30 квітня в місті Ірпені відбулася дуже цікава подія, про яку хочеться говорити і яку хочеться обговорювати.
Та свої роздуми я почну із казки.
В одному царстві жили собі люди. Жили добре, багато, дружньо. Поважали старших, пестили та навчали молодших, любили співати, сміятись, вирощували та дарували один одному квіти. І всі воно були щасливі. Одного разу люди домовились пофарбувати всі будинки у царстві в різні кольори, щоб їх будівлі були такими ж безхмарними, як і їхнє життя. Домовилися та й зробили. Так і жили: любо та втішно.
Але йшов час, у царстві з’явився Злий Чаклун і здивувався, що все так прекрасно у житті звичайних людей. Найбільше дратували його кольорові будинки, сміх дітей та квіти. І вирішив він змінити життя людей, завести у царстві свій порядок. Але як протистояти такій великій кількості щасливих та дружніх людей? Думав – думав та й придумав. На те він і Злий Чаклун. Зачарував царя цього царства, а сам сів на його трон. Наступного дня мешканцям оголосили, що тепер у них почнеться нове, краще життя. А щоб відзначити початок нового життя, цар хоче поновити фарбу на будинках. Люди зраділи тому, що цар дбає про їхній добробут. І будинки були перефарбовані. Але Чаклун пофарбував будинки у білий колір. Потім додав до білої фарби одну краплю чорної і колір будинків ледь-ледь змінився – будинки стали сірими. Через місяць люди звикли до нового забарвлення, та все ще вважали, що їх будинки яскраві, а життя щасливе.
Але через деякий час усе повторилося. Тільки тепер Чаклун додав до білої фарби дві краплі чорної. А потім три краплі, чотири, п’ять… І з часом будинки жителів царства стали чорними, а життя нещасливим: зів’яли квіти, затих сміх, не лунали більше пісні. Та люди цього так і не помітили. Зло перемогло. Злий Чаклун перетворив кольорове на біле, біле на чорне, щастя на горе.
«Антиказка з нещасливим кінцем» - скажете ви. Ні, насправді це урок, бо красиве місто не виникає саме по собі.
Навряд чи, креативна молодь з Ірпінської СЗШ № 2 читала цю казку. Але вона мріє про те, щоб зробити Ірпінь кращим, щоб він засяяв різнобарв’ям, щоб всі його мешканці могли з гордістю сказати: «Ірпінь – це місто мрії, яка втілилась в життя!» І вони вирішили реалізувати свою мрію.
А все почалося з того, що учні вищезгаданої школи пройшли тренінг «8 життєвих компетенцій». Вони загорілися бажанням реалізувати свої мрії і показати свої можливості. Завдяки підтримці Анастасії Попсуй та Володимира Карплюка, які виділили на цей проект кошти, вони змогли зробити це. Також, не можна не згадати директора цієї школи – Ірину Германівну, яка погодилась на ризик та дозволила малювати на території школи, виділила певне місце (бо не може бути хаосу в такій справі). Адже дуже важливо не упустити момент, коли закріплюються моральні норми поводження в суспільстві, формується духовність.
Ескізи вигадували самі діти. Малювали теж. Дивлячись на чудову роботу ми бачимо хлопчика, який милується мальовничим краєвидом. Позаду видніється море. Пливуть кораблі… Милують око рибки. Вода виблискує, віддзеркалюючи теплі промені сонця. Це робить картину ще більш красивою.. Також радує око повітряний змій, якого ненавмисне хтось відпустив. Приваблює око намальоване дітьми.
Тому дуже хочеться подякувати виконавцям проекту - Тимошенко Ірині, Іщенко Дарині, Дубицькій Ліні, Карпенко Дарині, Бєляніну Олегу, Текуч Дарині та всім тим, хто підтримав їх, допоміг.
Цей проект допоміг їм сформувати впевненість у собі, у своїх можливостях, а головне - прикрасити вільну стіну, де, на думку молоді, сірі тони та смуток необхідно було розфарбувати усіма барвами.
![]()
Графіті може прикрасити місто лише тоді, коли це буде творчий підхід, а не стихійний процес.
Усім учням, вчителям сподобалася ідея зробити місто кращим, тому вони запрошують всіх подивитися на результат роботи активної молоді.
