Мало хто знає, що у Бучі є своя баскетбольна команда з постійним складом гравців.
Хлопці тренуються, вдосконалюють майстерність та беруть участь у різних змаганнях. Більше того, часто займають призові місця. Але такі досягнення даються непросто. Відсутність будь-якої підтримки з боку політичних і громадських діячів міста та самофінансування усіх заходів – змушують наших баскетболістів грати в екстримальних умовах. Проте, юнаки не опускають руки і, долаючи усі перешкоди, намагаються рухатись уперед.
Про розвиток баскетбольної команди, її проблеми та здобутки розповідає один із гравців – Андрій Шай.
- Андрію, із хлопцями давно граєте разом?
- Давно, вже майже шість років. Наш колектив хоч і невеликий, складається з п’яти постійних гравців, проте злагоджений і «зіграний». Знаємо, що можемо покластися один на одного, довіритися як під час гри, так і за межами баскетбольного майданчика. Майже всі ми студенти – навчаємося у різних закладах, але об’єднані спільною справою – любов’ю до баскетболу. Кожен намагається не пропустити жодного тренування, поступово удосконалюємо свою фізичну підготовку.
- Як часто займаєтеся? Знаю, що були певні проблеми з місцем для ігор, тепер це питання вирішили?
- Звичайно, дотримуємося певного режиму, бо без самодисципліни – успіху не буде. «По-серйозному» тренуємося тричі на тиждень.
А з місцем тренування у нас дійсно постійні «митарства». Де випадає можливість – там і займаємося. Тривалий час грали у баскетбол в Ірпені, тому що там створені нормальні для цього умови. Зокрема, добре обладнанні майданчики при багатьох церквах. Про Бучу такого сказати не можемо, хоча і зверталися з цим питанням до влади. За декілька років зрозуміли одне: якщо самі не зробимо, то ніхто так і не допоможе.
Раніше ми облаштували майданчик в таборі «Променистий» і домовилися, щоб там займатися. Але прийшов новий директор і нас перестали впускати. Наше майно так і не віддали, а через паркан, ніби злодії, не стали його забирати. Нехай це залишиться на совісті тих людей.
Взимку – за гроші «орендували» спортзал в ЗОШ №12. Розраховуємо, що цього року зимові баскетбольні ігри відбуватимуться вже в ірпінський ЗОШ №3.
- Часто грали у баскетбол в Ірпені, а «місцеві» вас не виганяли? До речі, там також є баскетбольні команди?
- Ну що ви! Там хлопці налаштовані доброзичливо, ми ж займаємося доброю справою! Та й взагалі – спорт об’єднує. В Ірпені є дві команди баскетболістів. Одна – уже з досвідом і більш зрілими гравцями.
До складу другої команди входить переважно молодь шкільного та студентського віку.
До речі, ірпінчани вже почали нас запрошувати зіграти разом. Думаю, що неодмінно скористаємося їхньою пропозицією.
- Але зараз ви почали облаштовувати баскетбольний майданчик по бульв. Богдана Хмельницького. Самі це робите?
- Так, самі. Власне, майданчик там вже був. Ми встановили одне кільце, пристосували місце для занять в баскетбол. Зараз тільки потрібно облаштувати друге кільце й огородити цей майданчик. Будемо дуже вдячні, якщо нам у цьому хтось посприяє. Зрозуміло, що це будуть люди, які не байдужі до розвитку молоді в місті, хто зацікавлений, щоб вона вела здоровий спосіб життя. Доведуть вони це не пустими обіцянками й красивими словами, а конкретною справою. Сподіваємося, що такі громадяни ще є.
Крім того, якщо б у Бучі побудувати пристойний майданчик, то ми могли і в себе проводити різні змагання, зокрема – Всеукраїнські. Усе це – престиж міста.
- Маєте власного тренера?
-З тренером також все не так просто, бо за послуги потрібно платити. Але ми знайшли достойну і порядну людину – жителя Ірпеня, який безоплатно з нами займається, навчає.
