2011 рік поступово добігає кінця. І хоча попереду ще багато робти та втілення тих чи інших задумів, проте вже можна підбити певні підсумки. Тож, яким є поточний рік для розвитку Бучі, які зміни сталися у житті міста та про майбутні плани – розповідає Бучанський міський голова Анатолій Федорук.
- Анатолію Петровичу, добігає до кінця бюджетний рік. Яким він був для нашого міста?
- Перш за все, як свідомі громадяни щодо бюджетотворення, повинні розуміти деякі прості, але важливі аксіоми. Бюджетний рік можна розцінювати і сприймати по-різному. Якщо ви мене запитали, як посадовця – то одне, як фізичну особу – то зовсім інше. Я – максималіст, і свій світогляд відповідно формую. Скажу, що можна було б в 2011 році спрацювати краще. Для того мали певні передумови. Але не всі ті позитивні тенденції, які передбачалися, вдалося реалізувати. Разом з тим, за результатами 9 місяців можемо говорити про стабільні цифри, сталі показники. Адже статистика річ вперта.
Темп приросту, який нам задало міністерство фінансів на початку 2011 року (це – 43% до бази загального фонду), наша територіальна громада, її трудові колективи, суб’єкти підприємницької діяльності (завдяки співпраці з органами місцевого самоврядування) – перевиконали. Інша справа, що кожен з нас дивиться, як бюджет при виконанні (місцевий, державний) впливає на його статки і можливості.
Наприклад, в масштабах міста гарантовано забезпечували стабільну виплату захищених статей: заробітна плата, енергоносії та інші соціальні виплати. Це при тому, що протягом року тільки 5-6 разів змінювалася мінімальна заробітна плата, надбавки, доплати у педагогічній сфері. Ці рішення приймалися незалежно від органів місцевого самоврядування, але їх виконання покладалося на місцевий бюджет. Більше того, на цьому безгрошів’ї, яке було в 2011 році, ми зуміли зреалізувати низку соціальних програм. До чого веду? До того, що з позиції максималізму, звичайно, хотілося б більшого. Але коли починаємо аналізувати нашу ситуацію (порівнювати з іншими територіальними громадами, ми приходимо до висновку, що 2011 рік був не менш успішний, аніж 2010 рік.
І ми не дарма його прожили, навіть враховуючи всі труднощі: процеси реформувань, які відбуваються і в економіці, і в суспільстві, і в умовах тієї самої кризи, на яку всі кожен рік посилаються.
Тому, вже з позиції чиновника, можу говорити про те, що 2011 рік для нашої територіальної громади є не менш успішним, а навіть – більш «проривним» у багатьох соціальних програмах.
- Чи все із задуманого вдалося реалізувати?
- Багато сподівань покладалося на реалізацію проектів «приурочених» до 2012 року. Люди думали, що до цієї дати всі прийдуть і все нам обов’язково побудують. Але сталося інакше. Всі ті проекти, які мали під собою реальне підґрунтя (інвестор, який мав свою мету і не зважав на «Євро-2012», ця подія була для нього лише стимулом) – реалізувалися. Все ж інше – лишається лише у великих мріях та надіях. Відбулося все так, як відбулося...
- Є якісь напрацювання, у фінансовому плані, щодо наступного року?
- Звісно, все це робиться впродовж всього року, але конкретно із серпня відбувається процес формування бюджету на наступний рік. Скажу, що перевиконання бюджету – дещо навіть заважає обстоювати наступний фінансовий рік перед міністерством фінансів України, перед Київською обласною державною адміністрацією та її структурним підрозділом – управлінням фінансів.
Але нам вдається аргументовати, що 2011 рік не є показовим в частині виконання прибуткового податку з громадян, земельного податку, сплати оренди. Адже в 2010-2011 роках ми жили по перехідних положеннях, напрацьовували базу оподаткування в силу нововведення нормативно-грошової оцінки. А відтак, сталий і стабільний показник можна розцінювати лише протягом 3-5 бюджетних років. Тоді можна буде говорити, що база оподаткування в Бучі є сталою і стабільною. І якраз зараз підходимо до цієї стабільної цифри. Через що говорити, яким буде 2012 бюджетний рік можна тільки тоді, коли ми стовідсотково проаналізуємо хоча б три бюджетні роки і вийдемо на якийсь стабільний показник перспективи. Ось тоді можна стверджувати, що наша територіальна громада є самодостатньою у фінансовому плані і може утримувати ті чи інші об’єкти та не потребувати державного фінансового ресурсу. Поки що це не так – ми є дотаційним населеним пунктом. Поки що.
- Які проекти будемо реалізовувати у найближчому майбутньому?
