У Ворзельському музей історії та культури «Уваровський дім» пройшли чергові наукові читання та відкрито експозицію, присвячену видатному українському композитору-ворзельцю Б.М. Лятошинському.
Вже понад два роки працює у Ворзелі музей історії та культури «Уваровський дім». За цей час він здобув заслужене визнання як культурний центр всього Приірпіння. У експозиції закладу можна оглянути виставки старовинних меблів, старовинних та сучасних фото селища, експозицію з історії Ворзельського підпілля, виставки творів прикладного мистецтва, живопису та ін. Серед відвідувачів музею, а за минулий рік їх було близько 9000, – представники з усіх областей України, про що красномовно свідчать записи у книзі відгуків.
Свідченням серйозного ставлення до вивчення історії рідного краю та плідної співпраці працівників музею з відділом краєзнавства та туризму відділу освіти Ірпінської держадміністрації, Міжнародною академією козацтва, Національною музичною Академією ім. П.І.Чайковського, Національною Спілкою композиторів України, іншими творчими та науковими закладами стало започаткування циклу наукових читань «Сторінками історії Київщини». Ці заходи покликані висвітлювати маловідомі сторінки історії Київщини, надати можливість молодим науковцям, студентству, краєзнавцям оприлюднити та провести обговорення своїх досліджень з краєзнавства та історії Київщини перед фаховими науковцями та широким загалом, залучити до краєзнавчих досліджень усіх, хто цікавиться історією.
Ворзельські наукові читання – періодичний захід, який проводиться щоквартально. Тематика читань включає насамперед дослідження життя та діяльності видатних людей Київщини та Приірпіння (згадаймо, наприклад, про Ворзельський Будинок композиторів та Ірпінський Будинок письменників – справжню мекку видатних людей України), інші цікаві та маловідомі сторінки історії краю. Щоразу за матеріалами читань організатори видають збірники з доповідями усіх учасників читань.
27 березня у Ворзельському музеї історії та культури пройшли ІІІ наукові читання на тему: «Творчість Б. Лятошинського і Київщина» і відкриття постійнодіючої музейної експозиції, просвяченої великому композитору – ворзельцю. В експозиції представлено фотографії з сімейного архіву Лятошинського (переважна більшість з них експонуються вперше), ноти та музичні записи його творів, а також деякі особисті речі композитора. Зацікавлення у відвідувачів, напевне, викличуть олівці Б.М. Лятошинського, якими він писав ноти та стілець, на якому композитор любив сидіти, коли працював над своїми творами. Усі ці експонати люб’язно передані музею внучатим племінником Б.М. Лятошинського В.О. Гомоном.
Видатний виконавець професор Борис Деменко передав музею свої записи усіх фортепіанних сольних творів Лятошинського, які він виконав та записав у 1960-х роках, а відомий мистецьтвознавець та дослідник життя і творчості композитора професор М.Д. Копиця передала свою фундаментальну працю «Епістолярна спадщина Б.М. Лятошинського і Р.М. Глієра».
Значення цієї події ще довго треба усвідомлювати, щоб зрозуміти її велич: у Ворзелі, де все своє життя прожив великий композитор звучала його музика та музика його учнів Володимира Губи, Євгена Станковича, Віталя Годзяцького, Валентина Сільвестрова та Лесі Дичко у виконанні лауреатів українських та міжнародних конкурсів звучала музика Б.М.Лятошинського та його учнів Володимира Губи, Євгена Станковича, Віталя Годзяцького, Валентина Сільвестрова та Лесі Дичко у виконанні лауреатів українських та міжнародних конкурсів Полтавця Арсенія (скрипка), Віхляєвої Марії (ф-но), Лаврової Тетяни (віолончель), Гомон Тетяни (ф-но), Ніколаєва Дениса (флейта), Лавриненко Артема (ф-но), Смовж Ореста (скрипка), Яковенко Арсена, Ходакової Тамари (сопрано), Королько Наталії (ф-но), Вєнцової Олександри (скрипка), Науменко Романа (ф-но), Степаненко Максима (скрипка), Харитонової Дарії (ф-но), Карасько Ольги (скрипка), Білоусової Юлії (віолончель) та Ващук Ольги (ф-но). Композитори Віталій Годзяцький та Володимир Губа, що були присутні на концерті, зазначили, що майстерність сьогоднішніх молодих виконавців казково високого рівня, в чому переконалися всі присутні!
Ведуча концерту та наукових читань, музикознавець, професор Національної музичної Академії ім. П.І.Чайковського Маріанна Давидівна Копиця вказала на сумний факт того, що українська громадськість мало цінує свою національну культуру: ЗМІ не згадали ні про М. Лисенка, ні про Б. Лятошинського, пам’ятні дати котрих є в березневому календарі, в той час, як в Угорщині музика Бартока у день його народження звучить зранку до вечора, а Польща відзначила 200-річчя Шопена так, що весь світ долучився до слухання його музики не на один день.
