» » Як народжується новорічна іграшка

Як народжується новорічна іграшка

Кульки, зірочки, шишечки, фігурки звіряток – традиційне «вбрання» для наших новорічних ялинок. Без цього вибуху барв і форм – і свято вже не свято, і деревце виглядає сумно.
А як же народжується новорічна іграшка? Хто стоїть за тією красою, яку купуємо у магазинах? Про це журналісти «БН» дізнавалися, поїхавши за 20 км від Бучі – на фабрику ялинкових прикрас, що в Клавдієво.

Колись таких підприємств було декілька на весь Радянський Союз. Нині – це філіал Львівської фабрики ялинкових прикрас. Виробництво – занепадає. Про минулу славу тут мало що нагадує. Облуплені фасади, вицвілі вивіски – ось чим нас зустріло виробництво, яке створює «новорічний настрій». Але основа підприємства збереглася – це невтомні майстри своєї справи. З року в рік вони продовжують творити маленьке диво – виготовляють іграшки, які прикрашають ялинки не лише в українських домівках, а й у Німеччині та Росії.

Ніби казкові ельфи, починають працювати ще з травня. Та «найспекотніша» пора настає з приходом морозної зими. Напружений графік продовжується до грудня, а потім – перерва.
Попри велику зайнятість, майстрині люб'язно погодилися провести для нас невеличку екскурсію.

Почалися «оглядини» із склодувного цеху. Це – «серце» фабрики, бо саме тут бере свій початок іграшка. Першими за справу беруться склодуви. Вони працюють задумливо, не відволікаючись на сторонні звуки. Із скляної трубки робляться заготовки, з яких потім роздуваються кулі потрібного діаметру. У наявності є три «форми»: куля, дзвіночки та верхівка на ялинку. Склодувам потрібно бути максимально уважними і зібраними, адже один не вірний рух – і кулька вважатиметься бракованою. Щоб так «натренуватися» й іграшки виходили ідеальної форми – знадобиться досвід і неабиякий хист. До речі, новачки у цьому цеху – рідкість. Працює переважно «стара гвардія» - люди, які присвятили цій праці багато років життя.

Звичайно, періодично приходять учні, але лише одиницям вдається перейняти справу у майстра.
Повернімося до іграшок. Процес перетворення кульки на красиву прикрасу продовжується. Тож ми вирушаємо до «срібного» цеху, де нас зустріла розмальовниця з 25-річним стажем Світлана Завадська.

«Після того, як склодув видув прозору кульку, починається наступний процес – сріблення. У дві великі ємності наливаються розчини срібла та аміаку: туди по черзі занурюються кульки. Коли сполуки з'єднуються одна з одною – відбувається хімічна реакція, яка називається «реакція срібного дзеркала». Щоб прискорити цей процес, «оброблену» іграшку занурюємо у воду, підігріту до 50-55 градусів Цельсія. Так поступово кулька стає «срібною». Адже срібло осідає на поверхні скляної кульки, а дистильована вода – витікає. Це робиться для того, щоб іграшка була більш яскравою та красивою», - пояснює жінка весь виробничий процес.

Нас запевняють, що дотримуються всіх стандартів і мають сертифікати якості. Адже іграшки вважаються дитячою продукцією, тож і вимоги до них дуже високі. Фарби і лаки – відомих виробників, екологічно чисті.

До речі, для розчину використовується справжнє срібло. За день працівникам вдається виготовити від 1,5 до 3 тисяч кульок – в залежності від їх розміру.

Наступна наша зупинка – фарбувальний цех. Після «сріблення» кульки залишають у спокої, щоб вони добре висохли. На це потрібно близько доби. А потім (за допомогою конвеєру) майбутні іграшки опускають у фарбу: в залежності від того, який колір буде базовим. Кулька ставиться на спеціальні «штирі» і сохне під лампами протягом 20 хвилин.

Остаточне перетворення звичайної скляної кульки на яскраву ялинкову прикрасу відбувається у художньому цеху. Художники як самі придумують «сюжети» іграшок, так і працюють за привезеними зразками.

Олена Марцова, працює на фабриці 12 років. Завдяки її праці ми бачимо справжні іграшки – такими, якими вони лежать на вітринах магазинів чи радують своєю красою на ялинках. Пані Олена – розписує кульки, наносить на них малюнки. Каже, що в залежності від складності візерунку – можна «намалювати» і сто іграшок за день, а можна і 20 прикрас. Ця справа тонка і потребує чималої концентрації уваги, твердої руки і бачення справжнього художника. Спочатку наносяться контури, щоб лінії були рівненькі. А потім пензель майстра робить «картину» вишуканою і довершеною.

Розмальовується акриловими та водоемульсивними фарбами. Кулька декорується присипкою (білою, золотою чи срібною), яка на носиться на спеціальний клей.
Нині в цеху працює 17 художників. Виконують різні малюнки: пейзажі, орнаменти, узори, героїв. Великою популярністю користуються іграшки з логотипами – спецзамовлення різних фірм.
А от іграшок із зображенням символіки Нового року – багато не буває, їх розбирають «на ура». «Скільки цих іграшок не зроби – мабуть, завжди буде мало», - каже пані Олена.
Ось так народжується справжня ялинкова прикраса. Розмальовані, блискучі іграшки готові до виконання своєї місії - прикрашати та дарувати радість у святкові дні.

У пакувальному цеху іграшки «одягають» у красиву упаковку. Таку прикрасу не соромно комусь піднести в якості подарунку. Крім того, за 2 гривні працівники зроблять вам спеціальний напис чи побажання – і звичайна ялинкова прикраса стає справжнім ексклюзивом.

На цьому наша екскурсія завершилася. Придбавши на згадку кульки з усміхненими символами року – дракончиками, вирушили додому. Попри непрезентабельний вигляд приміщення, враження все ж таки залишилися позитивними. Адже скільки б років не було – завжди хочеться вірити у дива і чарівність новорічних свят. Чого і вам бажаємо!


Світлана Завадська, «срібний» цех

Олена Марцова, художній цех

пакувальний цех
Людмила Гладська, Вікторія Кончаківська 
газета: "Бучанські новини"
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 1
Додати коментар
ankan_ii

OFFline

  • ankan_ii (34)
  • Користувачі
  • 29 грудня 2011 10:28
спасибо за репортаж!
Так держать!!!

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.