- Відбулося перше читання державного бюджету на 2012 рік. Хто розуміється на процесі бюджетотворення, той сприйме мою інформацію належним чином. Буча – один із небагатьох населених пунктів, міст обласного значення, який має окрему стрічку в державному бюджеті. Після першого читання ми на соціально-економічний розвиток міста маємо 5 млн грн. Це дає нам можливість впевнено говорити про те, що і друге читання ми там лишимося. А відтак, у перспективі, за будь-яких умов (виконання чи невиконання бюджету), ми зможемо цю цифру додати. Фактично це означає, що можемо добудувати дитячий дошкільний заклад по вул. Центральній, або вирішити проблемне питання по каналізуванню кооперативу «Клин», чи розпочати і завершити будівництво спортивного комплексу біля ЗОШ №2.
- Скажіть, яким чином відбувається співпраця між владою і підприємцями? Чи є вона вигідною для обох сторін?
- На останньому засіданні виконавчого комітету Бучанської міської ради ми аналізували ситуацію щодо сплати податків до місцевого бюджету нашими підприємцями, які здійснюють свою діяльність на території міста. Можемо стверджувально говорити про те, що бізнес в Бучі розвивається. Більше того, ми отримуємо від субєктів господарювання відчутну фінансову допомогу у вигляді податків. Разом із тим, бізнес в Україні (та в Бучі зокрема) не є відокремленим від різних загальнодержавних процесів. Проте нові запровадження, в певній мірі, дають можливість бізнесу відчути себе більш комфортніше.
Повертаючись до об’єктів соціально-економічного розвитку міста скажу, що є плідна співпраця з обласними структурами. Вона дає перспективу в реалізації тих потреб, які має наша територіальна громада (галузь спорту, освіта, медицина). І ми практично щодня відчуваємо від обласної влади цілковите розуміння нашої проблематики. Тож, виходячи із того, як формується бюджет, як реалізовуються ті чи інші програми і маючи таку підтримку і розуміння – переконані, що переважна більшість програм в Бучі буде реалізована.
- Щодо інвестиційної діяльністі: чи «йде» до Бучі бізнес ззовні?
- Її фундамент був закладений значно раніше. Говорити про сьогоднішню інвестиційну привабливість, не зробивши відчутний акцент на напрацюваннях попередніх років, було б неправильно. Ми один із небагатьох населених пунктів Київщини (а відтак і в державі), який має сформовані межі, нормативно-грошову оцінку земель. Маємо розроблені й затверджені детальні плани забудови території, маємо розроблений генеральний план (який наразі коригується), прекрасну спрощену дозвільну систему, яка функціонує в місті. Буча – одна з негатьох, хто намагається зреалізовувати суто інвестиційні проекти за напрямками зонування території, виходячи із реального плану нашого міста.
Коли говорять, що влада повина надати землю, а тоді хтось щось буде будувати, то в нашому випадку ми позбулися цієї згубної практики. Сьогодні, коли звертаються до влади, щоб розпочати свій бізнес, ми пропонуємо: купуйте власність і реалізовуйте той чи інший проект. На жаль, великого пожвавлення в цьому питанні немає. Разом з тим, ті субєкти підприємницької діяльності, які працювали раніше, - свою роботу не згорнули, а навпаки нарощують. Крім того, до Бучі прийшли нові субєкти господарювання, які намагаються в умовах фінансово-економічної кризи реалізовувати ті чи інші проекти. Тож, через два-три роки ми будемо бачити реальні результати їхньої роботи.
- Зараз в усіх на слуху будівництво дороги Ірпінь-Київ. Яка користь від того для нашого міста?
- Будівництво будь-яких доріг і будь-де, а тим більше поруч з нами, може приносити лише втіху і задоволення. Ми розуміємо з вами, що будівництво цієї дороги – це дуже важливий проект для регіону.
Тож, хочу подякувати лобістським можливостям депутата Верховної Ради України Петра Мельника, який, з року в рік торуючи цей шлях, домігся, аби бюджети держави, Києва та Київської області закумулювали свій фінансовий ресурс і розпочали жваво реалізовувати даний проект. Ніколи будівництво дороги Київ-Ірпінь не розглядалося без інтересів територіальної громади міста Бучі щодо транспортного сполучення. А відтак, планується дорога Київ-Ірпінь з виходом на шляхопровід між Бучею та Ірпенем і на Ковельську трасу. Це дасть нам можливість суттєво розвантажити транспортні потоки і навантаження, яке існує на трасі Київ-Ковель. Матимемо другий центральний вїзд до столиці нашої держави. Тому 2012 рік, я сподіваюся, дасть можливість частково, але вирішити питання транспортного сполучення між нашим населеним пунктом і Києвом.