Щоб цінувати – треба спершу знати, а щоб знати – треба пропагувати: виконувати, розказувати. Саме цю мету підтримали Національна Спілка композиторів України, Національна музична Академія, музей історії та культури «Уваровський дім» та Ворзельська селищна рада. Постать Лятошинського, можливо, найвеличніша в українській музиці ХХ століття в першу чергу музикою, потім – його композиторською школою, що представлена такими іменами: Ігор Шамо, Віталій Годзяцький, Валентин Сільвестров, Леонід Грабовський, Володимир Губа, Эвген Станкович, Леся Дичко, Іван Карабиць.
Їхня музика – золотий фонд української музичної культури!
Мистецька палітра творів композитора широка: від обробок українських народних пісень, що сприймаються будь-яким слухачем, до авангардистських творів, що сприймаються переважно лише музикантами-професіоналами академічного напрямку. Але є одна особливість музики майстра, що присутня в усіх його творах: найвищий професіоналізм, щирість та експресія. Більшість його творів – мінорного забарвлення та навіть трагічного настрою. І то не дивно, коли дослідити особливості та обставини його життя. А вони драматичні й трагічні. На його очах – перша світова війна, що охопила всю Європу, червона революція, котра претендувала на побудову досконалого суспільства, на рівність народів, братерство та мир, але наслідком якої було придушення людської особистості, розстріл царської сім’ї, згодом – репресії, масове знищення інакодумців, голодомор… Ось вислів самого композитора: «На скаженій круговерті простору кулі, залитій кров’ю, що зветься
Земля, ніколи не можна забувати безперечну істину: тоталітаризм – це зморення душі нації, яка, між іншим, сама поглинута стихією стадності, абсолютної безвідповідальності, дає знеособити себе». Радянська система вимагала собі оспівування та замовчення негативів. А от якраз музика Лятошинського, навіть без словесного тексту, викривала зло тим, що він найсучаснішими композиторськими засобами показував не «безхмарність» соціалізму, а негативи сучасного життя, часто криваві… Саме тому декотрі його твори наводять емоційний та інтелектуальний сум на слухачів. І це настільки переконливо та експресивно, що неможливо бути байдужим. У 30–40-кові роки деякі його твори було заборонено та композитора звинувачували у формалізмі, звідки недалеко й до «ворога народу»…
Правда рано чи пізно перемагає. Уже в 60-ті роки стали більше визнавати й цінувати всесвітнього майстра: відомий піаніст Б. Демченко виконав усі фортепіанні твори маестро, з величезним успіхом було виконано колись заборонену Третю симфонію, у 1963 році – Четверту, про котру відзначали, що вона об’днує всі слов’янські народи. Подібна доля спіткала й декотрих учнів учителя, наприклад, Грабовського, Губу, Сільвестрова, твори яких вважалися «буржуазними» та формалістичними, а сьогодні - вони визнані світові майстри!
Безперечно, ми живемо в сприятливий час, коли можемо виконувати будь-які твори, що є ознакою демократії. Гадаємо, великий композитор вітав би незалежність України, не дивлячись на проблеми сьогоденння (як наприклад, відсутність належного фінансування творчих спілок України тощо).
Низький уклін та подяка усім рідним композитора в особі внучатого племінника маестро Валерія Гомона, котрий був присутнім на концерті, ще й робив відео зйомку; усім геніальним (не побоїмося цього слова!) молодим виконавцям, справжнім співавторам Музики, Національній спілці композиторів, Ворзельській селищній раді та «першим скрипкам» цього заходу – заслуженому діячу мистецтв України Віталію Годзяцькому, професору Національної музичної академії Маріанні Копиці та зберігачу фондів й засновнику Ворзельського музею Олександру Соколенку.
Вже понад два роки працює у Ворзелі музей історії та культури «Уваровський дім». За цей час він здобув заслужене визнання як культурний центр всього Приірпіння. У експозиції закладу можна оглянути виставки старовинних меблів, старовинних та сучасних фото селища, експозицію з історії Ворзельського підпілля, виставки творів прикладного мистецтва, живопису та ін. Серед відвідувачів музею, а за минулий рік їх було близько 9000, – представники з усіх областей України, про що красномовно свідчать записи у книзі відгуків.
Свідченням серйозного ставлення до вивчення історії рідного краю та плідної співпраці працівників музею з відділом краєзнавства та туризму відділу освіти Ірпінської держадміністрації, Міжнародною академією козацтва, Національною музичною Академією ім. П.І.Чайковського, Національною Спілкою композиторів України, іншими творчими та науковими закладами стало започаткування циклу наукових читань «Сторінками історії Київщини». Ці заходи покликані висвітлювати маловідомі сторінки історії Київщини, надати можливість молодим науковцям, студентству, краєзнавцям оприлюднити та провести обговорення своїх досліджень з краєзнавства та історії Київщини перед фаховими науковцями та широким загалом, залучити до краєзнавчих досліджень усіх, хто цікавиться історією.
