Він знав, як поводитися з талантами; знав, що домогтися більшого успіху можна тільки оточивши себе справжніми професіоналами... У підсумку - він створив імперію з нічого».
А ще за ініціативи Майєра в 1927 році була заснована Кіноакадемія, яка через два роки стала присуджувати «Оскар» «кращим з кращих» діячам «фабрики мрій» - акторам, режисерам, сценаристам, операторам...
«Усе неважливо…»
У 1936-му році Луїс Майєр нарешті зайняв кабінет президента «MGM». Тепер він отримував мільйон доларів на рік і міг дозволити завести чистокровних скакунів. Коли в 1947 році йому довелося продати своє ранчо з 248 кіньми, вартість цього "конезаводу" потягнула на 4,4 мільйона доларів. А в 1976-му журнал «Чистокровні верхові Каліфорнії» назвав Майєра «каліфорнійським заводчиком століття».
Важкі часи для президента «MGM» і його кіногіганта настали в кінці 1940-х, після того, як в моду увійшло телебачення, що змінило смак глядачів. До того ж, студія втретє поспіль не отримала «Оскар». Луїс Майєр розійшовся в поглядах на майбутнє кіновиробництва з Радою директорів і покинув кіностудію. А, заодно, розірвавши багаторічний шлюб з Маргарет, одружився на актрисі Лорене Данкер.
Після відставки Майєр пробував займатися політикою, будучи головою Каліфорнійського комітету Республіканської партії. Але, писав Денні Селзник, «він не міг бути щасливий без «MGM». Можливо, ця обставина і спровокувала захворювання на лейкемію. Луїс Майєр помер 29 жовтня 1957 року. Його останніми словами були: «Усе неважливо...» І це сказала людина, яка свого часу придумала термін «Happy End», тобто - «щасливий кінець»...
Саме в рік його смерті «Metro-Goldwyn-Mayer » вперше у своїй історії зазнала значних фінансових втрат...