- Чи передбачаються зміни у роботі залізничного транспорту?
- Залізниця у нас завжди є, була і залишається «держава в державі». Багато речей, які там робляться, є не зрозумілими для органів місцевого самоврядування. Звичайно, бувають потрібні тимчасові обмеження у русі – маю на увазі вдосконалення транспортної мережі, ремонт і безпека колій та ін. Але в передмісті Києва ті послуги, що надаються, не дають в повній мірі відчути переваги такого виду траспорту, як електричка. Через що не беруся говорити, що 2012 рік буде знаковим у реконструкції, докорінному переоснащені залізниці, впорядкуванні станційних установ тощо. Зі свого боку місто Буча впорядкувало всі підходи і підїзди (що від нас залежало) і вони відповідають тим потребам, які декларувала Південно-Західна залізниця. Скажу свою субєктивну думку: підготовку до «Євро-2012» залізниця просто провалила. Зважаючи на те, що цей вид транспорту є найбільш поширеним, як пересічний громадянин і як посадовець, – не відчуваю якихось позитивних змін, або, принаймні, намірів відповідати рівню довіри і сподіваню людей.
Більше того, відбувається процес дискомфорту для мешканців – електрички відміняються. У даному випадку взагалі не розумію позиції керівництва Південно-Західної залізниці, зокрема Київської дирекції, яка фактично скасувала низку електропотягів, зручних для людей. Мабуть, працює якась диверсійна група, адже приймаються абсолютно нелогічні рішення. І це при тому, що з місцевого бюджету сплачується проїзд пільговим категоріям громадян… Адже при всіх фінансових негараздах, на які можна посилатися, вперше у 2011 році не було жодної затримки по таких відшкодуваннях.
- Розкажіть, в чому полягає значення нової програми «Соціальна картка»?
- Це – місцевий проект. Виходячи з існуючих потреб ми прийшли до висновку, що потрібно запровадити загальноміську програму соціальної допомоги у вигляді пільг. Це будуть відсоткові знижки (за попередньою домовленністю з підприємцями – 5 відсотків), які надають обєкти господарювання різних форм власності у Бучі. Максимально намагаємося на певну категорію людей (а це понад 8 тис. громадян – пенсіонери, ветерани, інваліди) запровадити «соціальну картку», яка даватиме можливість утримати знижку при купівлі товару чи користуванні послугою.
Маємо прекрасну можливість разом із підприємцями досягнути результату співпраці, де бізнес дійсно буде думати про незахищені верстви населення. І здійснюватиметься це не задопомогою одноразових акцій, а наданням постійної знижки. Тож, плануємо підписати меморандум про співпрацю між різними за категоріями субєктами господарювання і вийти на певний показник. Не допустимо маніпулювання людьми. Адже хтось з підпримців каже: «я роблю знижку 10%». При цьому він замовчую, що зробив накрутку на товар у 40%. Ми ж говоримо про інше – про контроль. Якщо закупочна ціна по області є сталою, то підприємець робить розумну надбавку, яка дає можливість вести і утримувати свій бізнес, і при цьому дає знижку на товар. Тобто, покупець не буде ошуканим. В кінцевому результаті, користувачі цієї послуги зможуть заощадити певний фінансовий ресурс для того, щоб забезпечити свій прожитковий мінімум при отриманні мінімальних пенсій.
Думаю, що до нового року ми обовязково реалізуємо даний проект. І виведемо реальний показник громадян, які дійсно потребують допомоги з боку муніципальної влади і з боку держави.
- Багато громадян звертають з проханням відкрити в тому чи іншому мікрорайоні міста щось на зразок амбулаторії, медичного пункту. Чи реально задовольнити потреби населення і наблизити медичні послуги?
- Ми повинні розуміти, що в державі є певні стандарти. Доступність до об’єкту надання послуги також чітко регламентується. Наприклад, карета швидкої допомоги повинна приїхати до потерпілого через певний відлік часу. Так само є визначена відстань від об’єкту до автобусної зупинки, від споживача до закладу та ін.
Коли говоримо про надання послуги в сфері охорони здоровя, можемо констатувати: відстань від одного кінця Бучі до іншого – 5 км. І я співчуваю жителям тих регіонів, де їдуть 50-60 км до центральної районної лікарні. Ті люди, коли ми починаємо висловлювати такі бажання, нас абсолютно не розуміють. Адже ми хочемо, щоб у нас за порогом обовязково був супермаркет, аптека, почта, і залізниця також підходила під будинок! Звісно, перебільшую, але в багатьох випадках люди так мислять.
Але не може зупинка знаходитися на відстані 250 м одна від одної; як і не можуть медичні пункти бути на кожній вулиці! Такі моменти чітко регламентовані законодавством.
