» » Велопроща з Ірпеня до Вишгорода

Велопроща з Ірпеня до Вишгорода

Продовжуючи чи радше відновлюючи традицію прощ, 11 та 12 вересня до одного із найстаріших центрів київського християнства міста Вишгорода молодь Церкви Пресвятої Богородиці (УГКЦ) здійснила прощу на велосипедах. Маршрут до Вишгорода, де біля Собору Вишгородської Богородиці УГКЦ було розбито наметове містечко, мав ту особливість, що, окрім пішої прощі, організували і велопрощу. Піший маршрут пролягав від станції метро «Героїв Дніпра», велосипедний - з міста Ірпінь через Дзвонкову Криницю до Собору Вишгородської Богородиці. Колону ірпінців до КП супроводжувала дорожньо-патрульна служба Ірпеня.

Зранку у суботу о. Мирослав Латинник, настоятель Церкви Різдва Пресвятої Богородиці відправив Святу Літургію і з Божим благословенням прочани вирушили у неблизьку дорогу. Відстань від Ірпеня до Вишгорода, до речі, немала, понад 30 км, але всі віряни мали особливо урочистий і піднесений настрій. Колись Вишгород був відомим духовним центром. Прощі до цього святого місця здавна мали для паломників велику духовну силу. У Вишгороді перебувала всесвітньо відома ікона Вишгородської (Володимирської) Богородиці. Авторство чудотворної святині церковна традиція приписує Апостолу Луці. У 1155 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вивіз ікону з Київщини до Володимира-на-Клязьмі.

Прощу до Вишгорода організувала Молодіжна комісія Київської архиєпархії УГКЦ. Долучилися до організації та проведення заходу семінаристи Львівської Духовної семінарії Святого Духа, Дрогобицької Духовної семінарії, Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії. У рамках прощі відбулися нічні служіння біля Собору Вишгородської Богородиці, які закінчилися урочистою Архієрейською Святою Літургією,у якій взяв участь Владика Йосиф (Мілян) – єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

Після служби мені вдалося взяти у Владики Йосифа невеличке інтерв’ю.

- Яке значення мають прощі сьогодні?
- Проща – це молитовна подорож віруючих до святих місць. Вірян до неї спонукають духовні потреби, необхідність молитви за здоров’я, вирішення сімейних проблем чи інших негараздів. У певному сенсі проща – це не лише свято радості, але і духовна праця, бо є певні труднощі у дорозі, треба бути весь час на ногах, тож мати витривалість. Ідеї Прощі - це ідеї братерської любові, миру та віри, які приніс на Землю Христос-Спаситель, вони невмирущі. Чому Христос сказав: “Я збудую Церкву спільнотою усіх людей, і ворота пекла її не здолають»? Поставали імперії, які завойовували півсвіту, але і вони щезали, а ідеї, які приніс Спаситель, живуть, і вони вічні. І кожному поколінню, у кожному столітті Господь дає людей, які несуть його вчення в люди. Хотілося б побажати нашим віруючим людям, щоб у їхньому серці завжди була жива і дієва віра. Віра, яка ґрунтується на любові і милосерді. Адже любов – це добро, це милосердя, це вічне, бо це Бог. Так каже Святе письмо: Любов – то є Бог. Хто в любові, той і з Богом. Бажаю, щоб ми самі себе спонукали жити благочестиво, по-християнськи. Бажаю тієї радості, яка знову і знову приходить у серце наше після відвідування святих місць.. І хай милосердний Господь дає усім прочанам здоров'я і спасіння!

У прощі взяли участь різні християнські спільноти з Київської, Житомирської, Вінницької, Черкаської та Чернігівської областей України, які входять до складу Київської архиєпархії, представники молодіжних студентських організацій «Обнова», «Пласт - НСОУ», мирянських організацій «Матері в молитві», «Рух Назаретських Родин», «Подружні зустрічі», «Віра і світло».



Програма прощі була дуже насиченою. Відбулося освячення води. Для паломників було організовано святковий обід, до речі, всіх нас пригостили дуже смачною випічкою, про яку потурбувався «Київхліб». Потім відбувся чудовий концерт, де виступили: відомий співак Тарас Курчик, лауреат багатьох конкурсів, гурт «Сповнені надії», патріарший хор УГКЦ.

«ІВ» звернувся до прочан із різних спільнот, які взяли участь у прощі, із запитанням: «Чи підтвердилися ваші сподівання, які ви очікували від цієї прощі?». Відповіді були всі ствердними, хоча і різними, бо кожен, хто вирушав у дорогу, думав про своє, найсокровенніше : хто – молився за своє здоров’я, за особисте життя, хто - за своїх близьких і рідних, хто йшов з метою побувати у Вишгороді, який відомий своїми християнськими традиціями, а хто - побачити своїх знайомих із інших спільнот. У будь-якому разі на запитання «Чи потрібні нині прощі до святих місць, адже є звичайні туристичні подорожі, які пропонують більш комфортабельні умови проживання, харчування, зручний транспорт тощо?» я почула у відповідь, що прощі потрібні, тому що на них відбувається переосмислення багатьох життєвих цінностей.



Безперечно, проща – це набуття певного життєвого досвіду, оскільки проводячи кілька днів свого життя з різними людьми, вчишся спілкуватися, краще розуміти, слухати інших, бо нам усім треба ще багато вчитися, збагачувати свою духовність та культуру. Запам’яталася мені відповідь одного літнього чоловіка: «На прощі всі люди зрівнюються. Немає бідніших, багатших, молодих чи старих. Всі перед Богом однакові. Люди щирі і добрі по відношенню один до одного. Тут немає гордині, образ, нещирості. Зворушувало й те, що, коли ми йшли пішою ходою, машини, які проїжджали дорогою, зупинялися, люди просили благословення».
Ніна Костенко 
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 2
Додати коментар
АК-47

OFFline

  • АК-47 (9)
  • Користувачі
  • 18 вересня 2010 23:08
по поводу велосипедистів, чому сусіди не запросили нас до спільного заходу, я думав це був би гарний вчинок зі сторони вас - "Ірпінського велоруху".

РS /Бучанські велосипидисти/.

0
administrator

OFFline

  • administrator (328)
  • Адміністратори
  • 18 вересня 2010 23:18
Цитата: АК-47
/Бучанські велосипидисти/.


нужно организовываться и чтобы хоть на форуме была тема этих велосипедистов - где/кого искать.
только в Контактах фотки выкладывать - видно "не работает"

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.