» » » Юридична консультація

Юридична консультація

ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ
Свого часу фізичній особі видавався кредит на купівлю квартири і одночасно укладався іпотечний договір, за ким
ця квартира передавалася в заставу.


У зв'язку з непогашенням кредиту ми звернулися до суду з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки, однак відповідач наполягає на тому, що в зв'язку з тим, що в нього є неповнолітні діти, ми не маємо права здійснювати стягнення без надання іншого житла, а також вимагає залучення до участі у справі органів опіки
та піклування для забезпечення прав дітей при зверненні стягнення на майно. Чи правомірні такі вимоги?
Відповідно до ч. 3 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
– укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
– видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
– відмовлятися від майнових прав дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. № 2402 батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку та піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладання таких договорів.

Зокрема, при посвідченні договору іпотеки нотаріусом обов`язково вимагається згода органів опіки та піклування, якщо з поданих документів буде видно, що право власності або право користування майном, яке є предметом
іпотеки, мають діти. При цьому, з огляду на те, що договором іпотеки у разі порушення його умов передбачається
задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок заставленого майна, орган опіки та піклування даючи згоду на укладення цього договору, автоматично погоджується на відчуження майна у разі порушення іпотечного договору.
Таким чином, участь органів опіки та піклування передбачена лише у випадках укладення правочинів, а не при зверненні стягнення у разі їх невиконання.

Також відповідно до ст. 1321 Житлового кодексу Української РСР до жилих приміщень з фондів житла для
тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які
не мають або втратили постійне місце проживання.
Так, зокрема, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.
Тому у разі звернення стягнення на предмет застави особи, що втратили жило, набувають право на надання
житла з фондів житла для тимчасового проживання.


ПОВНОВАЖЕННЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ
Чи може ліквідаційна комісія підприємства виступати стороною у справі в господарському суді?


Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися
державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ГПК сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК.

Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не
може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної
особи і, отже, може бути учасником процесу на загальних підставах. Таким чином, підприємство до дня внесення
до єдиного державного реєстру запису про його припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі.
Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.


«Юридичний Вісник України» №№ 51 від 19-25 грудня 2009
юрконсультація
  0
Коментарів: 0
Додати коментар