Те ж саме стосується і медицини. Навіть в масштабах області мова йде про оптимізацію медичної галузі. Повинен бути один великий медичний заклад, який би обслуговував 3-4 райони із представництвом у кожному населеному пункті медичної допомоги – денного стаціонару, поліклініки. І говорити про те, що ми в кожному з мікрорайонів, на кожній вулиці маємо побудувати поліклінічний заклад, аптеку і т.д., то це – нереально. Хоча б хотілося. Та навіть за таких умов плануємо, що колись у мікрорайоні Склозаводському (найбільш віддалений від центру міста) буде амбулаторія сімейного лікаря з аптечним закладом.
- Чи передбачається реконструкція станції швидкої медичної допомоги (СШМД)?
- Можу сказати, що з прийняттям у комунальну власність територіальної громади Бучі станції швидкої медичної допомоги – ми не тільки зберегли, але й наростили трудовий колектив, технічне забезпечення самої станції. Зараз там працює 12 бригад, які в повній мірі забезпечують надання невідкладної медичної допомоги в усьому Ірпінському регіоні та в місті Бучі. Крім того, виходячи з нормативів, і зважаючи на потребу, прийняли рішення стовідсотково забезпечити в технічному плані СШМД новими транспортними засобами.
Ще у перспективі розробляємо проекти по реконструкції існуючого приміщення. Все це для того, щоб люди вчасно і якісно отримували послугу.
- Чи відбудуться якісь позитивні зміни у роботі бучанської міліції?
- Міліція – це цілковито державний сегмент управління, який фінансується з державного бюджету. Навіть у радянські часи селищне відділення (на сьогодні – міське) не забезпечувало в повній мірі потреби громадян. Нині тим більше складно говорити, що в нас незабаром буде міський відділ внутрішніх справ з усіма структурними підрозділами.
Наше завдання, як органу місцевого самоврядування, максимально сприяти правоохороним органам, щоб хоча б мінімальна чисельність колективу, яка передбачена, була в наявності. Тоді співробітники міліції в значній мірі могли б виконувати покладені на них функціональні обовязки. Адже потрібно 12 дільничних інспекторів, а в Бучі їх – 4 чоловіки, тому забезпечити стовідсоткове виконання їхніх обовязків – проблематично.
Ми сьогодні дуже хочемо, щоб в нашому місті працювала чергова частина і робимо все для цього можливе. Наприклад, забезпечили камерами спостереження. Тобто, найбільш небезпечні мікрорайони і вулиці будуть зарежимлені відеоспостереженням – із виведенням картинки на центральний пульт. А відтак, у Бучі має працювати чергова частина. Фактично до грудня цього року ми повинні вийти на реалізацію даного проекту. А поки що покладаємося на правоохоронну систему, яку забезпечує Ірпінський міський відділ міліції.
- Нещодавно на баланс Бучі передали Еколого-технічний центр по вул. Мальновського та інше майно. Які перспективи це перед нами відкриває?
- Передача приміщення Еколого-технічного центру від територіальної громади міста Ірпеня – це знаковий епізод в історії наших взаємин. Тому що три роки велася дискусія про те, що даний обєкт має бути у нашій власності. Але в силу багатьох причин передача майна не здійснювалася. Нині ірпінська влада з розумінням віднеслася як до власник потреб і видатків (на утримання виділялися кошти з бюджету, але в приміщенні майже ніхто не займався), так і до потреб нашої територіальної громади.
Звичайно, майно перебуває в аварійному стані. Але виходячи із нагальної потреби функціонування цього закладу, зокрема розвитку позашкілля в Бучі, місцева влада обовязково докладе зусиль, щоб поліпшити матеріально-технічну базу Еколого-технічного центру.
До речі, 2011 рік є знаковим в тому, що наші сусіди прийняли відповідні рішення і по освіті, і по комунальній власності (передали котельні). Лишилася невирішеною ситуація по міжшкільному навчальному комбінаті, що по вул. Кірова. Але думаю, що це також питання часу. Влада і територіальна громада зрозуміють, що утримувати цей заклад для них немає сенсу і кошти можна використовувати більш ефективно в інтересах своїх жителів.
Ми ж виходимо з пропозицією до ірпінської влади про те, аби міжшкільний комбінат максимально ефективно використовувати: частина території – на позашкілля, а частина – станція швидкої медичної допомоги. Адже географічно більш зручного місця для цих потреб (яке є доступним для всього регіону) – годі й шукати. Крім того, це б дало можливість при мінімальних капіталовкладеннях поліпшити умови праці медиків. Тож, сподіваюся, що найближчим часом буде досягнуто порозуміння і в цьому питанні. Воно піде на користь усім територіальним громадам – місту Бучі та всьому Ірпінському регіону.
