Радість від Першого дзвоника затамовує у серцях батьків надію на щасливе майбутнє маленьких синів і дочок – перед дітьми відкривається новий шлях. На жаль, це дано не кожному: на заваді повноцінного шкільного життя може стати погане здоров’я. У нашій країні учні з особливими потребами не залишаються без уваги, вони мають можливість отримати знання вдома.
Про всі особливості такого навчання поцікавилися у директора бучанської школи № 4 Алли Літкевич.
Попри те, що держава взяла курс на інтеграцію діток з фізичними особливостями у загальноосвітнє середовище, є такі ситуації, коли індивідуальна форма навчання залишається єдиним виходом здобути освіту. Насамперед, мова йде про тяжкі тілесні недуги та проблеми психофізичного розвитку. До таких учнів вчителі приходять додому. За часів дворянства це вважалося привілегією, а у сучасному світі – ознака нестабільного самопочуття школяра.
Спеціалісти зазначають, зараз досить ретельно і прискіпливо «відбирають» таких діток. Все-таки їм хочуть дати шанс жити більш повноцінно – спілкуватися з однолітками, брати участь у культурних заходах. Тож, якщо є така можливість, пропонують пересісти за шкільні парти та відвідувати звичайну школу.
![директор бучанської школи № 4 Алли Літкевич]()
- Алло Миколаївно, чи правда, що теперішній стан здоров’я дітей змушує серйозно замислитися над майбутнім молодого покоління?
- На жаль, ми можемо констатувати невтішну тенденцію: з кожним роком у перших класах збільшується кількість дітей із затримкою психофізичного розвитку. Нам, педагогам, складно пояснити, з чим це може бути пов’язано – з екологією, стресами чи іншими факторами.
Те ж саме стосується і діток з особливими потребами. У нашій школі зараз навчається 12 таких учнів, з них – частина відвідує школу, а решта – займаються на дому.
Адже що таке індивідуальна форма навчання? Вона дає можливість дитині працювати і отримувати знання, які не можна здобути в колективі.
Сьогодні ми маємо шестеро школярів, до яких вчителі приходять додому. В усіх – різні ситуації, тож до кожного застосовуємо індивідуальний підхід.
- Наприклад, чому діти залишаються вдома?
- Так, один учень впав і отримав травму хребта, інший – хворіє на епілепсію (хоча такі діти на індивідуальній формі навчання лише в початковій школі, а далі – відвідують школу). Є дитина з ускладненнями після операції, є – візочники.
А щодо молодших класів, то в цьому випадку основною причиною переходу на індивідуальне навчання стають психофізичні вади. І серед цьогорічних першокласників знаходяться діти, які підлягають розгляду на психолого-медико-педагогічній комісії. У разі позитивного рішення фахівців, цих учнів також можуть перевести на індивідуальну форму навчання.
- Тобто, мається на увазі, що такі учні недієздатні?
- Вони просто не можуть знаходитися у колективі: діти не адаптовані до спілкування з іншими, агресивні, неадекватні, гіперактивні настільки, що в подібних випадках потрібне вже медикаментозне лікування. Як правило, вони б’ються, кусаються, кричать, їх ледь «відривають» від батьків. Внаслідок цього, порушується весь навчальний процес, коли в класі ніхто не здатен повноцінно засвоювати знання. Адже, зрозумійте, замість того, щоб навчати – вчитель те і робить, що бігає і шукає школяра.
- Багато хто може вважати: якщо навчання відбувається на дому, то воно швидше «для галочки» і про якість освіти мова не йде...
- Це - помилкове припущення. З переходом на індивідуальну форму навчання у молодших класах учня відвідує один вчитель початкових класів та педагог іноземної мови. У кожного з них – свій графік і кількість навчальних годин (залежить від віку і стану здоров’я школяра). Складаються індивідуальні плани, уроки прописані в розкладі, який погоджується з батьками дітей. Таким чином учні отримують знання. Для роботи зі старшокласниками вже залучаються різні спеціалісти.
Дійсно, може вимоги до «індивідуальників» не такі суворі, як до звичайних школярів, але вони навчаються за тією ж програмою, з тими ж педагогами. Єдина відмінність – як правило, не здають іспитів.
Взагалі, з такими дітьми повинні працювати підготовлені вчителі (потрібне знання вікової психології, розуміння, душевне тепло). Тому мені приємно відзначити, що багато наших педагогів пройшли спеціальні курси.
І ще хотілося б додати: індивідуальна форма навчання – не на все учнівське життя. Можна деякий час займатися з вчителем на дому, а потім – повноцінно відвідувати школу. Все залежить від життєвих обставин. Крім того, такі школярі закріплені за певними класами. Тому, коли відбуваються свята, якісь заходи, їх теж залучають до цього процесу. Це - дуже важливо для подальшого розвитку і ми, адміністрація школи, намагаємося всіляко сприяти подібним починанням.
До сказаного варто додати, що в Бучі, на базі школи №3, створенні всі умови для інклюзивної освіти. Там учні можуть займатися на рівні зі своїми однолітками, спілкуватися і дійсно відчувати себе дітьми. Інша справа, що не всі батьки хочуть йти на такий крок і надають перевагу індивідуальному навчанню. Але чи варто? Це – неприродно відрізати дитину від світу і залишати її на одинці зі своїми проблемами. Тому, якщо дійсно є така можливість (дозволяє здоров’я, є транспорт для перевезення, час у батьків, щоб приділяти цьому питанню увагу) – краще «віддати» дитину до соціуму.
