Через тиждень після світлого свята Великодня, починаються поминальні дні. У цей час прийнято відвідувати могилки померлих, молитися за упокій їхньої душі. Як потрібно це робити, яких правил дотримуватися, а яких – ні, розповідає настоятель парафії Ікони Божої Матері «Почаївська» ієрей Михаїл Колочавін.
- Що потрібно класти на могилку померлого і чи потрібно це взагалі робити?
- Не варто влаштовувати безлад, бо по-іншому таке не назвеш. На могилку взагалі не можна класти їжу!
- Кажуть, що у поминальні дні треба нагодувати інших, пригостити когось. Дійсно так має бути?
- Так, краще віддати харчі якійсь людині, або самим їх з’їсти. У цьому і буде справжня суть поминання померлого. Зараз існує такий звичай, що наступного дня після поховання, на кладовище несуть сніданок. Це не має під собою жодного релігійного підґрунтя. Потрібно віддати їжу знедоленим, нехай вони помоляться за померлого родича або друга. За християнською мораллю – завжди потрібно нагодувати того, хто просить.
- Чи можуть родичі запросити священика відслужити панахиду, якщо померлий не сповідав християнську віру?
- Якщо покійний був хрещений у православній вірі, але за життя її не сповідував, то можуть, – за таких людей православна церква молиться. Адже хто хрестився водою і духом – той ввійде в Царство небесне.
Якщо ж померлий – нехрещений і за життя був невіруючим, то священик змушений буде відмовити у проханні родичам.
- У яких випадках священик може відмовити служити панахиду?
- Якщо людина здійснила самогубство та якщо таїнство поховання звершував священик неканонічної православної церкви.
- Часто на кладовищах ходять і просять дати їжу, але їм відмовляють, бо ще не відправлялася панахида. Що краще: попросити підійти пізніше чи все-таки нагодувати?
- Краще нагодувати, аби вони не засуджували вас, не мали злих помислів і йшли собі з Богом. У будь-якому випадку цим ви нічого поганого не зробите.
Але якщо строго дотримуватися усіх правил, то потрібно дочекатися панахиди, а вже потім – приступати до трапези.
- Якими взагалі повинні бути поминальні дні: що потрібно знати, яких правил дотримуватися, чи навпаки – чого не слід робити?
- Вони повинні минати в молитвах за померлих – у мирі, без метушні.
Та нині склався якийсь стереотип, що треба прийти на кладовище поїсти, випити. Звісно, так не має бути. Згадувати загиблого, насамперед, потрібно в душі і серці, а не лише ритуальними світськими вчинками. Але реалії інші.
- У який час доби краще приходити на кладовище?
- Немає значення – можна і вранці, і в обід, і ввечері. Якщо є бажання відвідати могилку померлого, навести там лад – то можна це робити, коли у вас виходить.
- Як священики ставляться до того, що громадяни влаштовують на кладовищах справжні застілля, співають пісні, запрошують оркестри, а на могилу кладуть сигарети (якщо покійний палив) та виливають горілку?
- Усе це – складені людиною стереотипи, які дуже часто складно розвінчувати. Якщо їм так подобається, вони вважають що це правильно, то переконати у протилежному – майже неможливо. Хоча такого робити не потрібно – душа безтілесна і мирські блага: їжа, напої – їй ні до чого. Краще б родичі помолилися, ніж сиділи годинами на кладовищі й обговорювали між собою повсякденні справи.
На могилці й біля неї повинно бути чисто, доглянуто і без зайвих атрибутів нашого земного життя.
- Що потрібно класти на могилку померлого і чи потрібно це взагалі робити?
- Не варто влаштовувати безлад, бо по-іншому таке не назвеш. На могилку взагалі не можна класти їжу!
- Кажуть, що у поминальні дні треба нагодувати інших, пригостити когось. Дійсно так має бути?
- Так, краще віддати харчі якійсь людині, або самим їх з’їсти. У цьому і буде справжня суть поминання померлого. Зараз існує такий звичай, що наступного дня після поховання, на кладовище несуть сніданок. Це не має під собою жодного релігійного підґрунтя. Потрібно віддати їжу знедоленим, нехай вони помоляться за померлого родича або друга. За християнською мораллю – завжди потрібно нагодувати того, хто просить.
- Чи можуть родичі запросити священика відслужити панахиду, якщо померлий не сповідав християнську віру?
- Якщо покійний був хрещений у православній вірі, але за життя її не сповідував, то можуть, – за таких людей православна церква молиться. Адже хто хрестився водою і духом – той ввійде в Царство небесне.
Якщо ж померлий – нехрещений і за життя був невіруючим, то священик змушений буде відмовити у проханні родичам.
- У яких випадках священик може відмовити служити панахиду?
- Якщо людина здійснила самогубство та якщо таїнство поховання звершував священик неканонічної православної церкви.
- Часто на кладовищах ходять і просять дати їжу, але їм відмовляють, бо ще не відправлялася панахида. Що краще: попросити підійти пізніше чи все-таки нагодувати?
- Краще нагодувати, аби вони не засуджували вас, не мали злих помислів і йшли собі з Богом. У будь-якому випадку цим ви нічого поганого не зробите.
Але якщо строго дотримуватися усіх правил, то потрібно дочекатися панахиди, а вже потім – приступати до трапези.
- Якими взагалі повинні бути поминальні дні: що потрібно знати, яких правил дотримуватися, чи навпаки – чого не слід робити?
- Вони повинні минати в молитвах за померлих – у мирі, без метушні.
Та нині склався якийсь стереотип, що треба прийти на кладовище поїсти, випити. Звісно, так не має бути. Згадувати загиблого, насамперед, потрібно в душі і серці, а не лише ритуальними світськими вчинками. Але реалії інші.
- У який час доби краще приходити на кладовище?
- Немає значення – можна і вранці, і в обід, і ввечері. Якщо є бажання відвідати могилку померлого, навести там лад – то можна це робити, коли у вас виходить.
- Як священики ставляться до того, що громадяни влаштовують на кладовищах справжні застілля, співають пісні, запрошують оркестри, а на могилу кладуть сигарети (якщо покійний палив) та виливають горілку?
- Усе це – складені людиною стереотипи, які дуже часто складно розвінчувати. Якщо їм так подобається, вони вважають що це правильно, то переконати у протилежному – майже неможливо. Хоча такого робити не потрібно – душа безтілесна і мирські блага: їжа, напої – їй ні до чого. Краще б родичі помолилися, ніж сиділи годинами на кладовищі й обговорювали між собою повсякденні справи.
На могилці й біля неї повинно бути чисто, доглянуто і без зайвих атрибутів нашого земного життя.
