З 01 січня 2011 року діє Закон України №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, який ухвалено Верховною Радою України 8 липня 2010р.
Із набранням чинності Законом № 2464-VI винятково ним визначаються:
- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;
- платники єдиного внеску;
- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
- розмір єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- орган, що здійснює збір та облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру;
- порядок здійснення державного нагляду за збором і веденням обліку єдиного внеску.
Права та обов’язки платників єдиного внеску встановлено статтею 6 Закону №2464- VI, вони загалом відповідають правам і обов’язкам, визначеним законами з окремих видів соціального страхування, найбільшою мірою – Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV.
Розділ ІІІ Закону №2464-VI регламентує порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а також встановлює розмір єдиного внеску для його платників.
База нарахування єдиного внеску визначається залежно від категорії платників єдиного внеску і майже не відрізняється від існуючої на сьогодні бази нарахування страхових внесків. Під час визначення розміру єдиного внеску для кожної категорії платників враховуються чинні розміри страхових внесків на окремі види соціального страхування.
Стосовно визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами страхування для роботодавців ураховано чинні розміри страхових внесків на чотири види соціального страхування, а базою нарахування єдиного внеску для них є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
При цьому нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Розмір єдиного внеску для роботодавців встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, з урахуванням виду його економічної діяльності. При цьому для кожного підприємства з визначеним класом професійного ризику встановлюватиметься один розмір єдиного внеску, який залежно від класу професійного ризику виробництва становить від 36,76% до 49,70%.
Єдиний внесок з оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців та допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім працюючих інвалідів) нараховується та утримується в розмірі, що відповідає чинному розміру страхового внеску до ПФУ (33,2% -нарахування).
Законом №2464-VI збережено зменшений розмір єдиного внеску для підприємств, на яких працюють інваліди , в тому числі і на лікарняні (8,41%-нарахування).
Слід зазначити, що до платників єдиного внеску належать і фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок), нараховують та сплачують єдиний внесок на загальних підставах (34,7%).
Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування.
Закон про єдиний внесок передбачає, що базою для нарахування єдиного внеску є також сума винагороди фізичної особи за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором, при нарахуванні якої роботодавець повинен нараховувати 34,7% та утримати 2,6% єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із частиною 11 статті 9 закону.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриті спеціальні рахунки, які кодифіковані за платниками залежно від класу професійного ризику виробництва та особливості сплати внеску окремими платниками.
Розподіл єдиного внеску у визначених законом пропорціях за видами страхування в автоматизованому режимі здійснює Державне казначейство України на централізовані рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
В останньому розділі Закону України №2464-VI внесено зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несплату або ухилення від сплати єдиного внеску.
Із набранням чинності Законом № 2464-VI винятково ним визначаються:
- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;
- платники єдиного внеску;
- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
- розмір єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- орган, що здійснює збір та облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру;
- порядок здійснення державного нагляду за збором і веденням обліку єдиного внеску.
Права та обов’язки платників єдиного внеску встановлено статтею 6 Закону №2464- VI, вони загалом відповідають правам і обов’язкам, визначеним законами з окремих видів соціального страхування, найбільшою мірою – Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV.
Розділ ІІІ Закону №2464-VI регламентує порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а також встановлює розмір єдиного внеску для його платників.
База нарахування єдиного внеску визначається залежно від категорії платників єдиного внеску і майже не відрізняється від існуючої на сьогодні бази нарахування страхових внесків. Під час визначення розміру єдиного внеску для кожної категорії платників враховуються чинні розміри страхових внесків на окремі види соціального страхування.
Стосовно визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами страхування для роботодавців ураховано чинні розміри страхових внесків на чотири види соціального страхування, а базою нарахування єдиного внеску для них є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
При цьому нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Розмір єдиного внеску для роботодавців встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, з урахуванням виду його економічної діяльності. При цьому для кожного підприємства з визначеним класом професійного ризику встановлюватиметься один розмір єдиного внеску, який залежно від класу професійного ризику виробництва становить від 36,76% до 49,70%.
Єдиний внесок з оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців та допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім працюючих інвалідів) нараховується та утримується в розмірі, що відповідає чинному розміру страхового внеску до ПФУ (33,2% -нарахування).
Законом №2464-VI збережено зменшений розмір єдиного внеску для підприємств, на яких працюють інваліди , в тому числі і на лікарняні (8,41%-нарахування).
Слід зазначити, що до платників єдиного внеску належать і фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок), нараховують та сплачують єдиний внесок на загальних підставах (34,7%).
Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування.
Закон про єдиний внесок передбачає, що базою для нарахування єдиного внеску є також сума винагороди фізичної особи за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором, при нарахуванні якої роботодавець повинен нараховувати 34,7% та утримати 2,6% єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із частиною 11 статті 9 закону.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриті спеціальні рахунки, які кодифіковані за платниками залежно від класу професійного ризику виробництва та особливості сплати внеску окремими платниками.
Розподіл єдиного внеску у визначених законом пропорціях за видами страхування в автоматизованому режимі здійснює Державне казначейство України на централізовані рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
В останньому розділі Закону України №2464-VI внесено зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несплату або ухилення від сплати єдиного внеску.