Та свої роздуми я почну із казки.
В одному царстві жили собі люди. Жили добре, багато, дружньо. Поважали старших, пестили та навчали молодших, любили співати, сміятись, вирощували та дарували один одному квіти. І всі воно були щасливі. Одного разу люди домовились пофарбувати всі будинки у царстві в різні кольори, щоб їх будівлі були такими ж безхмарними, як і їхнє життя. Домовилися та й зробили. Так і жили: любо та втішно.
Але йшов час, у царстві з’явився Злий Чаклун і здивувався, що все так прекрасно у житті звичайних людей. Найбільше дратували його кольорові будинки, сміх дітей та квіти. І вирішив він змінити життя людей, завести у царстві свій порядок. Але як протистояти такій великій кількості щасливих та дружніх людей? Думав – думав та й придумав. На те він і Злий Чаклун. Зачарував царя цього царства, а сам сів на його трон. Наступного дня мешканцям оголосили, що тепер у них почнеться нове, краще життя. А щоб відзначити початок нового життя, цар хоче поновити фарбу на будинках. Люди зраділи тому, що цар дбає про їхній добробут. І будинки були перефарбовані. Але Чаклун пофарбував будинки у білий колір. Потім додав до білої фарби одну краплю чорної і колір будинків ледь-ледь змінився – будинки стали сірими. Через місяць люди звикли до нового забарвлення, та все ще вважали, що їх будинки яскраві, а життя щасливе.
Але через деякий час усе повторилося. Тільки тепер Чаклун додав до білої фарби дві краплі чорної. А потім три краплі, чотири, п’ять… І з часом будинки жителів царства стали чорними, а життя нещасливим: зів’яли квіти, затих сміх, не лунали більше пісні. Та люди цього так і не помітили. Зло перемогло. Злий Чаклун перетворив кольорове на біле, біле на чорне, щастя на горе.
«Антиказка з нещасливим кінцем» - скажете ви. Ні, насправді це урок, бо красиве місто не виникає саме по собі.
Навряд чи, креативна молодь з Ірпінської СЗШ № 2 читала цю казку. Але вона мріє про те, щоб зробити Ірпінь кращим, щоб він засяяв різнобарв’ям, щоб всі його мешканці могли з гордістю сказати: «Ірпінь – це місто мрії, яка втілилась в життя!» І вони вирішили реалізувати свою мрію.
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
А все почалося з того, що учні вищезгаданої школи пройшли тренінг «8 життєвих компетенцій». Вони загорілися бажанням реалізувати свої мрії і показати свої можливості. Завдяки підтримці Анастасії Попсуй та Володимира Карплюка, які виділили на цей проект кошти, вони змогли зробити це. Також, не можна не згадати директора цієї школи – Ірину Германівну, яка погодилась на ризик та дозволила малювати на території школи, виділила певне місце (бо не може бути хаосу в такій справі). Адже дуже важливо не упустити момент, коли закріплюються моральні норми поводження в суспільстві, формується духовність.
Ескізи вигадували самі діти. Малювали теж. Дивлячись на чудову роботу ми бачимо хлопчика, який милується мальовничим краєвидом. Позаду видніється море. Пливуть кораблі… Милують око рибки. Вода виблискує, віддзеркалюючи теплі промені сонця. Це робить картину ще більш красивою.. Також радує око повітряний змій, якого ненавмисне хтось відпустив. Приваблює око намальоване дітьми.
Тому дуже хочеться подякувати виконавцям проекту - Тимошенко Ірині, Іщенко Дарині, Дубицькій Ліні, Карпенко Дарині, Бєляніну Олегу, Текуч Дарині та всім тим, хто підтримав їх, допоміг.
Цей проект допоміг їм сформувати впевненість у собі, у своїх можливостях, а головне - прикрасити вільну стіну, де, на думку молоді, сірі тони та смуток необхідно було розфарбувати усіма барвами.
Графіті може прикрасити місто лише тоді, коли це буде творчий підхід, а не стихійний процес.
Усім учням, вчителям сподобалася ідея зробити місто кращим, тому вони запрошують всіх подивитися на результат роботи активної молоді.
