Допомога учню – дисграфіку
Порушення писемної мови (письма та читання) турбує вчителів та батьків, бо це впливає на учбові успіхи. Такі порушення називаються дисграфія (порушення письма) та дислексія (порушення читання).
Причини їх виникнення – порушення окремих компонентів мови або всіх її компонентів – загальне недорозвинення мови (ЗНМ). При цьому інтелект у учнів може бути не порушений.
Для запису слів буквами треба проаналізувати, які звуки ми промовляємо і в якій послідовності. Це не так легко, як здається на перший погляд. Дорослому, який вільно пише і читає, ці процеси здаються природними, як дихання. А для дитини з порушеннями фонематичного слуху (сприйняття звуків мови) зовсім нелегко опанувати процес читання та письма. Дитина може прекрасно чути оточуючи його побутові звуки, і не розрізняти звуки мови, схожі акустично, наприклад: п – б, с – з, в – ф, к – г, т – д, р – л...
Також зустрічаються оптичні помилки зв’язані з порушенням зорового сприйняття. Наприклад, дитина не бачить різницю в написанні букв: ц – щ, ш – щ, ш – и, п – т, плутає верхнє – нижні елементи букв: б-д. Це відбувається не тому що учень неуважний, лінивий; це такі особливості розвитку зорового аналізатора і зорового сприйняття у дитини. У учнів зі скритою або наявною ліворукістю зустрічається дзеркальне письмо. Також виконання вимог до каліграфічного написання букв може викликати труднощі руховим розладом у дитини.
У учнів – дисграфікив викликає труднощі значне напруження в процесі письма, особливо під диктовку. Дитині треба сконцентруватися на роботі то слухового, то зорового аналізатора і при цьому постійно контролювати рухову роботу своєї руки. Дисграфія часто супроводжується зниженою увагою, швидко втомлюється. Тому самий старанний учень з дисграфією показує дуже нестабільні результати. Підвищена концентрація уваги змінюється розосереджуванням, це захисна реакція організму дитини, і тому перша частина диктанту може бути написана грамотно, а друга – з великою кількістю помилок. Сильна напруженість провокує викривлення почерку.
Різноманітні помилки в письмових роботах роблять і учні, які не мають дисграфію. Але у дисграфіків помилки насять стійкий характер, постійно повторюються в письмових роботах кожен день. Дисграфічні помилки частіш наявні, коли неправильно написана буква стоїть в сильнішій позиції, тобто її гарно і чітко чути.
Наприклад, у слові «БЕРІЗКИ», «ЛОЖКА» неправильно написати першу букву «ПЕРІЗКИ», «РОЖКА» може тільки дисграфік, а помилитися в середині слова «БЕРІСКИ» «ЛОШКА» може кожна дитина, яка погано засвоїла правило граматики. Більш за все дисграфічні помилки проявляються під час написання диктантів. Хоча не виняткові воні і при списуванні: коли учень прочте слово, а потім сам собі диктує, не дивлячись на зразок. Корегуванням та попередженням таких специфічних помилок і займається спеціаліст: логопед.
Телефон логопедичного кабінету в місті Ірпінь: 95-440; (098) 602-90-21
Порушення писемної мови (письма та читання) турбує вчителів та батьків, бо це впливає на учбові успіхи. Такі порушення називаються дисграфія (порушення письма) та дислексія (порушення читання).
Причини їх виникнення – порушення окремих компонентів мови або всіх її компонентів – загальне недорозвинення мови (ЗНМ). При цьому інтелект у учнів може бути не порушений.
Для запису слів буквами треба проаналізувати, які звуки ми промовляємо і в якій послідовності. Це не так легко, як здається на перший погляд. Дорослому, який вільно пише і читає, ці процеси здаються природними, як дихання. А для дитини з порушеннями фонематичного слуху (сприйняття звуків мови) зовсім нелегко опанувати процес читання та письма. Дитина може прекрасно чути оточуючи його побутові звуки, і не розрізняти звуки мови, схожі акустично, наприклад: п – б, с – з, в – ф, к – г, т – д, р – л...
Також зустрічаються оптичні помилки зв’язані з порушенням зорового сприйняття. Наприклад, дитина не бачить різницю в написанні букв: ц – щ, ш – щ, ш – и, п – т, плутає верхнє – нижні елементи букв: б-д. Це відбувається не тому що учень неуважний, лінивий; це такі особливості розвитку зорового аналізатора і зорового сприйняття у дитини. У учнів зі скритою або наявною ліворукістю зустрічається дзеркальне письмо. Також виконання вимог до каліграфічного написання букв може викликати труднощі руховим розладом у дитини.
У учнів – дисграфікив викликає труднощі значне напруження в процесі письма, особливо під диктовку. Дитині треба сконцентруватися на роботі то слухового, то зорового аналізатора і при цьому постійно контролювати рухову роботу своєї руки. Дисграфія часто супроводжується зниженою увагою, швидко втомлюється. Тому самий старанний учень з дисграфією показує дуже нестабільні результати. Підвищена концентрація уваги змінюється розосереджуванням, це захисна реакція організму дитини, і тому перша частина диктанту може бути написана грамотно, а друга – з великою кількістю помилок. Сильна напруженість провокує викривлення почерку.
Різноманітні помилки в письмових роботах роблять і учні, які не мають дисграфію. Але у дисграфіків помилки насять стійкий характер, постійно повторюються в письмових роботах кожен день. Дисграфічні помилки частіш наявні, коли неправильно написана буква стоїть в сильнішій позиції, тобто її гарно і чітко чути.
Наприклад, у слові «БЕРІЗКИ», «ЛОЖКА» неправильно написати першу букву «ПЕРІЗКИ», «РОЖКА» може тільки дисграфік, а помилитися в середині слова «БЕРІСКИ» «ЛОШКА» може кожна дитина, яка погано засвоїла правило граматики. Більш за все дисграфічні помилки проявляються під час написання диктантів. Хоча не виняткові воні і при списуванні: коли учень прочте слово, а потім сам собі диктує, не дивлячись на зразок. Корегуванням та попередженням таких специфічних помилок і займається спеціаліст: логопед.
Телефон логопедичного кабінету в місті Ірпінь: 95-440; (098) 602-90-21