Про всі особливості такого навчання поцікавилися у директора бучанської школи № 4 Алли Літкевич.
Попри те, що держава взяла курс на інтеграцію діток з фізичними особливостями у загальноосвітнє середовище, є такі ситуації, коли індивідуальна форма навчання залишається єдиним виходом здобути освіту. Насамперед, мова йде про тяжкі тілесні недуги та проблеми психофізичного розвитку. До таких учнів вчителі приходять додому. За часів дворянства це вважалося привілегією, а у сучасному світі – ознака нестабільного самопочуття школяра.
Спеціалісти зазначають, зараз досить ретельно і прискіпливо «відбирають» таких діток. Все-таки їм хочуть дати шанс жити більш повноцінно – спілкуватися з однолітками, брати участь у культурних заходах. Тож, якщо є така можливість, пропонують пересісти за шкільні парти та відвідувати звичайну школу.
- Алло Миколаївно, чи правда, що теперішній стан здоров’я дітей змушує серйозно замислитися над майбутнім молодого покоління?- На жаль, ми можемо констатувати невтішну тенденцію: з кожним роком у перших класах збільшується кількість дітей із затримкою психофізичного розвитку. Нам, педагогам, складно пояснити, з чим це може бути пов’язано – з екологією, стресами чи іншими факторами.
Те ж саме стосується і діток з особливими потребами. У нашій школі зараз навчається 12 таких учнів, з них – частина відвідує школу, а решта – займаються на дому.
Адже що таке індивідуальна форма навчання? Вона дає можливість дитині працювати і отримувати знання, які не можна здобути в колективі.
Сьогодні ми маємо шестеро школярів, до яких вчителі приходять додому. В усіх – різні ситуації, тож до кожного застосовуємо індивідуальний підхід.
- Наприклад, чому діти залишаються вдома?
- Так, один учень впав і отримав травму хребта, інший – хворіє на епілепсію (хоча такі діти на індивідуальній формі навчання лише в початковій школі, а далі – відвідують школу). Є дитина з ускладненнями після операції, є – візочники.
А щодо молодших класів, то в цьому випадку основною причиною переходу на індивідуальне навчання стають психофізичні вади. І серед цьогорічних першокласників знаходяться діти, які підлягають розгляду на психолого-медико-педагогічній комісії. У разі позитивного рішення фахівців, цих учнів також можуть перевести на індивідуальну форму навчання.
- Тобто, мається на увазі, що такі учні недієздатні?
- Вони просто не можуть знаходитися у колективі: діти не адаптовані до спілкування з іншими, агресивні, неадекватні, гіперактивні настільки, що в подібних випадках потрібне вже медикаментозне лікування. Як правило, вони б’ються, кусаються, кричать, їх ледь «відривають» від батьків. Внаслідок цього, порушується весь навчальний процес, коли в класі ніхто не здатен повноцінно засвоювати знання. Адже, зрозумійте, замість того, щоб навчати – вчитель те і робить, що бігає і шукає школяра.
- Багато хто може вважати: якщо навчання відбувається на дому, то воно швидше «для галочки» і про якість освіти мова не йде...
- Це - помилкове припущення. З переходом на індивідуальну форму навчання у молодших класах учня відвідує один вчитель початкових класів та педагог іноземної мови. У кожного з них – свій графік і кількість навчальних годин (залежить від віку і стану здоров’я школяра). Складаються індивідуальні плани, уроки прописані в розкладі, який погоджується з батьками дітей. Таким чином учні отримують знання. Для роботи зі старшокласниками вже залучаються різні спеціалісти.
Дійсно, може вимоги до «індивідуальників» не такі суворі, як до звичайних школярів, але вони навчаються за тією ж програмою, з тими ж педагогами. Єдина відмінність – як правило, не здають іспитів.
Взагалі, з такими дітьми повинні працювати підготовлені вчителі (потрібне знання вікової психології, розуміння, душевне тепло). Тому мені приємно відзначити, що багато наших педагогів пройшли спеціальні курси.
І ще хотілося б додати: індивідуальна форма навчання – не на все учнівське життя. Можна деякий час займатися з вчителем на дому, а потім – повноцінно відвідувати школу. Все залежить від життєвих обставин. Крім того, такі школярі закріплені за певними класами. Тому, коли відбуваються свята, якісь заходи, їх теж залучають до цього процесу. Це - дуже важливо для подальшого розвитку і ми, адміністрація школи, намагаємося всіляко сприяти подібним починанням.
До сказаного варто додати, що в Бучі, на базі школи №3, створенні всі умови для інклюзивної освіти. Там учні можуть займатися на рівні зі своїми однолітками, спілкуватися і дійсно відчувати себе дітьми. Інша справа, що не всі батьки хочуть йти на такий крок і надають перевагу індивідуальному навчанню. Але чи варто? Це – неприродно відрізати дитину від світу і залишати її на одинці зі своїми проблемами. Тому, якщо дійсно є така можливість (дозволяє здоров’я, є транспорт для перевезення, час у батьків, щоб приділяти цьому питанню увагу) – краще «віддати» дитину до соціуму.