Ворзельські наукові читання – періодичний захід, який проводиться щоквартально. Тематика читань включає насамперед дослідження життя та діяльності видатних людей Київщини та Приірпіння (згадаймо, наприклад, про Ворзельський Будинок композиторів та Ірпінський Будинок письменників – справжню мекку видатних людей України), інші цікаві та маловідомі сторінки історії краю. Щоразу за матеріалами читань організатори видають збірники з доповідями усіх учасників читань.
27 березня у Ворзельському музеї історії та культури пройшли ІІІ наукові читання на тему: «Творчість Б. Лятошинського і Київщина» і відкриття постійнодіючої музейної експозиції, просвяченої великому композитору – ворзельцю. В експозиції представлено фотографії з сімейного архіву Лятошинського (переважна більшість з них експонуються вперше), ноти та музичні записи його творів, а також деякі особисті речі композитора. Зацікавлення у відвідувачів, напевне, викличуть олівці Б.М. Лятошинського, якими він писав ноти та стілець, на якому композитор любив сидіти, коли працював над своїми творами. Усі ці експонати люб’язно передані музею внучатим племінником Б.М. Лятошинського В.О. Гомоном.
Видатний виконавець професор Борис Деменко передав музею свої записи усіх фортепіанних сольних творів Лятошинського, які він виконав та записав у 1960-х роках, а відомий мистецьтвознавець та дослідник життя і творчості композитора професор М.Д. Копиця передала свою фундаментальну працю «Епістолярна спадщина Б.М. Лятошинського і Р.М. Глієра».
Значення цієї події ще довго треба усвідомлювати, щоб зрозуміти її велич: у Ворзелі, де все своє життя прожив великий композитор звучала його музика та музика його учнів Володимира Губи, Євгена Станковича, Віталя Годзяцького, Валентина Сільвестрова та Лесі Дичко у виконанні лауреатів українських та міжнародних конкурсів звучала музика Б.М.Лятошинського та його учнів Володимира Губи, Євгена Станковича, Віталя Годзяцького, Валентина Сільвестрова та Лесі Дичко у виконанні лауреатів українських та міжнародних конкурсів Полтавця Арсенія (скрипка), Віхляєвої Марії (ф-но), Лаврової Тетяни (віолончель), Гомон Тетяни (ф-но), Ніколаєва Дениса (флейта), Лавриненко Артема (ф-но), Смовж Ореста (скрипка), Яковенко Арсена, Ходакової Тамари (сопрано), Королько Наталії (ф-но), Вєнцової Олександри (скрипка), Науменко Романа (ф-но), Степаненко Максима (скрипка), Харитонової Дарії (ф-но), Карасько Ольги (скрипка), Білоусової Юлії (віолончель) та Ващук Ольги (ф-но). Композитори Віталій Годзяцький та Володимир Губа, що були присутні на концерті, зазначили, що майстерність сьогоднішніх молодих виконавців казково високого рівня, в чому переконалися всі присутні!
Ведуча концерту та наукових читань, музикознавець, професор Національної музичної Академії ім. П.І.Чайковського Маріанна Давидівна Копиця вказала на сумний факт того, що українська громадськість мало цінує свою національну культуру: ЗМІ не згадали ні про М. Лисенка, ні про Б. Лятошинського, пам’ятні дати котрих є в березневому календарі, в той час, як в Угорщині музика Бартока у день його народження звучить зранку до вечора, а Польща відзначила 200-річчя Шопена так, що весь світ долучився до слухання його музики не на один день.
Щоб цінувати – треба спершу знати, а щоб знати – треба пропагувати: виконувати, розказувати. Саме цю мету підтримали Національна Спілка композиторів України, Національна музична Академія, музей історії та культури «Уваровський дім» та Ворзельська селищна рада. Постать Лятошинського, можливо, найвеличніша в українській музиці ХХ століття в першу чергу музикою, потім – його композиторською школою, що представлена такими іменами: Ігор Шамо, Віталій Годзяцький, Валентин Сільвестров, Леонід Грабовський, Володимир Губа, Эвген Станкович, Леся Дичко, Іван Карабиць.
Їхня музика – золотий фонд української музичної культури!