![]()
- Ви тяжко, наполегливо тренуєтеся, а результати з того є? Берете участь у якихось змагання?
- Звісно! Наприклад, цього літа по всій Україні відбуваються змагання зі стрітболу (різновид баскетболу), які, зокрема, проводяться в сусідньому Ірпені. Ми також стали активними учасниками цього спортивного дійства.
Знайшли класний майданчик у Києві – «паркове містечко» (масив на Оболоні). Там нещодавно був поставлений рекорд: організатори зібрали 72 команди баскетболістів з усієї України, серед яких – і ми, бучанці. Показали себе дуже добре і ввійшли в 1/16 турніру. Враховуючи те, що займатися нам було ніде, вважаємо, що це – хороший результат.
Також у цьому році в Ірпені проходив «Тиждень спорту» - щорічні змагання, де серед інших видів спорту був представлений і баскетбол. З п’яти проведених ігор, ми здобули перемогу у чотирьох з них!
У минулому році, на День молоді, бучанські посадовці возили юнаків і дівчат на обласне свято. На змаганнях з баскетболу, які там відбувалися, наші гравці посіли перше місце. Чиновники нас похвалили і сказали, що дійсно потрібно думати про будівництво баскетбольного майданчика в місті. Але ця справа так і не зрушилася з місця.
- Відчуваєте, що в місті підростають ваші послідовники? Взагалі, яку ціль поставили перед собою?
- Підростають, приходять, цікавляться. Зазвичай, це – школярі-старшокласники, які також зіштовхуються з проблемою відсутності місця для гри. Уже самі допомагаємо їм, чим можемо. Тож, баскетбол у Бучі є, ним цікавляться!
Вважаю, якщо б у місті створили належні умови для баскетболістів, то про наших хлопців, які вміють класно грати у баскетбол – почули б далеко за межами Бучі.
Наша ціль – стати кращими! І, звісно, отримувати задоволення від гри та дарувати його своїм уболівальникам.
Дякуємо за розмову і бажаємо успіхів у досягненні вашої мети!
25.07.2010p.
Хлопці тренуються, вдосконалюють майстерність та беруть участь у різних змаганнях. Більше того, часто займають призові місця. Але такі досягнення даються непросто. Відсутність будь-якої підтримки з боку політичних і громадських діячів міста та самофінансування усіх заходів – змушують наших баскетболістів грати в екстримальних умовах. Проте, юнаки не опускають руки і, долаючи усі перешкоди, намагаються рухатись уперед.
Про розвиток баскетбольної команди, її проблеми та здобутки розповідає один із гравців – Андрій Шай.
- Андрію, із хлопцями давно граєте разом?
- Давно, вже майже шість років. Наш колектив хоч і невеликий, складається з п’яти постійних гравців, проте злагоджений і «зіграний». Знаємо, що можемо покластися один на одного, довіритися як під час гри, так і за межами баскетбольного майданчика. Майже всі ми студенти – навчаємося у різних закладах, але об’єднані спільною справою – любов’ю до баскетболу. Кожен намагається не пропустити жодного тренування, поступово удосконалюємо свою фізичну підготовку.
- Як часто займаєтеся? Знаю, що були певні проблеми з місцем для ігор, тепер це питання вирішили?
- Звичайно, дотримуємося певного режиму, бо без самодисципліни – успіху не буде. «По-серйозному» тренуємося тричі на тиждень.
А з місцем тренування у нас дійсно постійні «митарства». Де випадає можливість – там і займаємося. Тривалий час грали у баскетбол в Ірпені, тому що там створені нормальні для цього умови. Зокрема, добре обладнанні майданчики при багатьох церквах. Про Бучу такого сказати не можемо, хоча і зверталися з цим питанням до влади. За декілька років зрозуміли одне: якщо самі не зробимо, то ніхто так і не допоможе.
Раніше ми облаштували майданчик в таборі «Променистий» і домовилися, щоб там займатися. Але прийшов новий директор і нас перестали впускати. Наше майно так і не віддали, а через паркан, ніби злодії, не стали його забирати. Нехай це залишиться на совісті тих людей.