- Анатолію Петровичу, добігає до кінця бюджетний рік. Яким він був для нашого міста?
- Перш за все, як свідомі громадяни щодо бюджетотворення, повинні розуміти деякі прості, але важливі аксіоми. Бюджетний рік можна розцінювати і сприймати по-різному. Якщо ви мене запитали, як посадовця – то одне, як фізичну особу – то зовсім інше. Я – максималіст, і свій світогляд відповідно формую. Скажу, що можна було б в 2011 році спрацювати краще. Для того мали певні передумови. Але не всі ті позитивні тенденції, які передбачалися, вдалося реалізувати. Разом з тим, за результатами 9 місяців можемо говорити про стабільні цифри, сталі показники. Адже статистика річ вперта.
Темп приросту, який нам задало міністерство фінансів на початку 2011 року (це – 43% до бази загального фонду), наша територіальна громада, її трудові колективи, суб’єкти підприємницької діяльності (завдяки співпраці з органами місцевого самоврядування) – перевиконали. Інша справа, що кожен з нас дивиться, як бюджет при виконанні (місцевий, державний) впливає на його статки і можливості.
Наприклад, в масштабах міста гарантовано забезпечували стабільну виплату захищених статей: заробітна плата, енергоносії та інші соціальні виплати. Це при тому, що протягом року тільки 5-6 разів змінювалася мінімальна заробітна плата, надбавки, доплати у педагогічній сфері. Ці рішення приймалися незалежно від органів місцевого самоврядування, але їх виконання покладалося на місцевий бюджет. Більше того, на цьому безгрошів’ї, яке було в 2011 році, ми зуміли зреалізувати низку соціальних програм. До чого веду? До того, що з позиції максималізму, звичайно, хотілося б більшого. Але коли починаємо аналізувати нашу ситуацію (порівнювати з іншими територіальними громадами, ми приходимо до висновку, що 2011 рік був не менш успішний, аніж 2010 рік.
І ми не дарма його прожили, навіть враховуючи всі труднощі: процеси реформувань, які відбуваються і в економіці, і в суспільстві, і в умовах тієї самої кризи, на яку всі кожен рік посилаються.
Тому, вже з позиції чиновника, можу говорити про те, що 2011 рік для нашої територіальної громади є не менш успішним, а навіть – більш «проривним» у багатьох соціальних програмах.
- Чи все із задуманого вдалося реалізувати?
- Багато сподівань покладалося на реалізацію проектів «приурочених» до 2012 року. Люди думали, що до цієї дати всі прийдуть і все нам обов’язково побудують. Але сталося інакше. Всі ті проекти, які мали під собою реальне підґрунтя (інвестор, який мав свою мету і не зважав на «Євро-2012», ця подія була для нього лише стимулом) – реалізувалися. Все ж інше – лишається лише у великих мріях та надіях. Відбулося все так, як відбулося...
- Є якісь напрацювання, у фінансовому плані, щодо наступного року?
- Звісно, все це робиться впродовж всього року, але конкретно із серпня відбувається процес формування бюджету на наступний рік. Скажу, що перевиконання бюджету – дещо навіть заважає обстоювати наступний фінансовий рік перед міністерством фінансів України, перед Київською обласною державною адміністрацією та її структурним підрозділом – управлінням фінансів.
Але нам вдається аргументовати, що 2011 рік не є показовим в частині виконання прибуткового податку з громадян, земельного податку, сплати оренди. Адже в 2010-2011 роках ми жили по перехідних положеннях, напрацьовували базу оподаткування в силу нововведення нормативно-грошової оцінки. А відтак, сталий і стабільний показник можна розцінювати лише протягом 3-5 бюджетних років. Тоді можна буде говорити, що база оподаткування в Бучі є сталою і стабільною. І якраз зараз підходимо до цієї стабільної цифри. Через що говорити, яким буде 2012 бюджетний рік можна тільки тоді, коли ми стовідсотково проаналізуємо хоча б три бюджетні роки і вийдемо на якийсь стабільний показник перспективи. Ось тоді можна стверджувати, що наша територіальна громада є самодостатньою у фінансовому плані і може утримувати ті чи інші об’єкти та не потребувати державного фінансового ресурсу. Поки що це не так – ми є дотаційним населеним пунктом. Поки що.
- Які проекти будемо реалізовувати у найближчому майбутньому?
