З якої суми необхідно сплачувати збір до пенсійного фонду при постановці придбаного автомобіля на облік в МРЕВ, із суми без урахування ПДВ чи з повної суми договору?
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій
регулює Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97 та
Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій,
який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740 (далі – Порядок).
Згідно із Порядком збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торговельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 база
оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Оскільки Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), то відповідно до вищезгаданої норми Закону України "Про податок на додану вартість" цей збір включається до бази оподаткування податком на додану вартість.
У зв'язку з цим збір з вартості легкового автомобіля сплачується без врахування податку на додану вартість.
Ведення бухгалтерського обліку
Чи можливо, щоб на підприємстві не було найманого головного бухгалтера, а його функціональні
обов'язки виконував спеціаліст з бухгалтерського обліку, який зареєстрований як СПД?
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999
р. № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство в особі власника або уповноваженого ним органу самостійно обирає форми його організації, а саме:
– вводить до штату підприємства посаду бухгалтера або створює бухгалтерську службу (окремий відділ, департамент тощо) на чолі з головним бухгалтером;
– користується послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
– укладає угоду про ведення бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
– власник або керівник підприємства самостійно веде бухгалтерський облік та складає звітність, якщо підприємство не зобов'язане оприлюднювати свою звітність.
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:
– забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
– організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
– бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
– забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Враховуючи вищезазначене, керівник підприємства на власний розсуд може ввести до штату посаду бухгалтера або створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, або користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець.
Провадження діяльності без дозволу
Я чув, що нещодавно набула чинності постанова Кабміну, що у разі невидачі в установлений строк документа дозвільного характеру можна здійснювати діяльність без дозволу.
А чи можливо здійснювати діяльність, що підлягає ліцензуванню, якщо ні ліцензія, ні відмова у видачі ліцензії не видається?
Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" від 27.01.2010 р. № 77 встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
Відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 р.
№ 2806-IV (далі – Закон) визначено, що дозвільні органи – це органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.
Документами дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ,
який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Однак слід зважати на те, що дія цього Закону поширюється не на всі сфери діяльності. Так, відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність, і не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності, захисту економічної конкуренції, а також на дозвільну систему, яка поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії.
Тому провадити діяльність, що підлягає ліцензуванню, навіть у разі затримки видачі ліцензії, заборонено.
--------------------------------------------
газета «Юридичний Вісник України» №6 від 6 лютого 2010р.
газета «Юридичний Вісник України» №7 від 13 лютого 2010р.