Ми маємо намір звернутися з позовом до БТІ. До якого суду необхідно звертатись — до господарського чи адміністративного?
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) визначено виключний перелік справ, підвідомчих господарським судам, а зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст.1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) справа адміністративної юрисдикції — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в п.7 ч.1 ст.3 КАС, згідно з яким — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.3, ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Згідно з пп.10 п."б" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Місцевими органами державної реєстрації, відповідно до ст.7 Закону, є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено також п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Таким чином, підприємство бюро технічної інвентаризації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці на основі законодавства здійснює делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України воно є суб'єктом владних повноважень і справи, в яких відповідачем є БТІ, мають розглядатись у порядку, визначеному КАС.
_________________________________
газета «Юридичний Вісник України» №8 від 20 лютого 2010р.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) визначено виключний перелік справ, підвідомчих господарським судам, а зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст.1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) справа адміністративної юрисдикції — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в п.7 ч.1 ст.3 КАС, згідно з яким — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.3, ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Згідно з пп.10 п."б" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Місцевими органами державної реєстрації, відповідно до ст.7 Закону, є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено також п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Таким чином, підприємство бюро технічної інвентаризації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці на основі законодавства здійснює делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України воно є суб'єктом владних повноважень і справи, в яких відповідачем є БТІ, мають розглядатись у порядку, визначеному КАС.
_________________________________
газета «Юридичний Вісник України» №8 від 20 лютого 2010р.
