» » Пісня "Про Бучу"

Пісня "Про Бучу"

Про автора: Невідомський Михайло Валентинович проживаю в Лісовій Бучі, студент, 25 років.
Займаюсь музикою, пишу вірші ще зі школи..


Пісня "Про Бучу":
автор музики: Літковський Володимир
автор тексту: Невідомський Михайло




Ти
Є тільки ти, все інше лиш примара,
Є тільки ти, все інше пустота.
Я дихаю, бо я тебе кохаю,
Ти віра, ти повітря, ти вода.

У снах своїх цілую ніжні руки,
Таких як ти небуде й небуло.
І може завтра я помру у муках,
Ти воскресиш мене, усім смертям на зло.
Нехай так зараз тяжко, я на грані,
Та тим хто вірить легко не буває.

Я житму бо в мене є кохання,
Воно одне й ніколи не згасає.
Тобі одній я кланяюсь у ноги,
Тебе одну кохатиму завжди.
Мені нетреба їхні всі дроги,
У мене є одна, туди де ти...
***


Тернові вінки в червоних стрічках,
Надіті давно на наші краї.
Кати на майданах ще досі стоять,
Україно я плачу, за муки твої.

Я знаю що смерть дуже схожа на зірку,
На рай сатани, на дешеві ковбаси.
Та зараз нажаль я небачу надії,
І вчорашні режими сховали під ряси.

Червоні наслідники моляться в храмах,
Які руйнували своїми ж руками.
На підвищення пенсій чекає бабуся,
Чекає від влади небесної манни.

І згадує Сталіна, плаче ночами,
Їй сумно, що зникли дешеві продукти.
Онуків своїх ворогами вважає,
За те що згадали трагедію «Крутів».

Так сумно країно, так тяжко тут жити,
І чути в тролейбусі мову не рідну.
Та все ж таки вірю, що можна змінити,
Ще встигнути можна розбити цю стіну…
***

Маски
Мені не личать ваші маски,
Мені не треба ваші сни
І не вдягайте дітям каски,
Не допоможуть їм вони.

Не докачались реферати
На порно сайтах їхні очі,
Їх батько не покине офіс,
А мати жити з ним не хоче.

У неї інший,в нього ліпше
І їй плювати на родину.
Вона розірве наші вірші
І розібє життя об стіну.

Повиростають хворі діти,
Зарегеструються на сайтах.
Таку систему вже не збити,
Себе лиш знайдем по палатах.

Але заснути теж не вихід,
То ж варто спробувати брате.
Якщо не збити,значить вбити,
Система ця життя не варта.
***

I love
Кохання буває одне,
Все інше тупі повтори,
Почуття вже не будуть прозорі,
Не варто бруднити себе.

Прислухайся краще до серця,
Не ведись на потворні інстинкти,
Людина,не схожа мясо,
Кохання буває лиш раз...
***

Вірність
Любов-це вірність,вірність-це любов,
Вони як сестри нерозлучні.
Коханій вірність-значить вірність Богу,
Без вірності кохання утопічне.
Без вірності немає почуттів...
***

Поети
Кава без цукру найкращий наркотик,
Лампа, як сонце, старі монітори.
Поїздка в метро-збір думок і емоцій,
І в хід вже пішла етикетка від коли.

Не буває у світі поганих поетів,
Кожен, хто пише-вже вміє літати.
Кожен, хто списує правду із серця,
Ніколи не змінить свободу на грати.

На задніх сидіннях спітнілих маршруток,
Пишуться фрази, що схвалені небом.
Не буває у світі поганих поетів,
Бувають лиші ті, що не дякують небу...
***

Тобі, рідне місто
В тобі є те,чого немає в інших,
Тримають небо всі твої дерева.
Я так люблю ці вулиці і парки
І раю іншого мені не треба.

З тобою Буча дихається легше,
Ми разовм переможемо невдачі,
Яким би злим життя це не було,
З тобою рідне місто не заплачу.
***

Город надежды
Город от Бога, здесь прячется правда,
Купол сверкает на Храме так ярко.
Хочется жить, сльозы высохнут быстро,
Даже если за двадцать, даже если за тридцать.

На Киевской площади вечером людно,
Зажгутся фонарики,станет уютно.
Неважно жара,или серые тучи,
Тебе харашо, ты ведь родом из Бучи
***

Бучанським повітрям неможливо напитись
Бучанським повітрям неможливо напитись,
Його на не вистачить в інших містах.
Коли відїзжаєм у серці лишаєм,
Дотики міста, що бачим у снах.

