» » Інформація для громадян стосовно державної реєстрації актів цивільного стану

Інформація для громадян стосовно державної реєстрації актів цивільного стану

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану вносять зміни до актових записів цивільного стану. Дипломатичні представництва і консульські установи України приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина третя статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану (частина шоста статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). На свідоцтві проставляється штамп "Повторно". Свідоцтво про державну реєстрацію, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку ( пункт 2.22 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 № 96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793 ( далі – Правила внесення змін).

Зміни вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 р. № 1064 ( пункти 1.17 та 2.16 Правил внесення змін).
Питання про внесення змін до актових записів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі ( за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці (пункт 1.10 Правил внесення змін).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:
• особи, щодо якої складено актовий запис; одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
• опікуна недієздатної особи;
• спадкоємців померлого;
• представника органу опіки та піклування під час здійнення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви (частина друга статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).


Державна реєстрація зміни імені

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (стаття 28 Цивільного кодексу України).
Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я (стаття 295 Цивільного кодексу України).
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері (стаття 295 Цивільного кодексу України). У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження, а також у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону (стаття 295 Цивільного кодексу України).


Спрощено державну реєстрацію розірвання шлюбу

З набранням чинності 27.07.2010 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відбулося спрощення порядку розірвання шлюбу. Так, відповідно до нової редакції статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини 7 статті 15 Закону рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Таким чином особам, що розірвали шлюб в судовому порядку після набрання чинності вказаним Законом, не потрібно звертатись до органу державної реєстрації актів цивільного стану за одержанням свідоцтва про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону в паспортах або паспортних документах осіб, шлюб між якими розірвано, проставляється відмітка про розірвання шлюбу за рішенням суду, у разі їх звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
До набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, необхідно було зареєструвати в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчувалось свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Також удосконалено порядок розірвання шлюбу особами, засудженими до позбавлення волі. Зокрема, згідно з положеннями Закону засуджені до позбавлення волі особи, незалежно від строку покарання, мають можливість реалізувати своє право розірвати шлюб, як в судовому порядку, так і в органах державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи, при цьому забезпечується всебічне врахування її майнових та особистих прав. Діючі до прийняття Закону норми позбавляли особу, засуджену до позбавлення волі, ініціювати питання розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану та надавали пріоритет інтересам другого з подружжя.
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар