Юридична консультація

Відповідно до п. 2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244 (далі — Порядок), реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють придбання/поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право ведення реєстру. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати державний податковий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Враховуючи таку специфіку податкового обліку у платників, які мають філії чи відокремлені підрозділи, при складанні податкової накладної, яка надаватиметься філії чи структурному підрозділу платника податку, платник податку, який виписуватиме таку податкову накладну, повинен враховувати:

- при заповненні поля "Особа (платник податку) — покупець" разом із назвою головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, необхідно зазначити назву філії або структурного підрозділу, яка фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною за договором та отримує товари (послуги);
- при заповненні поля "Місцезнаходження покупця" вказується місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, поряд з яким може вказуватися адреса філії або структурного підрозділу, яка фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною за договором та отримує товари (послуги).

Отже, філія, якій делеговано право ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, має право відображати в реєстрі отриманих податкових накладних отримані податкові накладні, якщо в полі "Місцезнаходження покупця" зазначено тільки адресу головного підприємства — платника податку на додану вартість, але при цьому в полі "Особа (платник податку) — покупець" разом з назвою головного підприємства має бути зазначена назва такої філії.




Відповідно до п. 7 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1086, талон про проходження державного технічного огляду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управ- лінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державний технічний огляд.

У разі тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа складає у двох примірниках протокол про адміністративне правопорушення та проводить на місці виявлення такого правопорушення перевірку технічного стану транспортного засобу, за результатами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Другі примірники протоколу та акта видаються під розписку водієві, який притягується до адміністративної відповідальності.
Про тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа робить відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі неможливості усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення уповноважена особа вживає у межах своїх повноважень необхідних заходів до тимчасового затримання транспортного засобу (шляхом його блокування або доставлення на спеціальний майданчик) в установленому законодавством порядку.

Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проходження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб'єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу.

Форма акта перевірки технічного стану транспортного засобу затверджується МВС.
У разі усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення уповноважена особа складає акт перевірки технічного стану транспортного засобу та не вилучає талон про проходження державного технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вилучений талон про проходження державного технічного огляду, перші примірники протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачене тимчасове вилучення талона, та акт перевірки такого засобу передаються для зберігання до відповідного підрозділу Державтоінспекції в установленому МВС порядку.




Відповідно до ст. 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі - Закон) органи державної податкової служби звертаються до суду з позовом про визнання таких суб'єктів господарювання банкрутами.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо грома- дянин-підприємець - боржник чи керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подано кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і терміну виконання зобов'язань.

Отже, наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених ч. 1 першою ст. 52 Закону, є достатньою для порушення судом провадження у справі.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ (далі — ЦК) та абз. 6 ст. 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-ІУ (далі — Закон про державну реєстрацю) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з частиною першою ст. 16 Закону про державну реєстрацю з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати і номера запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати і номера записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати і номерів записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, відповідно ст. 52 Закону, слід зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою органи державної податкової служби повинні надати докази, які б свідчили про:
— фактичне припинення боржником господарської діяльності;
— неможливість установити місцезнаходження боржника (місце діяльності його органів);
— неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, органи державної податкової служби зобов'язані додати до позову документи, які б підтверджували наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, зокрема, документи органів зв'язку про неможливість вручення кореспонденції, довідку, яка б свідчила про неподання податкової звітності протягом року, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію місцезнаходження юридичної особи, докази фактичного припинення боржником своєї діяльності.
Таким чином, за наявності хоча б однієї із підстав, визначених ст. 52 Закону, органи державної податкової служби з метою захисту інтересів держави можуть ініціювати подання позову до суду щодо визнання такого суб'єкта господарювання банкрутом.