- Відбулося перше читання державного бюджету на 2012 рік. Хто розуміється на процесі бюджетотворення, той сприйме мою інформацію належним чином. Буча – один із небагатьох населених пунктів, міст обласного значення, який має окрему стрічку в державному бюджеті. Після першого читання ми на соціально-економічний розвиток міста маємо 5 млн грн. Це дає нам можливість впевнено говорити про те, що і друге читання ми там лишимося. А відтак, у перспективі, за будь-яких умов (виконання чи невиконання бюджету), ми зможемо цю цифру додати. Фактично це означає, що можемо добудувати дитячий дошкільний заклад по вул. Центральній, або вирішити проблемне питання по каналізуванню кооперативу «Клин», чи розпочати і завершити будівництво спортивного комплексу біля ЗОШ №2.
- Скажіть, яким чином відбувається співпраця між владою і підприємцями? Чи є вона вигідною для обох сторін?
- На останньому засіданні виконавчого комітету Бучанської міської ради ми аналізували ситуацію щодо сплати податків до місцевого бюджету нашими підприємцями, які здійснюють свою діяльність на території міста. Можемо стверджувально говорити про те, що бізнес в Бучі розвивається. Більше того, ми отримуємо від субєктів господарювання відчутну фінансову допомогу у вигляді податків. Разом із тим, бізнес в Україні (та в Бучі зокрема) не є відокремленим від різних загальнодержавних процесів. Проте нові запровадження, в певній мірі, дають можливість бізнесу відчути себе більш комфортніше.
Повертаючись до об’єктів соціально-економічного розвитку міста скажу, що є плідна співпраця з обласними структурами. Вона дає перспективу в реалізації тих потреб, які має наша територіальна громада (галузь спорту, освіта, медицина). І ми практично щодня відчуваємо від обласної влади цілковите розуміння нашої проблематики. Тож, виходячи із того, як формується бюджет, як реалізовуються ті чи інші програми і маючи таку підтримку і розуміння – переконані, що переважна більшість програм в Бучі буде реалізована.
- Щодо інвестиційної діяльністі: чи «йде» до Бучі бізнес ззовні?
- Її фундамент був закладений значно раніше. Говорити про сьогоднішню інвестиційну привабливість, не зробивши відчутний акцент на напрацюваннях попередніх років, було б неправильно. Ми один із небагатьох населених пунктів Київщини (а відтак і в державі), який має сформовані межі, нормативно-грошову оцінку земель. Маємо розроблені й затверджені детальні плани забудови території, маємо розроблений генеральний план (який наразі коригується), прекрасну спрощену дозвільну систему, яка функціонує в місті. Буча – одна з негатьох, хто намагається зреалізовувати суто інвестиційні проекти за напрямками зонування території, виходячи із реального плану нашого міста.
Коли говорять, що влада повина надати землю, а тоді хтось щось буде будувати, то в нашому випадку ми позбулися цієї згубної практики. Сьогодні, коли звертаються до влади, щоб розпочати свій бізнес, ми пропонуємо: купуйте власність і реалізовуйте той чи інший проект. На жаль, великого пожвавлення в цьому питанні немає. Разом з тим, ті субєкти підприємницької діяльності, які працювали раніше, - свою роботу не згорнули, а навпаки нарощують. Крім того, до Бучі прийшли нові субєкти господарювання, які намагаються в умовах фінансово-економічної кризи реалізовувати ті чи інші проекти. Тож, через два-три роки ми будемо бачити реальні результати їхньої роботи.
- Зараз в усіх на слуху будівництво дороги Ірпінь-Київ. Яка користь від того для нашого міста?
- Будівництво будь-яких доріг і будь-де, а тим більше поруч з нами, може приносити лише втіху і задоволення. Ми розуміємо з вами, що будівництво цієї дороги – це дуже важливий проект для регіону.
Тож, хочу подякувати лобістським можливостям депутата Верховної Ради України Петра Мельника, який, з року в рік торуючи цей шлях, домігся, аби бюджети держави, Києва та Київської області закумулювали свій фінансовий ресурс і розпочали жваво реалізовувати даний проект. Ніколи будівництво дороги Київ-Ірпінь не розглядалося без інтересів територіальної громади міста Бучі щодо транспортного сполучення. А відтак, планується дорога Київ-Ірпінь з виходом на шляхопровід між Бучею та Ірпенем і на Ковельську трасу. Це дасть нам можливість суттєво розвантажити транспортні потоки і навантаження, яке існує на трасі Київ-Ковель. Матимемо другий центральний вїзд до столиці нашої держави. Тому 2012 рік, я сподіваюся, дасть можливість частково, але вирішити питання транспортного сполучення між нашим населеним пунктом і Києвом.
- Чи передбачаються зміни у роботі залізничного транспорту?