Взимку – за гроші «орендували» спортзал в ЗОШ №12. Розраховуємо, що цього року зимові баскетбольні ігри відбуватимуться вже в ірпінський ЗОШ №3.
- Часто грали у баскетбол в Ірпені, а «місцеві» вас не виганяли? До речі, там також є баскетбольні команди?
- Ну що ви! Там хлопці налаштовані доброзичливо, ми ж займаємося доброю справою! Та й взагалі – спорт об’єднує. В Ірпені є дві команди баскетболістів. Одна – уже з досвідом і більш зрілими гравцями.
До складу другої команди входить переважно молодь шкільного та студентського віку.
До речі, ірпінчани вже почали нас запрошувати зіграти разом. Думаю, що неодмінно скористаємося їхньою пропозицією.
- Але зараз ви почали облаштовувати баскетбольний майданчик по бульв. Богдана Хмельницького. Самі це робите?
- Так, самі. Власне, майданчик там вже був. Ми встановили одне кільце, пристосували місце для занять в баскетбол. Зараз тільки потрібно облаштувати друге кільце й огородити цей майданчик. Будемо дуже вдячні, якщо нам у цьому хтось посприяє. Зрозуміло, що це будуть люди, які не байдужі до розвитку молоді в місті, хто зацікавлений, щоб вона вела здоровий спосіб життя. Доведуть вони це не пустими обіцянками й красивими словами, а конкретною справою. Сподіваємося, що такі громадяни ще є.
Крім того, якщо б у Бучі побудувати пристойний майданчик, то ми могли і в себе проводити різні змагання, зокрема – Всеукраїнські. Усе це – престиж міста.
- Маєте власного тренера?
-З тренером також все не так просто, бо за послуги потрібно платити. Але ми знайшли достойну і порядну людину – жителя Ірпеня, який безоплатно з нами займається, навчає.
- Ви тяжко, наполегливо тренуєтеся, а результати з того є? Берете участь у якихось змагання?
- Звісно! Наприклад, цього літа по всій Україні відбуваються змагання зі стрітболу (різновид баскетболу), які, зокрема, проводяться в сусідньому Ірпені. Ми також стали активними учасниками цього спортивного дійства.
Знайшли класний майданчик у Києві – «паркове містечко» (масив на Оболоні). Там нещодавно був поставлений рекорд: організатори зібрали 72 команди баскетболістів з усієї України, серед яких – і ми, бучанці. Показали себе дуже добре і ввійшли в 1/16 турніру. Враховуючи те, що займатися нам було ніде, вважаємо, що це – хороший результат.
Також у цьому році в Ірпені проходив «Тиждень спорту» - щорічні змагання, де серед інших видів спорту був представлений і баскетбол. З п’яти проведених ігор, ми здобули перемогу у чотирьох з них!
У минулому році, на День молоді, бучанські посадовці возили юнаків і дівчат на обласне свято. На змаганнях з баскетболу, які там відбувалися, наші гравці посіли перше місце. Чиновники нас похвалили і сказали, що дійсно потрібно думати про будівництво баскетбольного майданчика в місті. Але ця справа так і не зрушилася з місця.
- Відчуваєте, що в місті підростають ваші послідовники? Взагалі, яку ціль поставили перед собою?
- Підростають, приходять, цікавляться. Зазвичай, це – школярі-старшокласники, які також зіштовхуються з проблемою відсутності місця для гри. Уже самі допомагаємо їм, чим можемо. Тож, баскетбол у Бучі є, ним цікавляться!
Вважаю, якщо б у місті створили належні умови для баскетболістів, то про наших хлопців, які вміють класно грати у баскетбол – почули б далеко за межами Бучі.
Наша ціль – стати кращими! І, звісно, отримувати задоволення від гри та дарувати його своїм уболівальникам.
Дякуємо за розмову і бажаємо успіхів у досягненні вашої мети!
25.07.2010p.
