Юридична консультація

Відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 р. № 2, Фонд гарантує кожному вкладнику банку-учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами в розмірі вкладів, з урахуванням відсотків, на день призначення ліквідатора, але не більше встановленої гарантованої суми. На сьогодні гарантована сума складає 150 000 грн.

У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк — юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.
Відшкодування за вкладами здійснюються в готівковій або безготівковій формі.
Виплата сум і відкриття поточних рахунків здійснюється банком-агентом безкоштовно для вкладника.
Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.
Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду.
Для отримання гарантованої суми відшкодування у банку-агенті вкладникам потрібно пред'явити: > для громадян України, які: • постійно проживають в Україні, — паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, — свідоцтво про народження;
• виїжджають на постійне місце проживання за кордон, — паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;
• постійно проживають за кордоном, — паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- для іноземних громадян, які:
• постійно проживають в Україні, — паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;
• тимчасово перебувають в Україні, — паспортний документ;

- для осіб без громадянства, які:
• постійно проживають в Україні, — посвідка на постійне проживання;
• тимчасово перебувають в Україні, — паспортний документ;

- для біженців — посвідчення біженця.

Паспортним документом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.
Фізичні особи — резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред'явити документ про присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи та у паспортах яких є відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.




Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Також п. 4.1. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58, передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 р. № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.
Таким чином, законодавством передбачено виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу лише у разі, якщо трудова книжка не була видана працівникові взагалі, а не порушено порядок її оформлення під час звільнення.




Статтею 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 (далі — Закон) визначено порядок надання розстрочення податкових зобов'язань платникам податків.

Зокрема, розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до ст. 4 Закону платники податків, до яких належать також і фізичні особи, мають самостійно обчислити суму податкового зобов'язання, яку зазначають у податковій декларації.

Тому в зазначеному випадку фізична особа може звернутися до органу державної податкової служби для отримання розстрочення податкових зобов'язань після того, як вказані податкові зобов'язання будуть визначені таким платником податків у податковій декларації, яка подається до відповідного податкового органу.

---------------

«Юридичний Вісник України» № 5 від 30 січня 2010 року