- Залізниця у нас завжди є, була і залишається «держава в державі». Багато речей, які там робляться, є не зрозумілими для органів місцевого самоврядування. Звичайно, бувають потрібні тимчасові обмеження у русі – маю на увазі вдосконалення транспортної мережі, ремонт і безпека колій та ін. Але в передмісті Києва ті послуги, що надаються, не дають в повній мірі відчути переваги такого виду траспорту, як електричка. Через що не беруся говорити, що 2012 рік буде знаковим у реконструкції, докорінному переоснащені залізниці, впорядкуванні станційних установ тощо. Зі свого боку місто Буча впорядкувало всі підходи і підїзди (що від нас залежало) і вони відповідають тим потребам, які декларувала Південно-Західна залізниця. Скажу свою субєктивну думку: підготовку до «Євро-2012» залізниця просто провалила. Зважаючи на те, що цей вид транспорту є найбільш поширеним, як пересічний громадянин і як посадовець, – не відчуваю якихось позитивних змін, або, принаймні, намірів відповідати рівню довіри і сподіваню людей.
Більше того, відбувається процес дискомфорту для мешканців – електрички відміняються. У даному випадку взагалі не розумію позиції керівництва Південно-Західної залізниці, зокрема Київської дирекції, яка фактично скасувала низку електропотягів, зручних для людей. Мабуть, працює якась диверсійна група, адже приймаються абсолютно нелогічні рішення. І це при тому, що з місцевого бюджету сплачується проїзд пільговим категоріям громадян… Адже при всіх фінансових негараздах, на які можна посилатися, вперше у 2011 році не було жодної затримки по таких відшкодуваннях.
- Розкажіть, в чому полягає значення нової програми «Соціальна картка»?
- Це – місцевий проект. Виходячи з існуючих потреб ми прийшли до висновку, що потрібно запровадити загальноміську програму соціальної допомоги у вигляді пільг. Це будуть відсоткові знижки (за попередньою домовленністю з підприємцями – 5 відсотків), які надають обєкти господарювання різних форм власності у Бучі. Максимально намагаємося на певну категорію людей (а це понад 8 тис. громадян – пенсіонери, ветерани, інваліди) запровадити «соціальну картку», яка даватиме можливість утримати знижку при купівлі товару чи користуванні послугою.
Маємо прекрасну можливість разом із підприємцями досягнути результату співпраці, де бізнес дійсно буде думати про незахищені верстви населення. І здійснюватиметься це не задопомогою одноразових акцій, а наданням постійної знижки. Тож, плануємо підписати меморандум про співпрацю між різними за категоріями субєктами господарювання і вийти на певний показник. Не допустимо маніпулювання людьми. Адже хтось з підпримців каже: «я роблю знижку 10%». При цьому він замовчую, що зробив накрутку на товар у 40%. Ми ж говоримо про інше – про контроль. Якщо закупочна ціна по області є сталою, то підприємець робить розумну надбавку, яка дає можливість вести і утримувати свій бізнес, і при цьому дає знижку на товар. Тобто, покупець не буде ошуканим. В кінцевому результаті, користувачі цієї послуги зможуть заощадити певний фінансовий ресурс для того, щоб забезпечити свій прожитковий мінімум при отриманні мінімальних пенсій.
Думаю, що до нового року ми обовязково реалізуємо даний проект. І виведемо реальний показник громадян, які дійсно потребують допомоги з боку муніципальної влади і з боку держави.
- Багато громадян звертають з проханням відкрити в тому чи іншому мікрорайоні міста щось на зразок амбулаторії, медичного пункту. Чи реально задовольнити потреби населення і наблизити медичні послуги?
- Ми повинні розуміти, що в державі є певні стандарти. Доступність до об’єкту надання послуги також чітко регламентується. Наприклад, карета швидкої допомоги повинна приїхати до потерпілого через певний відлік часу. Так само є визначена відстань від об’єкту до автобусної зупинки, від споживача до закладу та ін.
Коли говоримо про надання послуги в сфері охорони здоровя, можемо констатувати: відстань від одного кінця Бучі до іншого – 5 км. І я співчуваю жителям тих регіонів, де їдуть 50-60 км до центральної районної лікарні. Ті люди, коли ми починаємо висловлювати такі бажання, нас абсолютно не розуміють. Адже ми хочемо, щоб у нас за порогом обовязково був супермаркет, аптека, почта, і залізниця також підходила під будинок! Звісно, перебільшую, але в багатьох випадках люди так мислять.
Але не може зупинка знаходитися на відстані 250 м одна від одної; як і не можуть медичні пункти бути на кожній вулиці! Такі моменти чітко регламентовані законодавством.