Мистецька палітра творів композитора широка: від обробок українських народних пісень, що сприймаються будь-яким слухачем, до авангардистських творів, що сприймаються переважно лише музикантами-професіоналами академічного напрямку. Але є одна особливість музики майстра, що присутня в усіх його творах: найвищий професіоналізм, щирість та експресія. Більшість його творів – мінорного забарвлення та навіть трагічного настрою. І то не дивно, коли дослідити особливості та обставини його життя. А вони драматичні й трагічні. На його очах – перша світова війна, що охопила всю Європу, червона революція, котра претендувала на побудову досконалого суспільства, на рівність народів, братерство та мир, але наслідком якої було придушення людської особистості, розстріл царської сім’ї, згодом – репресії, масове знищення інакодумців, голодомор… Ось вислів самого композитора: «На скаженій круговерті простору кулі, залитій кров’ю, що зветься
Земля, ніколи не можна забувати безперечну істину: тоталітаризм – це зморення душі нації, яка, між іншим, сама поглинута стихією стадності, абсолютної безвідповідальності, дає знеособити себе». Радянська система вимагала собі оспівування та замовчення негативів. А от якраз музика Лятошинського, навіть без словесного тексту, викривала зло тим, що він найсучаснішими композиторськими засобами показував не «безхмарність» соціалізму, а негативи сучасного життя, часто криваві… Саме тому декотрі його твори наводять емоційний та інтелектуальний сум на слухачів. І це настільки переконливо та експресивно, що неможливо бути байдужим. У 30–40-кові роки деякі його твори було заборонено та композитора звинувачували у формалізмі, звідки недалеко й до «ворога народу»…
Правда рано чи пізно перемагає. Уже в 60-ті роки стали більше визнавати й цінувати всесвітнього майстра: відомий піаніст Б. Демченко виконав усі фортепіанні твори маестро, з величезним успіхом було виконано колись заборонену Третю симфонію, у 1963 році – Четверту, про котру відзначали, що вона об’днує всі слов’янські народи. Подібна доля спіткала й декотрих учнів учителя, наприклад, Грабовського, Губу, Сільвестрова, твори яких вважалися «буржуазними» та формалістичними, а сьогодні - вони визнані світові майстри!
 Ведуча концерту та наукових читань, музикознавець, професор Національної музичної Академії ім. П.І.Чайковського Маріанна Давидівна Копиця |  Б. Лятошинський. Дві мазурки ор. 55. Виконують лауреати Міжнародних конкурсів Лаврова Тетяна (віолончель) та родичка Лятошинського Гомон Тетяна (ф-но) |
 Б. Лятошинський. Обробки українських народних пісень. Виконує лауреати премії ім. Л.Ревуцького солістка Музичного театру опери і балету для дітей та юнацтва Ходакова Тамара (сопрано) |  Виступає учень Б. Лятошинського, композитор, народний артист України, лауреат премії ім. М. Лисенка, член Національних спілок композиторів і кінематографістів України Володимир Губа |
 Твір учня Б. Лятошинського композитора В. Губи "Перервана музика" для флейти та фортепіано виконують лауреати Міжнародних конкурсів Ніколаєв Денис (флейта) та Лавриненко Артем (ф-но) |  Твір учня Б. Лятошинського композитора Є. Станковича "Поема" для скрипки та фортепіано виконують лауреати Міжнародних конкурсів Смовж Орест (скрипка) та Яковенко Арсен (ф-но) |
 Свій твір Прелюдія та Ноктюрн із циклу «12 п'єс у романтичному стилі» для ф-но виконує автор, заслужений діяч мистецтв України, Лауреат премії ім. Б.М. Лятошинського, учень Б. Лятошинського композитор Віталій Годзяцький. |  Б. Лятошинський. Обробка української народної пісні для голосу з фортепіано "Ой, маю я чорні брови". Виконують ворзельці Луцюк Наталія (сопрано) та композитор Баценко Юрій (ф-но) |
 Б. Лятошинський. Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі ор. 41, ч. ІV "Тема з варіаціями". Виконують лауреати Міжнародних конкурсів Карасько Ольга (скрипка), Білоусова Юлія (віолончель), Ващук Ольга (ф-но) |  Виступає внучатий племінник Б. Лятошинського В.О. Гомон |
Безперечно, ми живемо в сприятливий час, коли можемо виконувати будь-які твори, що є ознакою демократії. Гадаємо, великий композитор вітав би незалежність України, не дивлячись на проблеми сьогоденння (як наприклад, відсутність належного фінансування творчих спілок України тощо).
Низький уклін та подяка усім рідним композитора в особі внучатого племінника маестро Валерія Гомона, котрий був присутнім на концерті, ще й робив відео зйомку; усім геніальним (не побоїмося цього слова!) молодим виконавцям, справжнім співавторам Музики, Національній спілці композиторів, Ворзельській селищній раді та «першим скрипкам» цього заходу – заслуженому діячу мистецтв України Віталію Годзяцькому, професору Національної музичної академії Маріанні Копиці та зберігачу фондів й засновнику Ворзельського музею Олександру Соколенку.
