Музичний проект «2013»: «Хочемо бути почутими!»

Останнім часом культурне життя нашого міста стало досить динамічним. Багато в чому завдяки талановитим людям, які тут живуть і прославляють край. Проте, в музичному плані досі залишаються ніким не заповнені ніші. У Бучі дуже мало прогресивних гуртів, які були б цікавими для молоді. Немає ані різномаїття музичних стилів, ані широкого репертуару.
Та є молоді команди, які прагнуть об’єднатися задля творчої самореалізації. Вони енергійні та перспективні, бо, не зважаючи на труднощі, продовжують творити, записувати нові пісні і планувати. Один з таких колективів – музичний проект «2013». Що собою представляє цей гурт і яка його мета – розповідає Михайло Невідомський, який є учасником гурту та автором віршів.

- Михайле, розкажи про себе: ким працюєш? Чим захоплюєшся окрім музики?
- Мені – 25 років, народився, виріс і живу в Бучі. Закінчив Київське училище культури і мистецтв. Тож, за спеціальністю – організатор театралізованих свят.
Дуже люблю писати вірші. Моя муза – не капризна і приходить всюди: у маршрутках, під час роботи, коли відпочиваю. Мабуть тому, що вірші «списую» з душі. За допомогою поетичних рядків я висловлюю свої думки. А їх чимало. У мене в житті було багато складних періодів: довго і тяжко хворів, втрачав близьких людей. Тому все, що було у душі – поступово знаходило відображення в творчості.

- Проект «2013» - це твій дебют, як музиканта? Взагалі, з чого все розпочиналося?
- Це не перший музичний досвід. П’ять років тому була створена група, яка називалася «Again the will» - грали «тяжку» музику. Але так склалося, що ми з хлопцями жодного разу не виступали в Бучі й не афішували себе.
Наша концертна діяльність переважно велася в столичних клубах, зокрема «Бінго». Заявили про себе і на фестивалі «Червона рута». Виступали на радіо й навіть у «домашніх умовах» записали альбом «Утилізація свідомості».
Але згодом в кожного з’явилися свої інтереси і гурт розпався.

- Гурт розпався, щоб через декілька років відтворитися вже в новому складі?
- Ні, «2013» - то зовсім інша історія. Разом із однодумцями вирішили створити проект, який був би доступним і зрозумілим для більшості меломанів. Скажу відверто, з вокалом у нас не склалося, тому вирішили працювати у стилі хіп-хоп – це і по-молодіжному, і, як мені здається, більш емоційно.
І якщо унікальним голосом ніхто зі складу проекту не може похизуватися, то наші тексти – завжди зі смислом. Кожна пісня – це історія, яка чому навчає, відображає ту чи іншу грань життя. Ми віримо в те, про що співаємо, тому наші виступи – завжди щирі.
Поки що записуємося в домашніх умовах. Та якщо наші пісні сподобаються людям, будемо думати над створенням альбому в студійних умовах.

- На яких людях «тримається» команда?
- Пісні ми виконуємо разом з товаришем - Володимиром Літковським. Не так давно до нас приєдналася ще одна бучанка – Юлія Шатило. Дівчина займається вокалом і не раз виступала на загальноміських святах.
Попри це, остаточно склад «2013» ще не сформований. Ми – у пошуку. Трошки гальмує те, що ніхто не має спеціальної музичної освіти. Та це не є для нас перешкодою на шляху до реалізації задумів. Плануємо виступати як «живим» складом, так і під мінусовку. Будуть і акустичні концерти.

- Михайле, кожен гурт, який виходить на сцену, має певну мету: гроші, славу, успіх, визнання. А чого прагне ваш колектив?
- Вважаю, що кожна людина має право бути почутою. Адже завжди є право вибору – дивитися, чи перемкнути телеканал, слухати пісню чи видалити її. Що не подобається одним – буде до душі іншим.
А якщо говорити глобально, то навіть на прикладі нашої естради мало знайдеш красивих голосів. Переважна більшість артистів – це добре розкручені проекти, це – шоу. І вони також потрібні.
Наша команда ні на що особливо не розраховує – ми просто хочемо бути почутими!

- Уже десь виступали?
- Так, був один концерт у клубі «Прайм», де ми грали на живо. Але, як каже народна мудрість, «первый блин всегда комом»: десь щось трошки не вийшло. Та все одно – це гарний досвід і, сподіваюся, початок до подальшого сходження. Ми стараємося, тому все у нас вийде.

- Вас часто критикують? Як сприймаєте негативне ставлення до себе? Звісно, якщо таке стається...
- Критика є – і конструктивна, і не дуже. Але вона нас не зупиняє, а навпаки – додає якогось запалу, бажання вдосконалюватися. Набагато гірше, якщо б на наші виступи не було жодної реакції. А так хоч знаємо, у якому напрямку рухатися.
Наші пісні й музика комусь подобаються, а комусь – ні. Але все це нормально, так має бути.

- Серйозно «розкручуватися» без грошей – дуже складно. Вам хтось допомагає?
- У фінансовому плані все організовуємо самі, хоча рівень прибутків такий, як і у мільйонів українців. Серед нас немає людей з великими статками чи зв’язками. Тому поки що записуємося на дешевий мікрофон і за допомогою стандартної програми. Адже прекрасно розуміємо, що зірки з неба самі не впадуть. Сподіваємося, що колись буде більше можливостей «перевести» нашу творчу діяльність на більш якісний рівень.

- Про що ваші пісні?
- Про життя. Наприклад, у пісні про Бучу (можна ще назвати – спогади з дитинства) показано все добре, все рідне, що пов’язане з нашим містом.
Але якщо чесно, є бажання написати ще одну пісню про Бучу і показати місто зовсім з іншого боку – виявити існуючі соціальні проблеми. Мова йде про наркоманію, духовне зубожіння, небажання жити краще. Вже працюю над текстом.
Є пісня «Сказка о вечной любви» - рекомендую бучанцям її послухати, адже там піднімаються вічні істини: вірність, порозуміння, високі почуття.
Найголовніше, на що я хочу звернути увагу у своїх текстах, - це питання моральності, гармонії людини з навколишнім світом.

- І на завершення нашої розмови, традиційне для творчих людей запитання: які ваші плани на майбутнє?
- Надалі хочеться записувати більш жорсткіші треки, щось гостросоціальне. І не важливо – слова пісні долетять до двох людей, чи двох мільйонів. Навіть якщо хтось один замислиться над почутими словами і це змусить його змінити спосіб життя, то всі наші старання не будуть даремними.

До уваги читачів: Дебютовый альбом гурту 2013 під назвою "Пыль"