Те ж саме стосується і медицини. Навіть в масштабах області мова йде про оптимізацію медичної галузі. Повинен бути один великий медичний заклад, який би обслуговував 3-4 райони із представництвом у кожному населеному пункті медичної допомоги – денного стаціонару, поліклініки. І говорити про те, що ми в кожному з мікрорайонів, на кожній вулиці маємо побудувати поліклінічний заклад, аптеку і т.д., то це – нереально. Хоча б хотілося. Та навіть за таких умов плануємо, що колись у мікрорайоні Склозаводському (найбільш віддалений від центру міста) буде амбулаторія сімейного лікаря з аптечним закладом.
- Чи передбачається реконструкція станції швидкої медичної допомоги (СШМД)?
- Можу сказати, що з прийняттям у комунальну власність територіальної громади Бучі станції швидкої медичної допомоги – ми не тільки зберегли, але й наростили трудовий колектив, технічне забезпечення самої станції. Зараз там працює 12 бригад, які в повній мірі забезпечують надання невідкладної медичної допомоги в усьому Ірпінському регіоні та в місті Бучі. Крім того, виходячи з нормативів, і зважаючи на потребу, прийняли рішення стовідсотково забезпечити в технічному плані СШМД новими транспортними засобами.
Ще у перспективі розробляємо проекти по реконструкції існуючого приміщення. Все це для того, щоб люди вчасно і якісно отримували послугу.
- Чи відбудуться якісь позитивні зміни у роботі бучанської міліції?
- Міліція – це цілковито державний сегмент управління, який фінансується з державного бюджету. Навіть у радянські часи селищне відділення (на сьогодні – міське) не забезпечувало в повній мірі потреби громадян. Нині тим більше складно говорити, що в нас незабаром буде міський відділ внутрішніх справ з усіма структурними підрозділами.
Наше завдання, як органу місцевого самоврядування, максимально сприяти правоохороним органам, щоб хоча б мінімальна чисельність колективу, яка передбачена, була в наявності. Тоді співробітники міліції в значній мірі могли б виконувати покладені на них функціональні обовязки. Адже потрібно 12 дільничних інспекторів, а в Бучі їх – 4 чоловіки, тому забезпечити стовідсоткове виконання їхніх обовязків – проблематично.
Ми сьогодні дуже хочемо, щоб в нашому місті працювала чергова частина і робимо все для цього можливе. Наприклад, забезпечили камерами спостереження. Тобто, найбільш небезпечні мікрорайони і вулиці будуть зарежимлені відеоспостереженням – із виведенням картинки на центральний пульт. А відтак, у Бучі має працювати чергова частина. Фактично до грудня цього року ми повинні вийти на реалізацію даного проекту. А поки що покладаємося на правоохоронну систему, яку забезпечує Ірпінський міський відділ міліції.
- Нещодавно на баланс Бучі передали Еколого-технічний центр по вул. Мальновського та інше майно. Які перспективи це перед нами відкриває?
- Передача приміщення Еколого-технічного центру від територіальної громади міста Ірпеня – це знаковий епізод в історії наших взаємин. Тому що три роки велася дискусія про те, що даний обєкт має бути у нашій власності. Але в силу багатьох причин передача майна не здійснювалася. Нині ірпінська влада з розумінням віднеслася як до власник потреб і видатків (на утримання виділялися кошти з бюджету, але в приміщенні майже ніхто не займався), так і до потреб нашої територіальної громади.
Звичайно, майно перебуває в аварійному стані. Але виходячи із нагальної потреби функціонування цього закладу, зокрема розвитку позашкілля в Бучі, місцева влада обовязково докладе зусиль, щоб поліпшити матеріально-технічну базу Еколого-технічного центру.
До речі, 2011 рік є знаковим в тому, що наші сусіди прийняли відповідні рішення і по освіті, і по комунальній власності (передали котельні). Лишилася невирішеною ситуація по міжшкільному навчальному комбінаті, що по вул. Кірова. Але думаю, що це також питання часу. Влада і територіальна громада зрозуміють, що утримувати цей заклад для них немає сенсу і кошти можна використовувати більш ефективно в інтересах своїх жителів.
Ми ж виходимо з пропозицією до ірпінської влади про те, аби міжшкільний комбінат максимально ефективно використовувати: частина території – на позашкілля, а частина – станція швидкої медичної допомоги. Адже географічно більш зручного місця для цих потреб (яке є доступним для всього регіону) – годі й шукати. Крім того, це б дало можливість при мінімальних капіталовкладеннях поліпшити умови праці медиків. Тож, сподіваюся, що найближчим часом буде досягнуто порозуміння і в цьому питанні. Воно піде на користь усім територіальним громадам – місту Бучі та всьому Ірпінському регіону.
