Юридична консультація: Продовження відрядження

Відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, передбачений обов'язок підприємства, що відряджає працівника, забезпечити його грошовими коштами (авансом) у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення, добові. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням), на підставі якого працівнику видається аванс на відрядження. При цьому зазначена Інструкція не містить заборони щодо видачі працівнику підприємства додаткових коштів на відрядження у разі подовження терміну перебування такого працівника у відрядженні (на підставі відповідного наказу підприємства).

Крім того, згідно з пп. 9.10.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 звіт про використання коштів, наданих на відрядження, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

Таким чином, видача або перерахування підприємством відрядженому працівнику додаткової суми коштів на відрядження не буде порушенням вимог чинних нормативно-правових актів України за умови наявності наказу підприємства щодо подовження терміну відрядження такого працівника та звітування працівником про використання всієї суми отриманих ним коштів до закінчення третього банківського дня після завершення
такого відрядження.



Порядок проведення розрахунків суб'єктами господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюється Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями від 06.07.1995 р. № 265/95 (далі – Закон).

Згідно із ст. 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 Закону визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення
відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів
(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, відповідно до п.1 ст. 9 Закону суб'єкту господарювання надається право не застосовувати еєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Враховуючи вищенаведене, можливо здійснювати розрахунки при наданні послуг
без застосування реєстратора розрахункових операцій, за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.