Так хочеться знову пройти по дорогах,
Якими з дитинства ходили всі ми.
Зайти на хвилину до рідної школи,
На мить повернутись у дні чарівні...
***

Ти
Незнаю хто я в цьому світі,
Не зміг я тут себе знайти.
Хотів навічно заблукати,
Але мене спиняєш Ти!

Я малював Тебе на тілі,
Я малював Тебе на серці.
Ти кожен день даєш ту силу,
Яка не дасть мені померти.

Одна любов, одна навіки,
Одна весна, одне життя.
В Тобі злились мої всі ріки,
В Тобі зійшла моя зоря.

Ти ангел, ти спустилась з неба,
Ти Богом зцілене життя...
***

Буча
Під шум електричок не важко заснути,
Завтра футбол, "Ювілейний"чекає.
У рідному місті усе стало рідним,
Це наша фортеця,це наш клаптик раю.
***


Неможливо дощі спалити
Неможливо дощі спалити,
Вони не горітимуть в пеклі.
Будуть пожежі гасити,
Краплі у чорному светрі.

Неможливо прибити воду,
Лиш цвяхи починають ржавіти.
Вони нас не будуть колоти,
Їх іржа перетворить на квіти.

Неможливо зловити вітер,
Він розірве гнилу тканину.
А його не розірвуть кулі,
Він спокійно ступає на міну.

Неможливо спинити правду,
Лиш на деякий проміжок вбити.
Та вона воскресає постійно,
Заставляє зневірених жити.
***

Кімната
Кімната схожа на полон,
Коли у ній одна душа.
Не дзвонить більше телефон,
Не написати вже вірша.

У шафі крила, сміх у банках,
Розмова з стінамипуста.
Ніхто не кличе до сніданку,
Не принесе поштар листа.
***

Ескалатор
Життя великий ескалатор,
Хтось їде вгору, хтось донизу.
Отримавши на вході візу,
Розподіляються тіла...


Труна
Труна стояла на стільцях,
Та поруч небуло людей,
Лиш мертвий сніг, і мертва тиша,
І згусток втрачених ідей.

В труні лежала Україна,
Хоча й ще дихала вона,
Нікому не потрібна стала,
І дім її тепер труна.

Та не наважились ховати,
Порозбігалися кати.
Тепер сидять по своїх хатах,
І пхають салом животи.

У них є все, але нема нічого,
У них порожні душі є.
Вони жирують на кістках,
Країна у труні гниє.

Хто стане тим хто дасть їй руку,
Хто скаже всім – Вона жива!
Нечути кроків порятунку,
Стоїть в самотності труна.

Вона стоїть одна у тиші,
Народ завис давно на сайті,
А Україна плаче гірко,
В її ворота бють пенальті.

В її красиве ніжне тіло,
Цвяхи вбивають божевільні.
Вона вмирати нехотіла,
Останні дні такі повльні.

Невже ти й далі будеш спати?
Невже пройдеш спокійно далі?
Невже не скажеш їй слова?
Яких вона давно чекає...

Зроби цей крок, тиж хочеш щастя!
Тиж хочеш віри і любові.
Скажи ти їй що ти із нею,
Що не допустиш більше крові...
***

Разом
Ми будем разом все одно,
В моїх думках є тільки Ти.
Я вірю лиш твоїм очам,
Для тебе сяють всі зірки.

Мій кожен день і ніч це Ти,
Моє повітря і вода.
Я буду поруч назавжди,
Бо перед Богом ми сім`я.

Твої дзвінки продовжують життя,
Твої слова вони немов з небес.
Я мертвим був коли тебе не знав,
При зустрічі з Тобою я воскрес.

Я знаю що далеко не святий,
Але я вірю в те,що є святим.
Пробач за все, що я робив не так,
І що здавався іншим.. не таким.
Скажу єдине- я тебе кохаю…

І це не просто фраза, це від Бога.
Моє ти сонце, що так ніжно гріє,
Крім тебе непобачу я нікого.

Для мене Ти сестра і друг і вічність,
Для мене вірність Ти і правда.
Для мене Ти найвище почуття,
І лиш для Тебе я прокинусь завтра...
***
Михайло Невідомський 
Михайло Невідомський
  6
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 1
Додати коментар
Vidguk

OFFline

  • Vidguk (54)
  • Місцевий
  • 27 серпня 2011 21:55
Интересно. Молодец. Но учиться бы тебе, Миша. А талантлив ты однозначно. Обязательно позвони мне.
Светлана Брониславовна.

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.